Динаміка основних економічних показників

Показники	200 _ р.	200_ р.	200_ р.	В середньому
	тис. грн	тис. грн	тис. грн	тис. грн.	тис.грн
Площа с/г угідь
Середньорічна чисельність працівників, чол.
Валова продукція (в порівняльних цінах)
в т.ч. на 100 га с/г угідь
на 1-го середньорічного працівника
Дохід від реалізації продукції, тис.грн
Затрати на виробництво реалізованої продукції, тис.грн
Прибуток від реалізації продукції, тис.грн
Рівень рентабельності, %
Дебіторська заборгованість, тис.грн
Кредиторська заборгованість
Покриття кредиторської заборгованості дебіторською, грн

Управлінський облік покликаний формувати групи показників, що відбивають обсяги діяльності, суму і склад витрат, суму і склад одержуваних доходів і інших. Ці групи показників формуються в процесі управлінського обліку звичайно по наступних блоках:

1. за сферами фінансової діяльності підприємства;

2. за регіонами діяльності (якщо для підприємства характерна регіональна диверсифікованість фінансової діяльності);

3. за центрами відповідальності (створеним на підприємстві центрам витрат, доходу, прибутку й інвестицій).

Управлінський облік будується індивідуально на кожному підприємстві і повинний бути в першу чергу підлеглий задачам інформативного забезпечення процесу оперативного управління фінансовою діяльністю. Нормативно-планові показники, пов'язані з фінансовим розвитком підприємства, використовуються в процесі поточного й оперативного контролю за ходом здійснення фінансової діяльності. Вони формуються безпосередньо на підприємстві по наступних двох блоках:

1. система внутрішніх нормативів, що регулюють фінансовий розвиток підприємства. У цю систему включаються нормативи окремих видів активів підприємства, нормативи співвідношення окремих видів активів і структури капіталу, нормативи питомої витрати фінансових ресурсів і витрат і т.п.;

2. система планових показників фінансового розвитку підприємства. До складу показників цього блоку включається вся сукупність показників поточних і оперативних фінансових планів усіх видів.

Використання всіх показників, що представляють інтерес, формованих із зовнішніх і внутрішніх джерел, дозволяє створити на кожному підприємстві цілеспрямовану систему інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, орієнтовану як на прийняття стратегічних фінансових рішень, так і на ефективне поточне керування фінансовою діяльністю.

В цих умовах змінюється роль бухгалтерів, в обов’язок яких входить не тільки забезпечення поточного обліку та складання звітності, але й аналіз поточного фінансового становища з метою ефективного управління підприємством. Задовольнити нові вимоги адміністрації має можливість лише бухгалтер, який може досконало розібратися в економіці підприємства, виявити його нездорові місця на основі фінансово – облікових даних, здійснити планування діяльності.

Фінансове благополуччя підприємства прямо пропорційно рівню організації в ній системи управлінського обліку.

Для реалізації даних задач необхідна певна база. Такою базою є облікова політика підприємства. Розробка і реалізація облікової політики пов’язані з практичним веденням бухгалтерського обліку на підприємстві. В загальному вигляді облікову політику можна визначити як сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, вибраних підприємством як найбільш кращих для ведення в його умовах господарювання. Інакше кажучи, це порядок виконання постійного спостереження, вартісного виміру, поточного сортування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності підприємства, тобто реалізації методу бухгалтерського обліку.

Основне призначення і головна задача прийнятої підприємством облікової політики – максимально адекватно відобразити ринкову діяльність підприємства, сформувати повну, об’єктивну і достовірну інформацію про неї, з метою ефективного регулювання даної діяльності в інтересах ділового успіху і зацікавлених осіб.

Облікова політика формується вибором засобів ведення бухгалтерського обліку із кількох допустимих загальноприйнятих стандартів. Якщо стандартами не встановлено окремі способи ведення бухгалтерського обліку тих чи інших об’єктів, то підприємство самостійно розробляє необхідні процедури, виходячи із вимог законодавства і нормативних актів бухгалтерського обліку. В обох випадках повинно бути виконана одна важлива умова – єдинство облікової політики на підприємстві.

Процес формування облікової політики складається із слідуючих послідовних етапів:

• виявлення об’єктів бухгалтерського обліку, в відношенні яких повинна бути розроблена облікова політика;

• вибір і обгрунтування вихідних положень побудови облікової політики;

• ідентифікація потенційно-вигідних для застосування підприємством способів ведення бухгалтерського обліку по кожному прийому методу обліку, для кожного об’єкту обліку, які потрібні для данного підприємства;

• оформлення виборної облікової політики.

На вибір варіанта облікової політики впливають обставини:

1. Правовий і організаційно – економічний статус підприємства – форма власності (приватна, державна), організаційно – правова форма (акціонерне товариство, повне товариство, і т. д.), вид діяльності (торгівля, будівництво, виробництво), розміри (масштаб діяльності, об’єм продаж, чисельність персоналу і інше.

2. Поточні довгострокові цілі підприємства – залучення додаткових фінансових ресурсів, закріплення конкурентних позицій на ринку, виконання інвестиційних програм., і інше.

3. Особливості діяльності – виробничої технологічна структура, використовувані ресурси), комерційної (організація забезпечення і збуту, система і форма розрахунків), фінансової (співвідношення з банками і іншими фінансовими інститутами, податковою системою), управлінською (незалежність від власників, звітність перед ними, технічне забезпечення, в тому числі комп’ютерне обладнання.

4. Кадрове забезпечення – рівень кваліфікації персоналу (рівень роботи, здатність розв’язувати задачі, які ставляться перед ними.

5. Господарська ситуація – рівень розвитку інфраструктури ринку, склад господарського, податкового, бухгалтерського законодавства.

В обліковій політиці окремого підприємства треба виходити з майнового стану підприємства, неперервності його функціонування, послідовного пристосування вибраної облікової політики. При виборі облікової політики виходять із того, що майно і заборгованість підприємства існують окремо від майна і зобов’язань власників цього підприємства і інших підприємств. В систематичному бухгалтерському обліку і на балансі підприємства відображається лише те майно, яке згідно законодавству є його власністю. Всі інші матеріальні цінності, грошові кошти, зобов’язання повинні враховуватися за балансом. Даний підхід відображає розподіл майна підприємства і майна інших суб’єктів господарювання в процесі господарської діяльності.

Безперервність діяльності підприємства означає наступне. Якщо приймається рішення з питань облікової політики, то виходять із того, що підприємство буде продовжувати свою діяльність. Під послідовним прийняттям облікової політики мається на увазі, що вибрані підприємством засоби ведення бухгалтерського обліку приймаються системно, послідовно, від одного звітного періоду до іншого. Як правило, мається на увазі незмінність прийняття методики відображення господарських операцій, оцінки майна і зобов’язань в потоці звітного року, а також від одного звітного року до другого. Разом з тим данне положення не слід розуміти як відмову від внесення змін в облікову політику, оскільки вона є похідною від господарської ситуації, в якій діє підприємство, то зі змінами положення на ринку чи в країні в цілому змінюється і облікова політика.

Облікова політика повинна виходити із можливого неспівпадання в часі господарських операцій і її грошового забезпечення. Доходи і витрати, які не відносяться до звітного періоду, не признаються доходами і витратами звітного періоду, навіть якщо гроші по них надійшли чи були перераховані даному періоді. Це так званий метод нарахувань, або метод запису операцій в бухгалтерському звіті в момент їх здійснення.

Задаток виживання на ринку підприємства – його стабільність на ринку. Для того, щоб підприємство могло ефективно функціонувати і розвиватися, йому перш за все потрібна стабільна грошова винагорода, достатня для розрахунків з постачальниками, кредиторами, робітниками, місцевими органами влади, державою. Після розрахунків і виконання зобов’язань необхідно мати і прибуток, об’єм якого повинен бути не нижче запланованого.

РОЗДІЛ 2

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах вивчає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Норми цього П(С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ).

Згідно з П(С)БО 10 дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість буває забезпечена (векселями) та незабезпечена.

Дебіторська заборгованість поділяється на: безнадійну, сумнівну, дійсну.

Згідно з П(С)БО № 10, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

• дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;

• векселі отримані;

• дебіторську заборгованість за розрахунками;

• іншу поточну дебіторську заборгованість.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу.

Векселі отримані - це заборгованість за розрахунками з покупцями, замовниками та іншими дебіторами по відвантаженій продукції (товарах), виконаних роботах і наданих послугах, які забезпечені одержаними векселями.

Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання особи, що видала вексель (векселедавця) сплатити певну суму, коли настане встановлений термін на користь власника векселя (векселеотримувача).

При реалізації товарів у кредит підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви.

Сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Сумнівні борги завищують реальний результат від реалізації, тому, згідно з принципом обачності, підприємство повинне визначити можливі витрати від неповернення частини боргів покупцями у момент визначення доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли оплатити товар.

При визнанні дебіторської заборгованості безнадійною, тобто дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість щодо її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, вона буде списана за рахунок резерву.

Нормативно-правове регулювання обліку дебіторської заборгованості

При організації бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості необхідно використовувати наступні нормативні документи, що діють в Україні:

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” №996-XIV від 16.07.99 р. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. 

Закон України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97 р. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Закон України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” №402/97-ВР від 26.06.97р. Цей Закон визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 “Заборгованість”, затверджений приказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.99р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 “Зобов`язання”, затверджений приказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 р. Також інші правові документи та законодавства України.

Ці документи поширюються на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Визнання та оцінка заборгованості, порядок її обліку

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Аналітичний облік ведеться по кожному дебітору, по видам заборгованості, строками її виникнення та погашення. Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Завданнями обліку дебіторської заборгованості є:

• установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої заборгованості (за якою минув строк позовної давності);

• перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;

• перевірка достовірності відображення в обліку дебіторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;

• перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості;

• дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями.

Оцінка короткострокової дебіторської заборгованості проводиться так:

Під датою балансу мається на увазі не дата балансу, що подається разом з іншою щоквартальною або річною фінансовою звітністю підприємства, а дата балансу, який складається підприємством що місяця. Короткостроковою вважається заборгованість, що повинна бути погашена протягом найближчих дванадцяти місяців, наступних за місяцем виникнення такої заборгованості.

Із часом статус заборгованості може змінитися. Наприклад, поточна заборгованість має бути переведена в довгострокову, якщо по цій заборгованості відстрочена дата погашення та в зв’язку із цим вона наступає після закінчення строку, що перевищує дванадцять місяців з дати балансу. За довгостроковою заборгованістю з часом відбувається природний процес переходу в короткострокову, оскільки рано чи пізно строк погашення такої заборгованості (у повному обсязі або частково) стає менше дванадцяти місяців з дати балансу. В бухгалтерському обліку, як правило, таке переведення дебіторської заборгованості з довгострокової в короткострокову або навпаки не відображається, оскільки дебіторська заборгованість відображається на рахунках Плану рахунків за її видами, а не за строками погашення.

Оцінка поточної дебіторської заборгованості залежить від причини її виникнення та її вигляду.

Наприклад, поточна дебіторська заборгованість, що виникла в результаті реалізації продукції, товарів, робіт або послуг на умовах наступної оплати, оцінюється за первісною вартістю.

Під первісною вартістю, у цьому випадку, розуміється вартість, за якою такий товар був реалізований, а не його собівартість.

За такою первісною вартістю поточна дебіторська заборгованість, що виникла із зазначеної вище причини, враховується доти, поки не відбудеться одна з двох подій:

1) буде здійснене її погашення, і вона перестане існувати як така;

2) виникне різниця між справедливою вартістю даної дебіторської заборгованості та номінальною сумою коштів або (і) їхніх еквівалентів, які підлягають одержанню за реалізований товар.

Для обліку векселів одержаних використовуються: субрахунок 182 "Довгострокові векселі одержані" рахунок 34 "Короткострокові векселі одержані"

На субрахунку 182 "Довгострокові векселі одержані" ведеться облік векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості.

На рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані" ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена векселями.

За дебетом рахунка 34 "Короткострокові векселі одержані" відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями, за кредитом - отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.

Аналітичний облік на субрахунку 182 та рахунку 34 ведеться за кожним одержаним векселем.

На рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» ведеться інформація про облік розрахунків з різними дебіторами за авансами виданими, за нарахованими доходами, за претензіями. По дебету відображається виникнення заборгованості, по кредиту погашення.

По дебету субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами» відображаються суми виданих авансів під поставку матеріальних цінностей, виконання робіт, по кредиту – суми, погашені при розрахунках за ТМЦ, виконані послуги, та суми повернені постачальниками або підрядниками як невикористані.

Підзвітними особами називають працівників, які отримали в касі грошові кошти авансом і зобов’язані за них відрахуватись. Підзвітні суми використовують на оплату витрат по відрядженням, на адміністративно-господарські та операційні потреби.

На операційні, господарські та на відрядні потреби під звіт видаються кошти на встановлений строк та цілі. Підзвітна особа по завершенні встановленого строку повинно пред’явити звіт про витрати коштів за призначенням та пред’явити оправдуючі документи, а також внести в касу невикористану суму. На операційні та господарські потреби кошти видаються на 3 робочих дні та в розмірі не перевищуючу дводобову потрібність в них. На ті ж витрати які знаходяться за межами місця знаходження підприємства, кошти видаються на 15 діб в розмірі десятидобовій потребі в них. Строк відрядження встановлюється керівництвом, але не може перевищувати: в межах України – 30 календарних діб, за кордон – 60 календарних діб.

По дебету рахунку 372 відображаються суми, видані під звіт з каси. По кредиту відображають суми підтверджені звітами та документами. Аналітичний облік ведеться в розрізі фізичних осіб, отримавши грошові кошти під звіт.

При пред’явлені авансового звіту виконується бухгалтерський запис по кредиту рахунка 372 і дебету відповідних рахунків виробничих затрат (23,91,92,93,94) та матеріальних цінностей.

На субрахунку 373 «розрахунки за нарахованими доходами» ведеться облік нарахованих дивідендів, відсотків, і т.д., які потребують отримання.

На субрахунку 374 «розрахунки за претензіями» ведеться облік розрахунків за претензіями, пред’явленими постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також по пред’явленими ним та признаними штрафами, пенями та інше. Основою для записів операцій по цьому рахунку служать: акти приймання вантажу, рішення арбітражних органів, письмова згода постачальників на задоволення претензій, а також виписки банку на суми які поступили в порядку задоволення претензій.

На субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодування завданих збитків» ведеться облік розрахунків по відшкодуванню підприємству завданих збитків в результаті недостач та збитків в результаті псування цінностей, недостач та крадіжок грошових засобів, якщо винна особа виявлена. Суми збитків виключають в розмірі вартості недостаючи цінностей, що підлягають до зняття з винних осіб. Ці суми відносять в дебет рахунку 375, в кредит рахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності». Аналітичний облік по відшкодуванню матеріального збитку ведуть окремо по кожній винній особі.

На субрахунку 376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок» ведеться облік розрахунків за позиками членам кредитних спілок в кредитних спілках. Для діяльності кредитних спілок їх члени вносять членські внески. На суму внесків формується запис: Дебет 30 «Каса», 31 «Рахунок в банку», Кредит 376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок». При виході з кредитної спілки формується запис: Дебет «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок», Кредит 30 «Каса», 31 «Рахунок в банку».

На субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» ведеться облік за операціями, облік яких не відображається на інших субрахунках рахунка 37, а саме, розрахунки за операціями, пов’язаних з початком спільної діяльності (без створення юридичної особи), усі види розрахунків з робітниками (окрім розрахунків з оплати праці та с підзвітними особами), інші розрахунки. Аналітичний облік ведеться по кожному дебітору, за видами заборгованості, за строками її виникнення та погашення.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Даний стандарт визначає порядок оцінки дебіторської заборгованості, що є фінансовим активом (далі - ДЗФ), за винятком заборгованості, що придбана підприємством (покупка боргових зобов’язань, права вимоги дебіторської заборгованості), і дебіторської заборгованості, призначеної для продажу.

ДЗФ, відповідно до вимог П(С)БО 10, оцінюється за чистою реалізаційною вартістю.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за мінусом резерву сумнівних боргів.

Сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує непевність в її погашенні боржником.

Необхідно відзначити, що даний стандарт визначає тільки загальні критерії, за яких заборгованість може бути віднесена до сумнівної.

П(С)БО 10 передбачає два методи формування резерву сумнівних боргів:

1) виходячи із платоспроможності окремих де­біторів;

2) на підставі класифікації дебіторської забор­гованості.

Перший метод заснований на результатах ана­літичного обліку дебіторської заборгованості по кожному дебітору. Якщо конкретний дебітор виз­наний неплатоспроможним, то на суму його за­боргованості слід збільшити резерв сумнівних боргів. Незважаючи на те що такий метод допус­тимий, при здійсненні підприємством досить вели­кої кількості операцій краще використовувати дру­гий метод формування резерву сумнівних боргів.

Другий метод є базовим і заснований на пері­одизації дебіторської заборгованості. Для того щоб скористатися цим методом, підприємству необхід­но проаналізувати інформацію за декілька попе­редніх звітних періодів щодо виникнення безнадій­ної заборгованості за продукцію, товари, роботи або послуги. При цьому слід враховувати те, коли кожна конкретна заборгованість стала безнадій­ною - до настання строків оплати за договором чи після того, як вона стала простроченою.

Величина сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

При цьому від підприємства потрібне створення резерву сумнівних боргів у певній сумі, причому величина сумнівних боргів на дату балансу повинна відповідати залишку резерву сумнівних боргів на ту саму дату. В той же час залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не має перевищувати суму дебіторської заборгованості на ту саму дату. Нарахування резерву сумнівних боргів здійснюється за рахунок інших операційних витрат (дебет субрахунку 944 "Сумнівні та безнадійні борги" рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" і кредит рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів") і за цією ж статтею відображається у звіті про фінансові результати в рядку 090.

Основне призначення такого резерву - "амортизувати" той негативний вплив, що здійснює на фінансове становище підприємства списання безнадійної дебіторської заборгованості, на яку цілком може перетвориться сумнівна заборгованість.

Як уже відзначалося вище, визначення суми резерву сумнівних боргів можливе різними методами. Одним з таких методів є метод класифікації дебіторської заборгованості.

Кількість груп і строки, протягом яких не була вчасно погашена (період прострочення) дебіторська заборгованість, визначається підприємством самостійно.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи, та коефіцієнта сумнівності відповідної групи

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Для нарахування резерву сумнівних боргів використовується рахунок 38 "Резерв сумнівних боргів". Цей рахунок є контр рахунком до рахунка 36 "Розрахунки з покупцями".

За кредитом рахунка 38 "Резерв сумнівних боргів" відображається створення резерву, а за дебетом - списання сумнівної заборгованості та безнадійних боргів. Аналітичний облік на рахунку 38 "Резерв сумнівних богів" ведеться в розрізі боржників чи за строками непогашення дебіторської заборгованості.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів. Треба зазначити, що списання безнадійної дебіторської заборгованості не торкається Звіту про фінансові результати, тому що витрати, понесені у зв`язку з неповерненням боргу, підприємство визнало в тому ж звітному періоді, що й дохід від реалізації, пов`язаний з виникненням цієї дебіторської заборгованості. У цьому полягає принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Фактична сума списаних безнадійних боргів рідко збігається з розрахунковим резервом сумнівних боргів. Якщо суми безнадійних боргів, які списуються, менше від суми нарахованого резерву, рахунок 38 "Резерв сумнівних боргів" буде мати кредитове сальдо на кінець звітного періоду. Якщо суми безнадійних боргів у поточному періоді більш, ніж нарахований резерв, то частина безнадійного боргу , яка перевищує нарахований резерв безнадійних боргів, списується за рахунок витрат поточного періоду (дебет рахунка 944 "Сумнівні та безнадійні борги").

Сума списаної безнадійної дебіторської заборгованості нараховується на забалансовому субрахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість" протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника. Дебіторська заборгованість остаточно списується з субрахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість" після надходження суми в порядку відшкодування або у зв`язку із закінченням строку обліку такої заборгованості.

Поточна дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням втрат у складі інших операційних витрат.

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

- Перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості.

- Перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, з виділенням внутрішньо групового сальдо дебіторської заборгованості.

- Склад і суми статті балансу "Інша дебіторська заборгованість".

- Метод визначення величини резерву сумнівних боргів.

- Сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

Таблиця 2.1

Документування дебіторської заборгованості

Шифр та назва рахунку	Документи
1	2
36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”	Накладні, рахунки-фактури, акти прийнятих робіт(послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні (ТМ-1),товарні накладні, вексель, комерційні документи (рахунки-фактури – invoice), транспортні накладні (CMR – залізнична накладна, авіа накладна, коносамент, товарно-транспортна накладна, пакувальні листи), платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ, розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць.
371 “Розрахунки за виданими авансами”	Платіжні документи, в яких міститься посилання на укладений договір
372 “Розрахунки з підзвітними особами”	Розпорядження керівника про відправлення працівника у відрядження. Список осіб, які мають право одержувати кошти в підзвіт на господарські потреби, затверджений наказом керівника. Авансовий звіт про витрачені суми та додані виправдовуючи документи: акт закупівлі, акт на списання представницьких витрат в межах передбачених норм з додаванням відповідних документів на оплату рахунків ресторанів, кафе, готелів тощо, чеки, квитанції, рахунки магазинів, готелів, залізничні, авіаційні та інші проїзні квитки.
373 “Розрахунки за нарахованими доходами”	Рахунки бухгалтерії, ПКО, виписки банку.
374 “Розрахунки за претензіями”	Претензії, акти приймання вантажу, рішення судових органів (господарського суду), письмові згоди постачальників на пред’явлені претензії, виписки установ банку на суми, що надійшли в порядку задоволення претензій.
375 “Розрахунки за відшкодування завданих збитків”	Протокол засідання інвентаризаційної комісії, наказ керівника.
376 “Розрахунки за позиками членам кредитних спілок”	Договір між членами кредитних спілок, ПКО, виписки банку, ВКО, платіжне доручення.
377 “Розрахунки з іншими дебіторами”	Авізо про оприбуткування майна учасником, який веде спільні справи, або первинний документ про отримання майна (копія накладної, квитанція до прибуткового ордеру тощо.

У Балансі суми дебіторської заборгованості відображаються в різних рядках залежно від її видів. Основні види дебіторської заборгованості та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку й у фінансовій звітності подані далі в таблиці.

Таблиця 2.2

Основні види дебіторської заборгованості і відображення на рахунках бухгалтерського обліку

Вид дебіторської заборгованості	Бухгалтерсь­кий рахунок	Рядок Балансу
1	2	3
Довгострокова:	161	050
- за майно, що знаходиться у фінансовій оренді
- довгострокові векселі отримані	162	050
- розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими позичками та ін.	163	050
Поточна:	34	150
- короткострокові векселі отримані
- за продукцію, товари, роботи і послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселем)	36, 38	160, 161, 162
- за виданими авансами	371	180
- за розрахунками з підзвітними особами	372	210
- за нарахованими дивідендами, відсотками, роялті та ін., що підлягають надходженню	373	190
- за претензіями, пред'явленими постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, за пред'явленими їм і визнаними штрафами, пенею, неустойками.	374	210

Таблиця 2.3

Типова кореспонденція рахунків по операціям з дебіторами

№	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		дебет	Кредит
1	2	3	4
Облік розрахунків з підзвітними особами:
1	Отримані грошові кошти на відрядження з каси підприємства	372	30
2	Оприбутковані на склад матеріальні кошти, що придбані підзвітною особою, на основі затвердженого авансового звіту	20,22, 28	372
3	Відображена сума податкового кредиту по ПДВ	641	372
4	Списані витрати по відрядженню (підприємствами, що використовують рахунки клас 8 “Витрати по елементах”)	84	372
5	Списані витрати на відрядження підприємствами, що не використовують рахунки класу 8 “Витрати по елементах”
	- витрати на відрядження працівників, що зайняті постачанням на підприємство запасів	20, 22	372
	- витрати на відрядження робітниками апарату управління цехами, дільницями	91	372
	- витрати на відрядження адміністративно-управлінського персоналу	92	372
	- витрати на відрядження робітників відділу збуту	93	372
6	Повернені до каси підприємства невикористані кошти, що були видані під звіт	30	372
7	Утримані з заробітної плати суми, що не були повернені своєчасно підзвітною особою	661	372
8	Відшкодування надмірно витрачених грошових коштів підзвітній особі	372	30
Облік розрахунків з покупцями та замовниками
У випадку наступної оплати відвантаженої продукції
1	Відвантажена продукція та відображений прибуток від реалізації	36	70
2	Відображення податкового зобов’язання по ПДВ	70	641
3	Отримані грошові кошти за реалізовану продукцію	31	36
Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками
У випадку передплати
1	Перерахована постачальнику передплата за продукцію, товар	371	31
2	Відображений податковий кредит по ПДВ	641	644
3	Отримана від постачальника продукція, товари, по яким була виконана передплата	20,28	63
4	Списана сума податкового кредиту по ПДВ	644	63
5	Виконаний залік заборгованостей	63	371
Розрахунки з квартироз’йомниками та орендаторами
1	Відображена заборгованість квартироз’йомника по оплаті комунальних послуг	685	719
2	Відображено прибуток на суму наданих пільг окремим категоріям громадян та житлових субсидій	48	718
3	Нараховані податкові зобов’язання по ПДВ	719	641
4	Потрапила оплата комунальних послуг від квартироз’йомника	718	641
		311	377
5	Відображена заборгованість перед комунальним підприємствами за надані ними послуги	949	63
6	Відображено прибуток орендодавцем на суму орендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат	685	719

При списанні дебіторської заборгованості, що утворилася не в результаті відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг, застосовується метод прямого списання сум такої заборгованості на витрати періоду.

Після списання безнадійної дебіторської забор­гованості підприємство зобов'язане враховувати її суму на забалансовому рахунку протягом не менше трьох років для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового стану борж­ника. Для обліку сум списаної заборгованості зас­тосовується субрахунок 071 "Списана дебіторська заборгованість" забалансового рахунка 07 "Списані активи". Якщо протягом трьох років заборгованість не буде відшкодована боржником, слід остаточно списати її суму із забалансового рахунка. Сума заборгованості, відшкодованої після списання, відображається в бухгалтерському обліку по дебету рахунків 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках" або інших рахунків обліку активів. Одночасно на цю ж суму слід відобразити дохід по кредиту субрахунку 716 "Відшкодування раніше списаних активів" рахунка 71 "Інший операційний дохід".

РОЗДІЛ 3

ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ДЕБІТОРАМИ