Контрольні питання

1. Сутність магнітного збагачення.

2. Магнітне поле й характер його впливу на мінерали.

3. Характеристики магнітних полів сепараторів.

4. Магнітні властивості мінералів й їхня здатність до магнітного збагачення.

5. Види магнітних полів сепараторів.

6. Робоча зона магнітної сепарації та її характеристики.

7. Галузі застосування магнітних сепараторів в залежності від напруженості магнітного поля.

8. Режими магнітної сепарації.

9. Особливості магнітного збагачення тонкоподрібнених слабомагнітних матеріалів.

10. Особливі види магнітної сепарації.

11. Сепаратори для магнітогідродинамічного збагачення.

12. Класифікація магнітних сепараторів.

13. Загальний устрій магнітних сепараторів.

14. Галузі застосування сухої та мокрої магнітної сепарації.

15. Типи робочих органів магнітних сепараторів.

16. Конструктивні виконання серійних магнітних сепараторів та їхні умовні позначення.

17. Магнітні сепаратори для сухого збагачення сильно-магнітних руд.

18. Основні технічні характеристики магнітних сепараторів для сухого збагачення сильномагнітних руд.

19. Магнітні сепаратори для мокрого збагачення сильно-магнітних руд.

20. Основні технічні характеристики магнітних сепараторів для мокрого збагачення сильномагнітних руд.

21. Барабанні сепаратори для регенерації феромагнітних обважнювачів.

22. Магнітні сепаратори для сухого збагачення слабо-магнітних руд.

23. Магнітні сепаратори для мокрого збагачення слабо-магнітних руд.

24. Електромагнітні системи сепараторів для збагачення слабомагнітних руд.

25. Основні технічні характеристики магнітних сепараторів для збагачення слабомагнітних руд.

26. Високоградієнтні електромагнітні сепаратори.

27. Основні правила експлуатації магнітних сепараторів.

28. Визначення продуктивності магнітних сепараторів.

29. Методи підготовки руд до магнітного збагачення.

30. Допоміжне устаткування для магнітного збагачення.

31. Основні правила безпеки при експлуатації магнітних та електромагнітних сепараторів.

5. Устаткування для електричної сепарації й класифікації

Сутність електричних методів збагачення.

Електричне збагачення руд засноване на розходженні електричних властивостей поділюваних матеріалів (електропровідності, здатності електризуватися). Спосіб набув застосування не тільки для збагачення (сепарації), але й для поділу матеріалів за розмірами часток (класифікації).

Процеси застосовуються для матеріалів крупністю 0,05-3 мм, компоненти яких не відрізняються значною контрастністю інших властивостей: густини, магнітної сприйнятливості, фізико-хімічних особливостей поверхні, - і використання інших методів переробки малоефективно або економічно невигідно.

Здобуваючи при зарядці різні величини або знаки заряду, поділювані мінерали одержують різні траєкторії руху в електричному полі.

На кожну заряджену частку крім механічних сил (сили гравітаційного притягання, відцентрової сили й сили опору середовища) діє електрична кулонівская сила, обумовлена притяганням частки до протилежно зарядженого електрода й відштовхуванням її від однойменного зарядженого як в однорідному, так і неоднорідному полі.

Поділ по-різному заряджених часток відбувається в результаті впливу на них електричних і механічних сил у робочій зоні сепаратора. Співвідношення сил й ефективність поділу будуть залежати від ступеня розходження електричних властивостей поділюваних матеріалів, зміни напруженості електричного поля в часі (постійної або змінної), наявності рухомих носіїв зарядів (іонів, електронів), виду середовища поділу (газ або рідина) і характеру руху матеріалу в робочому просторі електричних сепараторів.

Великим плюсом процесу є відсутність запиленості повітря, тому що пил практично повністю втримується електричним полем.

Види електричних методів збагачення.

Електричне поле характеризується наявністю сил, що діють на заряджені тіла. Їхнє переміщення в полі обумовлюється його напруженістю й неоднорідністю, а також величиною заряду часток.

Електричні поля залежно від форми й розташування електродів можуть мати різні конфігурації (рис. 5.1), що залежать від виду й форми електродів. Це можуть бути:

Рис. 5.1. Види конфігурацій електричних полів

- два рівних за модулем різнойменних заряда (паралельні провідники) (рис, 5.1, а);

- два рівних однойменних точкових заряда (рис. 5.1, б);

- різнойменно заряджені провід й пластина (рис. 5.1, в);

- дві різнойменно заряджені пластини (рис. 5.1, г).

Густота спектра силових ліній визначає параметр напруженості поля. Неоднорідність поля характеризується градієнтом зміни напруженості уздовж електричних силових ліній.

Розрізняють наступні види електричних методів збагачення:

- електрична сепарація - поділ часток з різними електричними властивостями, залежно від яких під дією поля змінюються траєкторії руху цих часток;

- електрична сепарація по електропровідності - для поділу мінералів з різною величиною електропровідності (об'ємної й поверхневої). Всі матеріали за цією ознакою діляться на провідники, напівпровідники і непровідники (діелектрики). Провідники мають питомий електричний опір менше 10⁹ Ом·м (самородні метали, графіт, магнетит, гематит, деякі сульфідні мінералі тощо). Напівровідники мають питомий електричний опір у межах від 10⁹ до 10¹² Ом·м (боксит, гранат, хроміт, сидеріт та ін.). У непровідників або діелектриків питомий електричний опір складає більше 10¹² Ом·м (алмаз, кварц, польовий шпат). Для хороших результатів електричної сепарації потрібна значна різниця у величинах електропровідності. Добре відділяються провідники від напівпровідників та діелектриків. Більш утруднено відділення одного від іншого двох останніх;

- трибоелектростатична (трибоелектрична сепарація)- для поділу мінералів, що мають близькі значення електропровідності. Заснована на явищі трибоелектричного ефекту (або контактної електризації). Якщо дві електрично нейтральні частки різних мінералів привести в контакт, а потім перервати його, то на обох виникнуть різні за знаком заряди. Вони невеликі, але при багаторазовому повторенні операції вдається створити поверхневі заряди достатньої густини для сепарації в електричному полі високої напруженості;

- діелектрична сепарація - для поділу часток з різною електричною проникністю. Застосовується в неоднорідному електричному полі в середовищі з діелектричною проникністю, проміжною між діелектричними проникностями поділюваних часток. Частки з більшою проникністю, ніж у середовища, втягуються в області з більшою напруженістю поля, а частки з меншою - у слабкі ділянки поля. Спосіб годиться для мінералів, у яких діелектрична проникність розрізняється на 0,5-1 одиниць;

- піроелектрична сепарація - заснована на властивості невеликої групи кристалічних мінералів (турмалін, каламин, борацит й ін.), що мають різні коефіцієнти теплового розширення по різних осях кристалів, поляризуватися при нагріванні й охолодженні. Неоднакові напруження, що виникають у таких кристалах, викликають утворення локальних різнойменних зарядів на протилежних кінцях кристала.

Можна відзначити такі можливі способи електричної сепарації як використання п'єзоелектричного ефекту (поляризації часток під дією механічних напружень) і фотоелектричного ефекту (поляризації під дією світла).

На практиці при електричній сепарації використовують головним чином розходження мінералів в електропровідності, діелектричній проникності, електризації тертям і при зміні температури. Сепарація на основі п’єзо- і фотоелектричного ефектів, уніполярної провідності й інших електричних властивостей поки в промисловості не використовується.

Процес електричної сепарації складається із трьох стадій:

- підготовка мінералів до сепарації;

- зарядка мінералів;

- розділення заряджених часток (власне сепарація).

Найбільше поширення електрична сепарація одержала при збагаченні рідких металів, знаходить застосування для збагачення залізних і неметалічних руд (фосфоритних, кам'яних, кварцових, баритових, азбестових).

Підготовка матеріалу до електричної сепарації.

Метою підготовчих операцій є поліпшення умов поділу заряджених часток і зміна в потрібному напрямку природних електричних властивостей мінералів для підвищення ефективності зарядки.

Поділ заряджених часток поліпшується завдяки зміні їхньої вологості, класифікації, знепиленню й іншій обробці.

Висока вологість матеріалу підсилює сили зчеплення часток між собою, тому підсушування матеріалу до стану сипкості обов'язкове перед електричною сепарацією. Однак для деяких мінеральних пар залишкова волога благотворно впливає на процес (підвищується ефективність зарядки). Тому доцільність повного видалення поверхневої вологи вирішується в кожному конкретному випадку.

Крім того, підсушування актуальне в основному для гідрофільних матеріалів, тому що збільшення вологості веде до різкого зростання поверхневої провідності поділюваних мінералів і зближення їхніх електричних властивостей. Навпроти, при поділі мінералів із близькими електричними властивостями, але різко різним ступенем гідрофільності або гідрофобності їхньої поверхні буде корисно підвищення вологості матеріалу, що викликає значне зростання поверхневої електропровідності тільки гідрофільного мінералу.

Знепилення поліпшує показники збагачення, тому що пилоподібні частки, обволікаючи крупніші, маскують їхні електричні властивості й знижують селективность поділу.

Видалення плівок вторинних утворень із поверхні поділюваних мінералів з метою відновлення їх первинних електричних властивостей здійснюється звичайно шляхом промивання або інтенсивного механічного відтирання. Іноді застосовуються хімічні способи очищення - розчинення або вилуговування забруднюючих поверхню вторинних утворень.

Класифікація матеріалу за крупністю рекомендується при поділі на барабанних сепараторах, тому що в некласифікованому матеріалі відцентрові сили, величини яких пропорційні кубу діаметра часток, можуть нівелювати дію електричних сил, пов'язаних з діаметром квадратичною залежністю.

Якщо природна різниця в електричних властивостях поділюваних матеріалів недостатня для ефективного їхнього поділу (наприклад, при використанні трибоелектричної сепарації), застосовують підготовчі способи, спрямовані на зміну цих властивостей.

Наприклад, обробка матеріалу реагентами здійсню-ється при близьких значеннях об'ємної електропровідності й ступеня гідрофільності поділюваних матеріалів. Використовуються при цьому поверхневоактивні речовини й хімічні реактиви. Обробка може здійснюватися як сухим способом (парами реагентів, розпиленням розчинів), так й у водному середовищі з наступним зневодненням і сушінням матеріалу.

При термічній обробці розходження в електропровідності досягається за рахунок неоднакової зміни провідності мінералів при нагріванні. Для кожної мінеральної пари існує свій оптимальний інтервал температур, що забезпечує найбільшу різницю в їхній електропровідності.

Радіаційний вплив збільшує концентрацію носіїв зарядів у зоні провідності мінералів (наприклад, опромінення інфрачервоними променями).

Нарешті, зміни електропровідності деяких мінералів можна домогтися за допомогою відбудовного або окисного випалу.

Способи зарядки мінеральних частонок.

Метою зарядки є створення на частинках поділюваних мінералів електричних зарядів, різних за величиною й за знаком. Останнє бажано, але не обов'язково.

При сепарації по електропровідності зарядка можлива одним з наступних способів (або їхньою комбінацією) (рис. 5.2):

Рис. 5.2. Способи зарядки часток при

електричній сепарації по електропровідності:

а – зіткненням з електродом певного потенціалу; б – за допомогою індукції; в – індукцією у сполученні з розрядкою через заземлений електрод; г – за допомогою іонізації рухомими іонами; д – іонізацією у сполученні з розрядкою через заземлений електрод;

1 – частка мінералу-провідника; 2 – частка непровідника; 3 – електрод з великим радіусом кривизни; 4 – електрод з малим радіусом кривизни; 5 – газові іони

- зіткненням з електродом певного електричного потенціалу (рис. 5.2, а). Мінерал при цьому здобуває потенціал електрода. Діелектрики також здобувають потенціал, але набагато меншої величини;

- індукційною електризацією (рис. 5.2, б). Частки мінералу вільно падають в електростатичному полі між двома протилежними за знаком електродами. Частка при цьому поляризується: її край, ближній до позитивного електрода, здобуває негативний заряд і навпаки. Розходження в зарядах провідників і діелектриків при цьому невелике, тому даний спосіб як самостійний використовується лише при сепарації матеріалів незначної густини;

- індукцією в сполученні з розрядкою через електрод (комбінація перших двох способів) (рис. 5.2, в). Частка електризується індукцією, але провідник розряджається через електрод, здобуваючи його потенціал. Різниця в зарядах виходить значно більшою, ніж при другому способі;

- іонізацією рухомими газовими іонами. Джерела іонів - коронний розряд, радіоактивне випромінювання. Розряд створюється між двома електродами, один із яких має малий радіус кривизни (вістря), а другий, заземлений, виконується у вигляді барабана або пластини. Молекули повітря в результаті пробою в просторі біля вістря іонізуються й потік іонів рухається до заземленого електрода. Мінеральні зерна, що перебувають у потоці іонів, заряджаються від них. Зарядка може здійснюватися по двох варіантах. У першому випадку (рис. 5.2, г) на краях частки матеріалу при входженні в поле спочатку утворюються заряди, протилежні за знаком найближчим електродам. Іони збираються на протилежно заряджених кінцях часток і незабаром всі частки здобувають заряд коронуючого електрода (і провідники, і діелектрики). Різницю зарядів провідників і діелектриків можна підсилити комбінацією методів іонізації й зарядки через заземлений електрод - другий варіант (рис. 5.2, д). Провідник при цьому швидко віддає свій заряд заземленому електроду й стає нейтральним. Швидкість розрядки напівпровідників і діелектриків буде визначатися величиною контактного опору часток. При цьому забезпечується максимальна різниця у величині зарядів, тому останній спосіб найчастіше застосовується в сучасних сепараторах, що працюють за принципом поділу по електропровідності.

При трибоелектричній сепарації використовуються зарядка тертям такими способами (рис. 5.3):

- контактом всіх мінералів з електризатором (рис. 5.3, а, б), що забезпечує багаторазове зіткнення часток з його поверхнею в процесі їхнього переміщення. У якості електризатора використовують звичайно вібролоток, похилу площину або інший пристрій. Спосіб відкриває широкі можливості для селективної зарядки при відповідному підборі електризуючих поверхонь, однак продуктивність процесу обмежена монослойністю проходження матеріалу;

Рис. 5.3. Способи зарядки частинок

при трибоелектричній сепарації:

а, б – контактом і розривом контакту часток з електродом; в, г - контактом і розривом контакту часток між собою

- контактом мінералів між собою (рис. 5.3, в, г) при їхньому перемішуванні в обертовому барабані або іншому пристрої, що забезпечує інтенсивне зіткнення часток. Спосіб дозволяє одержати високу продуктивність, але обмежує можливість регулювання процесу зарядки.

Обидва способи реалізуються при багаторазовому повторенні актів контакту й розриву його, причому ці контакти здійснюються щораз новими ділянками поверхні (швидкість витоку зарядів з поверхні при цьому незначна) і в підсумку вдається створити густину поверхневого заряду, достатню для сепарації в електростатичному полі високої напруженості.

Інші способи зарядки:

- нагрівання до певної температури часток, схильних до піроелектричної поляризації. Це стосується мінералів, у кристалічних решітках яких відсутні центри симетрії, тобто спостерігається анізотропність властивостей. Вони поляризуються й заряджаються при нагріванні. Оптимальну температуру нагрівання встановлюють дослідницьким шляхом;

- радіоактивна поляризація при опроміненні радіо-активними ізотопами. Застосовуються для зарядки мономінеральних часток;

- оптична електризація (фотоелектризація), заснована на зміні енергії електронів при обробці мінералів світлом;

- п’єзоелектрична електризація здійснюється шляхом стиснення-розтягання мінеральних часток. Це явище пов'язується із присутністю в складі мінералів диполів, розташованих у певних кристалічних напрямках. Зближення при стисканні або віддалення диполів при розтяганні міняє сумарний електричний момент, що й приводить до зміни зарядів;

- термоелектризація виникає при нагріванні місць зіткнення двох різних кристалів (термопар) завдяки різному числу вільних електронів і різному значенню роботи виходу електронів.

Класифікація електричних сепараторів.

Електричні сепаратори розрізняються по декількох ознаках: способу електричної сепарації, характеристиці електричного поля, характеру руху матеріалу через робочий простір.

За способом сепарації й характеристикою поля в робочому просторі:

- для поділу по електропровідності – електростатичні, коронно-електричні, коронно-електростатичні;

- для трибоелектростатичної сепарації - трибоелектричні електростатичні й піроелектричні електростатичні;

- для діелектричної сепарації - діелектричні.

За характером руху матеріалу через робочий простір:

- барабанні й лоткові із криволінійним профілем лотка (матеріал рухається по криволінійному транспортуючому електроді);

- лоткові із прямим профілем лотка, віброплоскостні, пластинчасті, кільцеві, стрічкові й ін. (матеріал рухається по плоскому транспортуючому електроді);

- камерні, трубчасті (матеріал перебуває в стані вільного падіння);

- с дуттям, дискові, сепаратори киплячого шару (матеріал перебуває у зваженому стані).

Електричні сепаратори складаються з наступних основних частин:

- зарядного пристрою (електризатора), у якому здійс-нюється зарядка часток матеріалів;

- власне, сепараторної частини, у якій здійснюється поділ часток;

- високовольтного агрегату (може бути вбудованим).

Електричні сепаратори для поділу мінералів по електропровідності.

Поділ мінералів по електропровідності здійснюється в повітряному середовищі в неоднорідному електричному полі постійної полярності. Найбільше поширення одержали барабанні конструкції.

Схеми поділу мінералів у таких сепараторах показані на рис. 5.4.

В електростатичних сепараторах (рис. 5.4, а) вихідний матеріал з бункера 1 подається на заряджений обертовий барабан 2, ізольований від землі. Частки мінералів-провідників при контакті з барабаном здобувають однойменний заряд, відштовхуються від нього під дією кулонівських сил і рухаються по криволінійній траєкторії, потрапляючи в приймач 6. Частки проміжної електропровідності (наприклад, зростки мінералів-провідників з непровідними мінералами), а також неелектропровідні частки падають під дією механічних сил, але по різних траєкторіях. На останні в електричному полі додатково діє так називана сила дзеркального відображення, яка спрямована до барабана й утримує ці частки у барабана довше інших. Зазначені частки потрапляють відповідно в приймачі 5 й 4.

Якість продуктів регулюють положенням шиберів 8. Для зняття непровідників з барабана передбачена щітка 3, а для збільшення відхилення часток мінералів-провідників і поліпшення селективності сепарації паралельно барабану встановлюється електрод 7 протилежної полярності.

Підвищенню ефективності сепарації сприяє застосування описаних вище способів підготовки матеріалу, у першу чергу, класифікація й посилення розходження в електропровідності.

У таких сепараторах електрод може бути й плоского типу.

Рис. 5.4. Схеми поділу матеріалів в електричних

сепараторах по електропровідності:

а – електростатичних; б – коронно-електричних; в – коронно-електростатичних

1 – бункер; 2 – барабан; 3 – щітка; 4, 5, 6 – приймачі; 7 – відхиляючий електрод; 8 – шибери; 9 – коронуючий електрод; 10 – циліндричний відхиляючий електрод

У коронно-електричних сепараторах (рис. 5.4, б) матеріал з бункера 1 надходить на обертовий заземлений барабан 2, що є осаджувальним електродом, і транспортується ним у зону дії коронуючого електрода 9, установленого паралельно утворюючій осаджувального електрода. Коронуючий електрод може бути різної конструкції, однак загальним у них є гостра форма, причому вістря спрямовано убік осаджувального електрода (барабана).

Під дією високої напруги (до 50 кВ), що подається на коронуючий електрод, довкола нього за рахунок часткового пробою виникає поле коронного розряду, яке викликає іонізацію молекул повітря. Утворені при цьому іони, що мають однакову полярність із коронуючим електродом (як правило, негативну), рухаються під впливом електричного поля до барабана, зіштовхуються з мінеральними частками й заряджають їх. Частки-провідники при цьому відразу віддають практично весь свій заряд заземленому барабану й під дією відцентрової сили скидаються з нього в приймач 6. Заряджені частки непровідних матеріалів, навпроти, розряджаються на барабані вкрай повільно, досить довго втримуються на ньому силами дзеркального відображення й зчищуються щіткою 3 у приймач 4. Чим менше величина електропровідності цих часток, тим далі опиняються вони від зони відриву часток з високою електропровідністю. Частки із проміжною електропровідністю розряджаються швидше непровідних, але повільніше провідних і потрапляють у приймач 5.

Коронно-електростатичні сепаратори (рис. 5.4, в) відрізняються від коронно-електричних наявністю додаткового циліндричного відхиляючого електрода 10, що має однаковий з коронуючим електродом 9 потенціал. Це приводить до створення паралельно з полем коронного розряду нерівномірного електростатичного поля високої напруженості.

Дія статичного поля буде прискорювати розрядку часток-провідників й їхній відрив від поверхні барабана. Частки з поганою електропровідністю розряджатися будуть дуже повільно, а електростатичне поле буде додатково притискати їх до осаджувального електрода (барабана). Таким чином, електростатичне поле буде сприяти поділу провідних і непровідних часток, істотно підвищуючи тим самим ефективність процесу електричної сепарації. Завдяки цій обставині коронно-електростатичні сепаратори одержали найбільше поширення в практиці електричного збагачення корисних копалин.

На рис. 5.5 наведена принципова схема промислового коронно-електричного сепаратора конструкції Інституту гірничої справи ім. А.А.Скочинського.

Сепаратор складається із трьох однакових секцій, розташованих одна над іншою. За допомогою ділильних площин 6 промпродукт із верхніх секцій спрямовується на перечищення в секції, розташовані нижче.

Рис. 5.5. Коронно-електричного сепаратора конструкції Інституту гірничої справи ім. А.А.Скочинського:

1 – бункер з живильником; 2 – лоток; 3 – заземлений еле-ктрод (барабан); 4 – проміжний бункер; 5 – коронуючі електроди; 6 – ділільні площини (перекидні стінки); 7, 8, 9 – приймачі; 10 – електронагрівальні елементи

У якості коронуючих електродів 5 використовують пристрій з декількох туго натягнутих ніхромових дротів діаметром 0,25-0,40 мм або тонкостінних трубок діаметром 20 мм із врізаними в них лезами товщиною 0,1 мм, спрямованими убік барабана. Діаметр сталевих барабанів 300-350 мм, довжина - 2000 мм, частота обертання - від 30 до 120 об/хв. Продуктивність сепаратора становить 1,5-2,0 т/год на 1 м довжини електрода.

Відомі аналогічні закордонні конструкції («Карпко», «Стартевант»).

Із промислових коронно-електростатичних сепараторів слід відзначити конструкції типу ЭКС і СЭС.

На рис. 5.6 показана схема коронно-електростатичного сепаратора ЭКС-1250. Сепаратор складається із завантажувального бункера 4 з електричним підігрівачем, живильника 5 з лотком і двох однакових каскадів сепарації. У кожному каскаді є коронуючий 2, відхиляючий 3 й осаджувальний 1 електроди, щітка 7 й шибери 6. У нижній частині корпуса сепаратора розташовані приймачі для продуктів сепарації. Коронуючий електрод виконаний у вигляді ніхромового дроту, натягнутого в тримачах.

Сепаратор ЭКС-3000, на відміну від попереднього, постачений голчастим коронуючим електродом. Машини цієї серії застосовуються для доведення концентратів руд рідких металів.

Більш досконалим типом коронно-електростатичних сепараторів є конструкції СЭС. Вони компонуються з однотипних блоків-секцій з можливістю здійснення в одній машині різних схем перечищень і контрольних операцій, що дозволяє одержувати кондиційні продукти збагачення. Дані апарати призначені в основному для поділу колективних концентратів руд рідких і кольорових металів крупністю до 1,2 мм.

Принципова схема секційного коронно-електроста-тичного сепаратора барабанного типу СЭС-2000 показана на рис. 5.7. Він складається з восьми блоків, кожний з яких являє собою самостійний робочий апарат і включає живильний бункер, коронуючий 2, відхиляючий 3 й осаджувальний 4 електроди, щітку 6 й відсікач 5. Завантаження верхніх блоків сепаратора здійснюється за допомогою барабанно-щілинних живильників 1. Нижні блоки мають прийомні бункери.

Рис. 5.6. Коронно-електростатичний сепаратор

ЭКС-1250:

1 – барабанний осаджувальний електрод; 2 – коронуючий електрод; 3 – відхиляючий електрод; 4 – бункер з підігрівачем; 5 – живильник; 6 – ділільний шибер; 7 – щітка

У табл. 5.1 наведені технічні характеристики деяких вітчизняних конструкцій барабанних коронно-електростатичних сепараторів.

Рис. 5.7. Багатосекційний коронно-електростатичний

сепаратор СЭС:

1 – живильник; 2 – коронуючий електрод; 3 – відхиляючий електрод; 4 – осаджувальний електрод; 5 – відсікач; 6 – щітка

Із закордонних конструкцій барабанного типу можна відзначити сепаратори «Лургі», «Кіпп Келлі» й ін.

Таблиця 5.1