Розділ 1 склад та порядок обліку довгострокових зобов’язань

1. Загальна характеристика фінансової звітності: мета, вимоги, принципи

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію, необхідну для управління і контролю. Для визначення результатів діяльності підприємства за звітний період дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається шляхом складання звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.09.1999р., бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Дані бухгалтерського обліку служать підставою для складання всіх видів звітності, що використовують грошовий вимірник - фінансової, податкової, бухгалтерської.

Звітність, у свою чергу, впливає на побудову поточного обліку, визначення певної типології його ведення з тим, щоб облікова інформація гармонічно поєднувалася з вимогами звітності і ти самим витрачалося б менше зусиль на їх перегрупування або вибірку в процесі складання відповідних звітних форм.

Звітність як економічна категорія трактується за двомами напрямками. З одного боку, вона є економічною інформацією про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства. З другого - звітність як елемент обліку -це метод узагальнення і подання інформації про результати діяльності підприємства. Складання звітності завкршується обліковий цикл опрацювання даних.

Звітність за своєю суттю має включати не тільки систему економічних показників, а й сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку та фінансового стану підприємства.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результат діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" користувачами фінансової звітності є фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Групи користувачів бухгалтерської звітності [15, с. 214]

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

– придбання, продажу і володіння цінними паперами;

– участі в капіталі підприємства;

– оцінки якості управління;

– оцінки здатності підприємства своєчасно виковувати свої зобов'язання;

– забезпечення зобов'язань підприємством;

– визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

– регулювання діяльності підприємства;

– інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Головні вимоги до звітності - це обов’язковість подання, державна регламентація, своєчасність складання і подання, простота, зрозумілість і загальна доступність, достовірність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників за різні періоди, доречність, раціональність, економічність і дійовість. Основні вимоги, що висуваються до звітності, наведені на рис.1.2

Рис.1.2. Вимоги до фінансової звітності [15, с.217]

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

– підприємство (назву, організаційно-правову форму і місцезнаходження, короткий опис основної діяльності; назву органу управління, в підпорядкуванні якого знаходиться підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії та ін);

– дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", то причини ї наслідки цього повинні були розкриті у примітках до фінансової звітності;

– валюту звітності і одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинне розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів із однієї валюти в іншу;

– облікову політику підприємства і її зміни (принципи оцінки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності);

– іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

До складу фінансової звітності включають такі форми звітності:

• баланс(звіт про фінансовий результат);

• звіт про фінансові результати(звіт про сукупний дохід)(звіт про фінансові результати);

• звіт про власний капітал;

• звіт про рух грошових коштів;

• примітки до фінансової звітності.

 У більшості країн світу фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів зі значним інтервалом, як правило, після закінчення фінансового року.

Але для внутрішніх потреб вона складається здебільшого з коротким інтервалом (щомісячно або щоквартально). Підприємства України (крім СП) складають квартальну та річну звітність, а спільні - лише річну.

Основне призначення фінансової звітності - надати внутрішнім і зовнішнім користувачам правдиву, достовірну інформацію про майновий та фінансовий стан підприємства, про фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період.

Фінансова звітність повинна повністю висвітлювати всі напрямки діяльності підприємства і разом з тим містить тільки доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.

Інформація, що підлягає розкриттю, а також інформація, і яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою згідно з відповідними положеннями (стандартами), або яка містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості і доречності, подається у примітках до фінансових звітів.

Порівнюваність інформації характеризує можливість користувачам звітності порівнювати:

• фінансові звіти підприємства за різні періоди;

• фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дозволяє оцінити динаміку розвитку підприємства, визначити його місце на ринку.

Передумовами порівнюваності є наведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику підприємства та її зміни. Для забезпечення порівнюваності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє співставити її з даними за звітний період. Якщо, наприклад, класифікація статей у фінансових звітах змінилася, то відповідні суми за попередній період необхідно перекласифікувати для забезпечення їх порівнюваності із звітним періодом. При цьому у примітках до фінансових звітів треба пояснити характер будь-якої перекласифікації, вказати її суму і причину.

У фінансовій звітності обов’язково наводиться інформація, розкриття якої вимагають Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку або Міжнародні стандарти фінансової звітності та інші нормативно-правові акти Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.

Інформація, подана у фінансових звітах, повинна не тільки відображати результати попередньої діяльності, але й бути корисною для прогнозування розвитку діяльності підприємства на наступні періоди.

Так, інформація про фінансових стан підприємства в звітному періоді використовується для прогнозування його фінансового стану, результатів діяльності і платоспроможності в майбутніх періодах. Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній структурі фінансових звітів, а також надання порівнюваної інформації за звітний і попередні періоди.

Складання фінансової звітності грунтується на дотримання принципів підготовки та подання фінансових звітів.

Принципи фінансового обліку - це положення, якими слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображення їх результатів у фінансовій звітності.

Принципи є основою для загальної концепції фінансового обліку, допомагають розробляти його стандарти в інтересах користувачів фінансової звітності.

Таким чином, призначенням принципів обліку є формування і надання корисної достовірної інформації користувачам фінансової звітності, тому нас цікавлять не так принципи бухгалтерського обліку, як принципи фінансового обліку.

Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна ґрунтуватися на таких основних принципах:

• обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

• повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні результати господарської діяльності і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

• автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим власне майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

• послідовність - постійно (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Зміна облікової політики можлива тільки в передбачених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку випадках і повинна бути обґрунтована і розкрита в примітках до фінансової звітності;

• безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися і надалі;

• нарахування та відповідність доходів і витрат для визначення фінансового результату діяльності звітного періоду необхідно співставляти доходи звітного періоду з витратами, які здійснюються для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів;

• превалювання суті над формою - операції обліковуються згідно з їх сутністю, а не тільки виходячи з юридичної форми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі (звітності) орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним прийняті на себе ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкти лізингу;

• історична (фактична) собівартість - пріоритетною с оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання;

• єдиний грошовий вимірник - вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

• періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Якість інформації, поданої у фінансовій звітності, однозначність трактування статей користувачами, зіставність, достовірність звітних показників залежить від правильного застосування загальноприйнятих принципів підготовки фінансової звітності.

1.2. Нормативно – правова база з питань складання і регулювання фінансової звітності

При вивченні правових норм, які регулюють фінансову діяльність підприємств (у широкому розумінні слова), треба виходити з того, що ця діяльність відбувається в умовах певного правового простору, створеного в державі, найконцентрованіший вираз якого відбитий у Конституції України. Вона є важливим джерелом фінансового права. Конституція України є єдиним нормативно-правовим актом найвищої юридичної сили. Основний закон України встановлює загальні принципи здійснення підприємництва. Її положення є нормами прямої дії, а це означає, що державні закони й інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Фінансова діяльність підприємств значною мірою віддзеркалює стан їх майнових відносин з партнерами, природно, що вона базується також на правових нормах, які регулюють майнові відносини взагалі. Насамперед, йдеться про норми цивільного права, зафіксовані в Цивільному кодексі України. Крім Цивільного кодексу України, джерелом законодавчого забезпечення фінансової діяльності підприємств є низка законів України та інших законодавчих актів. Серед них слід вказати Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», НП(С)БО 2 «Консолідована фінансова звітність», Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» (табл.1.3.). Таблиця 1.3 Перелік та зміст основних нормативно-правових документів, які регламентують складання фінансової звітністі підприємства № з/п Найменування нормативного документу Зміст документу 1 2 3 1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами і доповненнями), затверджений постановою ВРУ від 16.07.99 р №996- ХIV Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення інформації методом подвійного запису 2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 Визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів, зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей, зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей, зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей, зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей Продовження табл. 1.3 1 2 3 3. НП(С)БО 2 «Консолідована фінансова звітність», затв. наказом Міністерства фінансів України 27.06.2013  № 628  Визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності 4. П(С) БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого під-приємництва", затв. наказом Міністерства фінансів України 25.02.2000 N 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 N 25) ( z0189-11 ) Установлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма №1 м) і Звіту про фінансові результати (форма 2 м) та порядок заповнення його статей 5. Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, затв.  наказом Мініс-терства   фінансів України    28 березня 2013 року № 433 Розглядається питання розкриття інформації за статтями балансу (звіту про фінансовий стан) (далі – баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі – звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал. Джерело: систематизовано та узагальнено автором за [12, 17, 18, 19, 24] Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначає правові засади регу­лювання, організації, ведення бухгалтерсько­го обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридич­них осіб, створених відповідно до законодав­ства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законо­давством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - це нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам фінансової звітності. Норми Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимо­ги до фінансової звітності" застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб, підприємств. При складанні фінансових звітів підпри­ємства можуть визначати склад статей, за яки­ми розкривається інформація, а саме можуть не наводити статей, які передбачені у формах фінансової звітності, затверджених національ­ними положеннями (стандартами), у разі якщо за ними відсутня інформація до розкриття (крім випадків, коли така інформація була в поперед­ньому звітному періоді), а також включати до фінансових звітів додаткові статті у порядку, ви­значеному НП(С)БО 1, у разі якщо стаття відповідає таким критеріям: інформація є суттєвою; оцінка статті може бути достовірно ви­значена. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробили на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування. Методичні рекомендації щодо заповнення форм можуть за­стосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - під­приємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ та підприємств, які відповід­но до законодавства застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності). У цих Методичних рекомендаціях роз­глядається питання розкриття інформації за статтями балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результа­ти (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал. Форма і склад статей фінансової звітності ви­значаються Національним положенням (стан­дартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердже­ним наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868. Терміни, що використовуються у цих Методичних рекомендаціях, використовуються у значеннях, наведених у національних положен­нях (стандартах) бухгалтерського обліку. Таким чином, проаналізувавши нормативно-правову базу видно, як швидко змінюються нормативні документи, приймаються нові документи, доповнення та зміни вже до діючих. Так з дня прийняття незалежності України та до сьогоднішнього дня ще не створилася стала законодавча нормативна база, яка б задовольняла всі групи користувачів.