Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Юридичний факультет
Кафедра кримінального процесу і криміналістики
ПРАКТИКУМ З КРИМІНАЛІСТИКИ
(Тактика і методика розслідування злочинів)
Для студентів юридичного факультету
Львів 2003
Береський Я.О., Гулкевич З.Т., Когутич І.І.
Практикум з криміналістики (тактика і методика розслідування злочинів). – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – 129с.
Рекомендовано до друку кафедрою кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Протокол №4 від 20 грудня 2002 року
©Береський Я.О., Гулкевич З.Т., Когутич І.І., 2003
Переднє слово.
У системі дисциплін, що вивчаються в юридичних вузах, курс "Криміналістика" займає повноправне, і в той же час, дещо особливе місце. Його специфіка полягає, зокрема, у прикладному спрямуванні набутих студентами знань щодо вміння застосування ними новітніх техніко-криміналістичних засобів і методів збирання й дослідження доказів, досягнень криміналістичної тактики і окремих методик розслідування певних видів злочинів, розвитку в них слідчого мислення й уміння застосовувати отриманні знання в різноманітних слідчих та судово-слідчих ситуаціях.
Все це обумовлює необхідність закріплення студентами теоретичних знань у процесі практичних занять та їх самостійної роботи в міжсесійний період. Допомогти у всьому цьому і покликаний запропонований практикум, котрим охоплено матеріал щодо двох розділів криміналістики, а саме "Тактика" і "Методика розслідування окремих видів злочинів.”
Практикум складено відповідно до програми курсу "Криміналістика", затвердженої Радою юридичного факультету ЛНУ імені Івана Франка та з врахуванням кількості практичних занять, навчальним планом спеціальності "Правознавство" для денного навчання.
Він містить плани-практичних занять з названих розділів курсу "Криміналістика", перелік питань для самоконтролю, додаткову (крім підручників) спеціальну літературу, нормативний матеріал (інколи, у разі потреби). До кожного практичного заняття, крім того, дається ряд завдань.
Вирішення домашніх завдань (казусів) лише у загальних міркуваннях та з кінцевою правильною відповіддю, вважається не задовільним, оскільки повинен мати місце належний аналіз ситуації.
Організація і планування розслідування злочинів. (2 год).
Мета заняття: Навчити студентів аналізувати зібрані у справі матеріали, конструювати і перевіряти слідчі версії за допомогою слідчих дій і оперативно-розшукових заходів та техніки планування розслідування злочинів і проведення окремих слідчих дій.
ПЛАН
І. Опитування студентів:
Поняття та основні завдання криміналістичної тактики.
Система та структура криміналістичної тактики.
Поняття і види криміналістичних версій.
Підстави та умови конструювання слідчих версій.
Порядок і умови перевірки слідчих версій слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами.
Значення та види планів розслідування. Техніка планування.
II. Питання для самоконтролю:
Назвіть види і принципи допустимості тактичного прийому.
Яке співвідношення понять: "тактичний прийом", "тактична рекомендація", "тактичне рішення", "тактична комбінація"?
Як використовуються методи аналізу та індуктивного умовиводу у встановленні обставин злочину?
Яке місце займає логіка та психологія в побудові версій?
Яка структура версій та їх роль у плануванні розслідування?
Яке співвідношення понять "слідча версія", " оперативно-розшукова версія", "судова версія"?
У чому полягає роль типових версій у розкритті злочинів?
Які існують види та форми планування розслідування?
Техніка планування окремих слідчих дій, окремої кримінальної справи.
Особливості планування початкового етапу розслідування злочинів.
Спільне та відмінне в плануванні роботи слідчого і оперативного працівника.
Яка допоміжна документація використовується в плануванні розслідування?
ІІІ. Завдання і задачі:
1. У кримінальній справі про вбивство працівника пункту обміну валюти, вчиненого невстановленими особами під час нападу на цей пункт, була отримана оперативна інформація про те, що громадянин Сідун, який безпосередньо не брав участі у розбої, знає злочинців і переховує у себе в гаражі зброю злочинців та частину викраденого. Однак, як стало відомо, Сідун має намір категорично заперечувати ці факти в разі його виклику до слідчого.
Перерахуйте можливі тактичні засоби перевірки цієї інформації.
Визначте оптимальну послідовність їх проведення та суб’єктний склад.
2. Буйків і Грязнова були викриті і визнали себе винними в тому, що вони, запросивши в гості незнайомого їм Вітрицького, який перебував у нетверезому стані, вночі із корисливою метою вбили його. На одному із допитів Буйків повідомив, що минулого року він разом із Грязновою за аналогічних обставин вчинили ще одне вбивство незнайомого, який назвав себе Петром. Труп вбитого закопали на пустирі біля їх будинку. Буйків склав схему, відмітивши на ній місце захоронения трупа. Згодом допитана Грязнова підтвердила показання Буйківа, але заявила, що потерпілого звали Дмитром. Окрім цього, на схемі Грязнова вказала інше, відмінне від вказаного Буйквім місце захоронення вбитого.
Сформулюйте випливаючі із цієї інформації версії.
Визначте набір слідчих дій, направлених на перевірку сконструйованих версій.
Визначте оптимальну послідовність І умови виконання запланованих дій.
3. Загульків був відданий до суду за ст. 296 ч. 1 КК України (у громадському місці побив Кушніра, завдавши йому легкі тілесні пошкодження, що супроводжувалось грубою нецензурною лайкою). У пред’явленому обвинуваченні Загульків визнавав свою вину частково. Не заперечуючи факту побиття, пояснив свої дії неприязними стосунками з потерпілим. Розслідуванням також було встановлено, що поведінка Кушніра безпосередньо перед злочинними діяннями підсудного виходила за межі моралі.
У ході обговорення питання про порядок дослідження доказів у судовому засіданні обвинувач і захисник пропонували почати його з допиту підсудного. Разом з тим, підсудний на запитання головуючого заявив: " Нехай спочатку розкаже Кушнір, а вже потім розповім я".
Як потрібно вирішити питання про черговість допиту підсудного і потерпілого та дослідження інших доказів?
Обґрунтуйте прийняте рішення.
4. Вирішити завдання з окремих питань:
Як тактично правильно треба діяти слідчому в таких ситуаціях:
а.) Потерпіла у справі про зґвалтування заявляє, що якщо у ході пред’явлення для впізнання вона впізнає винного, вона все рівно скаже, що не може нікого впізнати, оскільки боїться помсти. Жодними переконаннями змінити її позицію не вдалось.
б.) Один із обвинувачених під час допиту заявляє, що розповість правду щодо інших обвинувачених, але лише за умови, якщо його показання не будуть записані інакше він не підпише протокол слідчої дії.
в.) Обвинувачений у справі про грабіж заявляє на допиті, що відмовляється визнати свою вину, навіть якщо насправді винний, оскільки однаково на суді йому легше від цього не буде, а за невизнання вини його рідні й знайомі думатимуть, що він не винний.
г.) Обвинувачений невимушено сідає на запропонований стілець, кладе ногу на ногу і заявляє, що жодних показань давати не буде, має право.
д.) Свідок, за наявною у слідчого інформацією та першими враженнями флегматик, ухиляється від контакту, категорично заявляє, що нічого не пам’ятає щодо справи, хоча вірити цьому не має підстав. Варіанти: цей свідок – холерик? сангвінік? меланхолік? підліток?