24. Фізіолого – психологічні особливості праці.

У процесі праці відбувається функціональне напруження людини, яке зумовлене двома видами навантажень:

1. м язові навантаження, які визначаються робочою позою, характером робо­чих рухів, напруженням фізіологічних функцій тих органів, які задіяні при виконанні робіт стоячи або сидячи.

2. нервові навантаження зумовлені напругою уваги, пам’яті, сенсорного апарату, активізацією процесів мислення та емоційної сфери.

Залежно від співвідношення м’язових і нервових навантажень праця по­діляється на фізичну, з перевагою м’язових навантажень, і розумову, з перева­гою навантажень на кору головного мозку.

Фізична праця відрізняється великими витратами енергії, швидким стом­ленням та відносно низькою продуктивністю.

За величиною загальних енерговитрат організму фізичні роботи поділяються на легкі (І), середньої важкості (ІІа, ІІб) та важкі (III).

До категорії Іа належать роботи, які виконуються сидячи, стоячи або пов′язані з ходінням та не потребують фізичного напруження (професії сфери управління, , контролери, майстри.).

До категорії ІІа належать роботи, які пов’язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів чи предметів у положенні стоячи або сидячи, і потребують певного фізичного напруження.

До категорії ІІб належать роботи, які виконуються стоячи, пов’язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів, та супроводжуються помірним фізичним напруженням (низка професій машинобудування, металургії та ін.).

До категорії III належать роботи, які пов’язані з постійними перемі­щеннями, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, і потребують великих фізичних зусиль (низка професій з виконанням ручних операцій металургійних, машинобудівних, гірничо-видобувних підприємств).

Для розумової праці характерні: велика кількість стресів, мала рухливість, вимушена статична поза — все це зумовлює застійні явища у м’язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршення постачання мозку киснем, зростання потреби в глюкозі. При розумовій праці погіршується робота органів зору — знижується стійкість ясного бачення, гострота зору, адаптаційна можливість ока, також мають місце зсуви в вегетативних функціях людини: підвищення кров’яного тиску, зміни електрокардіограми, вентиляції легень і вживання кисню, підвищення температури тіла.

25. Види і роль адаптації в трудовому процесі.

Адаптація – це пристосування організму людини до дії зовнішніх факторів, що захищає її від нещасних випадків і професійного захворювання.

Адаптація поділяється на фізіологічну, психічну, соціальну і професійну.

Фізіологічна адаптація – це пристосування організму людини до фізичної дії зовнішніх факторів виробничого середовища:

• до шуму і вібрації;

• до освітленості робочого місця;

• до зміни температури повітря, атмосферного тиску, тощо.

Психічна адаптація – це пристосування психіки людини до конкретних вимог її трудової діяльності.

Психічна адаптація залежить:

• від психологічного стану працівника (сангвінік, холерик, меланхолік);

• від особистих його психічних можливостей (пам’яті, уваги, мислення, швидкості сприйняття і переробки інформації, тощо);

• від рівня кваліфікації і культурного виховання працівника;

• конкретних умов праці;

• від психічних його реакцій на стреси, тощо.

Соціальна адаптація – це пристосування працівника до трудового колективу та сприйняття його норм, правил і традицій.

В процесі соціальної адаптації працівник отримує необхідну інформацію про колектив, та про систему ділових і особистих стосунків між його членами.

При несприятливому протіканні соціальної адаптації, у колективі назріває стресова обстановка, що може призвести до між особових конфліктів та нещасних випадків на виробництві.

Професійна адаптація – це пристосування працівника до безпосередньої його трудової діяльності, а саме:

• до робочого місця та знарядь і засобів праці;

• до особливостей технологічного процесу;

• до часових параметрів роботи, тощо.

Професійна адаптація визначається необхідним мінімумом знань та навичок, яких працівник набув при одержанні спеціальності, сту­пенем відповідальності, практичністю, діловитістю тощо. Адапта­ція вважається завершеною годі, коли працівник досягає кваліфі­кації, відповідної існуючим стандартам.

Кожен із розглянутих видів адаптації впливає на працездатність і здоров’я працівника, формує у нього певну стійкість до негативних виробничих факторів, та розвиває у нього необхідну безпечність професійної діяльності, що становить основу охорони праці на підприємстві.