Політика Малайзії в ПСА

Малайзія віддана баченню АСЕАН. Дійсно, вона може отримати багато переваг від розвитку АСЕАН як регіону. Крім того, деякі національні стратегії Малайзії співзвучні ширшим цілям АСЕАН. АЕС рішуче залежить від лібералізації торгівлі та інвестицій, без яких спроба стати важливою ланкою глобальній економіці не спрацює. Малайзія рухається вперед у багатьох сферах, щоб затвердити себе як бажаний центр торгівлі та інвестицій. Це включає значні показники Малайзії в індексі легкості ведення бізнесу Світового банку, його привабливість як призначення для іноземних інвесторів (базовий показник прибутковості), а також його видатні показники у Звіті глобальної конкурентоспроможності. Всі ці звіти та індекси базуються на балах, які відображають зусилля Малайзії щодо лібералізації та відкритості для приватного сектору та іноземних інвесторів. Багато з цих критеріїв відповідають прагненням AEC. Деякі державні установи і присвячені поліпшенню ефективності, а також реагуванню уряду на приватний сектор та іноземних інвесторів. Хоча в багатьох сферах було досягнуто значного прогресу, в інших країнах прогрес був повільним. Однією з областей, де можлива більша відкритість, є рух працівників, особливо кваліфікованих робітників. 40

Існує і таке поняття, як Регіональне комплексне економічне партнерство (RCEP), яке ще перебуває в розробці. Вважається, що воно буде відмінним механізмом для подолання багатьох проблем, які перешкоджають досягненню необхідного рівня лібералізації в контексті АЕС. Це надасть Малайзії можливість здійснити деякі з необхідних реформ на міждержавному рівні і забезпечити підтримку більш лібералізованого регіонального торговельного середовища. Дотримання цілей RCEP вимагатиме від Малайзії працювати в тих сферах, в яких вона наразі має недоліки, а також подолання будь-якого небажання з боку певних груп. 41

Уряд з Міністерством міжнародної торгівлі та промисловості докладає постійних зусиль для підвищення поінформованості громадськості про АЕС, про її виклики і про те, як Малайзія може виграти від цього. Але постає дві проблеми. Перша стосується використання зон вільної торгівлі. Існуючі ЗВТ, здається, мають незадовільний рівень використання. По-перше, деякі дослідження показують, що використання ЗВТ в середньому становить лише близько 16%. Іншою проблемою є відсутність знань про існування ЗВТ та переваги, які можуть бути отримані від них. 41

Малайзія була і залишається активним членом АСЕАН. Вона наполегливо дотримується цілей АСЕАН і прагне зробити свій внесок у розвиток організації як сильного регіонального об’єднання. Малайзія підтримує поняття регіоналізму і бачить цінність у ідеї збільшення ролі АСЕАН у внутрішньому розвитку кожної країни-члена. Будучи активним учасником Асоціації, Малайзія отримує багато переваг від такого членства. ПСА – величезний ринок для експорту товарів і надання інвестицій, тому Малайзія має всі шанси бути лідером і мати великий плив на рішення АСЕАН, а також пропагувати свої цінності саме через цю організацію, наголошуючи на важливості їх здійснення для того, щоб сприяти розвитку всіх держав-членів. 41

Отже, країна проводить необхідні реформи для відкриття своїх ринків для торгівлі та інвестицій для всіх бажаючих. Деякі з невирішених питань, які необхідно опрацювати для більшої лібералізації, включають торгівлю послугами та все, що вона включає в себе. На ширшому фронті Малайзія підтримує добрі відносини зі своїми сусідами. Зокрема, вона докладає зусиль для поліпшення відносин зі Сінгапуром. Вона також сприяла політичному та демократичному переходу М'янми в державному управлінні. Це яскравий приклад інтересу Малайзії до добробуту окремих держав-членів. Країна отримала багато помітних досягнень, найважливішим з яких є офіційна декларація про створення Економічної спільноти АСЕАН. Інтерес Малайзії до АСЕАН є потужним і тривалим, який включає стабільні зусилля для досягнення цілей AEC 2025. 42

ВИСНОВКИ 43

На основі проведеного дослідження можемо зробити наступні висновки. Малайзія – це країна, яка може бути прикладом для багатьох інших держав. Отримавши незалежність у 1957 р., вона обрала власну стратегію розвитку та державного будівництва, не роблячи основний акцент на тогочасну геополітичну ситуацію та лідерство держав. Основними пріоритетами для держави стали забезпечення національних інтересів та ідея поваги до суверенітету інших держав. Підтвердження такого курсу стали участь країни в Русі Неприєднання, підписання Куала-Лумпурської декларації та створення Зони миру, свободи та нейтралітету, що стало важливими кроками на шляху до демократичного співіснування з іншими державами. Важливо згадати, що Малайзія завжди стояла на захисті країн, що розвиваються, тобто була одним з основних гравців, які твердо відстоювали право таких країн на гармонійний розвиток та забезпечення процвітаючого майбутнього, намагаючись реалізовувати різноманітні проекти щодо співробітництва та допомоги. Впродовж незалежної історії країна часто відчувала несприйняття та намагання інших держав посилити їхній вплив, проте цього не сталося, адже сильна позиція Малайзії щодо її цінностей поваги до суверенітету та мирного співіснування значно проникли у свідомість малайців, що не могло не впливати на зовнішню політику держави. 43

Двосторонні відносини в Південно-Східній Азії відзначалися як стабільні, так і проблемні. Постійні територіальні суперечки з Таїландом, Брунеєм чи Філіппінам змінювалися тісною співпрацею, конфронтація з Індонезією чи Сінгапуром – взаємовигідними проектами та обміном досвіду. Пройшовши такий нелегкий шлях, Малайзія перетворилася на одного з головних інвесторів у ПСА. Вона надає допомогу М’янмі, В’єтнаму, Камбоджі, Лаосу, фінансуючи різноманітні проекти та удосконалюючи інфраструктуру цих країн; активно співпрацює з Німеччиною в якості посередника з іншими акторами регіону; втілює економічні стратегії – зони зростання. Таких зон є декілька (Sijori чи BIMP-EAGA), і кожна з них включає різні держави чи їхні частини, щоб, враховуючи конкурентні переваги кожного суб’єкта, сприяти прискоренню економічного розвитку та вільному потоку людей, товарів та послуг. Варто згадати і покращення туристичної галузі, адже якісна інфраструктура та історична спадщина є позитивними чинниками, які сприяють популяризації цього напрямку економіки. 43

Звичайно, не останню роль в еволюції зовнішньої політики Малайзії зіграло і регіональне інтеграційне об’єднання АСЕАН, цілі якого є у більшості тотожними до тих, що і досі здійснює країна. Будучи засновницею Асоціації держав Південно-Східної Азії, вона доклала чимало зусиль для її ефективності та впливовості не тільки у своєму субрегіоні. По-перше, саме Малайзія була активним прихильником ідеї того, щоб до Асоціації приєдналися такі країни, як Камбоджа, Лаос, М’янма та В’єтнам. Таке розширення збільшило територію взаємодії та посприяло зближенню всіх держав ПСА. По-друге, Малайзія завжди мала вплив на ідеологічні концепції та шляхи розвитку АСЕАН, наголошуючи на важливості стабільності та миру всередині регіону. Не варто забувати, що країна має сильну економіку, якщо порівнювати її з іншими державами-членами організації, тому вона є важливим учасником такої ініціативи, як Економічна спільнота АСЕАН. 44

Малайзія продовжує розвиватися, зміцнюючи свій вплив та економіку у всіх сферах діяльності. В подальшому все залежить від того, чи керівники держави будуть готові впроваджувати нові проекти, вирішувати суперечки мирними дипломатичними засобами, співпрацювати з країнами ПСА на рівних умовах та не відступати від доктрини неприєднання, миру у всьому світі, як це і було впродовж історії держави. 44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 45

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЗВТ – зона вільної торгівлі;

ЗМСН – Зона миру, свободи та нейтралітету;

ПСА – Південно-Східна Азія;

AEC – ASEAN Economic Community, Економічна спільнота АСЕАН, АЕС;

ASEAN – Association of South East Asian Nation, Асоціація держав Південно-Східної Азії, АСЕАН;

OIC – Organization of Islamic Cooperation, Організація ісламського співробітництва, ОІК.

ВСТУП

У сучасному світі в період, коли відбуваються потужні глобалізаційні процеси, змінюється і роль акторів на міжнародній арені. Малайзія – країна, що поступово перетворюється на лідера регіону Південно-Східної Азії, тому актуальним в теоретичній площині нашого дослідження є розширення та конкретизація відомостей щодо місця Малайзії в сучасній міжнародній системі, проаналізувавши розвиток її концепцій державного будівництва і стратегій у зовнішній політиці в ПСА.

Практична актуальність полягає в тому, що Малайзія перебуває в періоді піднесення. Її авторитет сильно зріс за останні десятиліття, особливо завдяки Махатхіру Мохамаду, тому станом на сьогодні країна стала потужним гравцем в ПСА, перетворившись на одного з головних інвесторів в регіоні, сприятливе місце для ведення бізнесу та утворення вільних економічних зон. Важливо утримувати такі темпи зростання, адже перед Малайзією постають нові проблеми: корупційні скандал, зміна векторів політики та особливості територіальних суперечок. Узагальнення концепцій та напрямів зовнішньої політики країни є важливим завдання на сучасному етапі існування держави.

Актуальним розвиток Малайзії може стати і для України. Співпраця з економічно-прогресивним партнером може позитивно вплинути на національну динаміку зовнішньоекономічної діяльності. За підсумками 2018 року експорт української продукції до Малайзії складав 94, 1 млн. долл. США, що вказує на перспективність у торгівлі між двома країнами. Для України важливо встановлювати тісніші відносини з цією державою, тому що, важливо взяти до уваги, що прогрес в інноваціях Малайзії є достатньо успішним, в чому можемо переконатися з огляду на її економічні показники. Такі зв’язки можуть сприяти обміну знань та технологій в майбутньому. Крім того, потрібно здійснювати міжкультурні заходи та обміни, щоб показати дружелюбні наміри нашої країни щодо Малайзії, адже катастрофа Boeing 777 через агресію Російської Федерації на Сході України в будь-який момент може погіршити відносини, якщо невдало використати цю ситуацію чи зобразити її в некоректному світлі.

Об’єктом дослідження роботи є зовнішня політика Малайзії.

Предметом дослідження є зовнішня політика Малайзії в Південно-Східній Азії.

Метою дослідження є з’ясування впливу зовнішньополітичних концепцій Малайзії на загальний розвиток відносин держав Південно-Східної Азії.

Завдання дослідження:

1. З’ясувати сутність зовнішньополітичних підходів Малайзії у ПСА;

2. Проаналізувати особливості двостороннього співробітництва із країнами субрегіону;

3. Дослідити роль Малайзії в діяльності АСЕАН.

Аналіз джерел і літератури. Наша робота спирається на різноманітні види джерел інформації, а саме: бібліографічні, фактографічні та документальні. Питанням нашого наукового дослідження займаються такі вчені, як І. Крупеня, І. Лоссовський, Е. Ісламов, Ю. Рокніфард, А. Цвєтов, M. Izzuddin, F. Chan, K. Khalid, і їх роботи використовувалися для нашого дослідження.

Фактографічні включають в себе книгу спогадів «Сінгапурська » Лі Куан Ю, де безпосередньо згадуються успіхи розвитку Малайзії за керівництва Махатхіра Мохамада.

Щодо бібліографічних, то варто звернути увагу на наступні статті: «Місце Малайзії в сучасній системі міжнародної безпеки Крупеня І. М., де автор аналізує стан безпекової системи міжнародних відносин, складовою якої є азійська система безпеки як регіональна та місце Малайзії в цій конфігурації; «Основные направления внешнеэкономических связей Малайзии Э. Исламова, де автор подає статистичні дані зовнішньоекономічної діяльності країни; «Эволюция внешней политики Малайзии как отражение внутреннего исторического развития страны И. Лоссовского, де представлений історичний аналіз формування зовнішньої політики Малайзії в якості лідера регіону ПСА та ісламського світу; «Malaysian foreign policy orientation and relations in the Post-Mahathir years K. Khalid, де надається огляд зовнішньополітичної орієнтації і зовнішніх відносин Малайзії в «постмахатхірський» період.

До документальних важливо віднести Декларацію , в якій наголошується важливість прискорення економічного розвитку та соціального прогресу країн-членів. Також одним із пріоритетів було встановлення миру та стабільності в регіоні.

Методика дослідження. У нашій науковій роботі використано широкий спектр наукових методів. Серед загальних методів країнознавчого дослідження було використано історичний підхід для визначення особливостей розвитку Малайзії через призму її відносини із сусідніми державами та аксіоматичний метод для аналізу економічної модернізації та її впливу на регіон Південно-Східної Азії. Метод порівняння було застосовано для зображення успіхів розвитку Малайзії через економічну та політичну ситуацію інших держав ПСА. Метод абстрагування дозволив зосередитись на основних аспектах зовнішньої політики держави як окремо, так і в АСЕАН.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел та літератури, переліку умовних скорочень.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, здійснено аналіз інформаційних джерел, розкрито методику та наведено структуру дослідження.

У першому розділі «Зовнішньополітичні концепції Малайзії щодо регіону Південно-Східної Азії» за допомогою методу аналізу досягнено висновків, які стосуються основних засад ведення зовнішньої політики країни в зазначеному регіоні.

У другому розділі «Двостороннє співробітництво Малайзії з країнами ПСА» за допомогою методу порівняння досягнено систематизовану інформацію про двосторонні зв’язки Малайзії з країнами Південно-Східної Азії.

У третьому розділі «Діяльність Малайзії в інтеграційному об’єднанні ASEAN» за допомогою методу синтезу досягнено узагальнені дані про роль Малайзії в утворенні та функціонуванні найбільш впливової організації ПСА – АСЕАН.

У висновках підбито підсумки дослідження та зроблено необхідні узагальнення.

Загальний обсяг роботи складає 40 сторінок. Основна частина – 31 сторінка. Список інформаційних джерел містить 35 позицій, серед яких 28 джерел англійською мовою.

РОЗДІЛ 1. Зовнішньополітичні концепції Малайзії щодо регіону Південно-Східної Азії.

Концепції зовнішньої політики та ідеологія певної країни відіграють важливу роль не тільки для неї самої, а й для сусідніх держав чи близьких партнерів. Будь-який крок може змінити відносини між акторами міжнародної системи. Оскільки національні інтереси держави часто носять різноманітний характер, то вони можуть бути економічними, політичними, гуманітарними, соціальними чи навіть екологічними. Національні інтереси також пов'язані з безпекою держави. Формування зовнішньої політики Малайзії багато в чому визначається тим, що саме нація сприймає за національні інтереси. Виходячи з історичного розвитку, взаємозв'язок між національними інтересами та зовнішньою політикою детально обговорюється, щоб показати, що зовнішня політика Малайзії спрямована на досягнення та захист національних інтересів на міжнародному рівні для зміцнення добробуту та виживання нації.

В другій половині ХХ століття більшість країн регіону Південно-Східної Азії отримали незалежність. Ця подія вплинула на них, адже кожна держава повинна була почати самостійне існування в геополітичних реаліях того часу і показати себе здатними до розвитку та конкуренції з іншими міжнародними акторами. Перед ними поставали такі завдання, як збереження своєї незалежності, економічне будівництво, формування власної політики та розвиток відносин як і з провідними державами, так і сусідніми. Такі обставини торкнулися і Малайзії, як країни ПСА. У 1957 р. на територіях, керованими англійцями на Малайському півострові, за винятком Сінгапуру, була проголошена Федерація Малайї. На межі 1950-60-х рр. керівництво країни зрозуміло, що окрім тісних відносин з колишньою метрополією, Великою Британією, потрібно налагоджувати зв’язки із сусідніми державами. Ці спроби можна вважати першими самостійними кроками країни на міжнародній політичній арені та зародження основних зовнішньополітичних концепцій. У 1963 р. Малайзія остаточно сформувалася, як незалежна держава у своїх сучасних кордонах, приєднавши острівні шати Саравак і Саба. Саме з цього моменту починається нова історія країни, якій надалі доведеться зіткнутися з новими викликами на міжнародній арені, адже в той час був активним комуністичний рух всередині держави та нестабільна ситуація – ззовні.

Як відомо, Малайзія – багатоконфесійна та поліетнічна держава: в країні проживають малайці (70% населення), китайці (20%), індуси та інші представники (10%), які мають різні релігійні погляди. Зважаючи на цей факт, можемо уявити, що життя в такій країні має бути нестабільним, а протиріччя у віруваннях, традиціях та способі життя – основою для конфліктів. У 60 -х рр. ХХ ст. було прийнято закон про мову, який визначав малайську як єдину державну мову. Це призвело до міжетнічних сутичок в 1969 р. та введення надзвичайного стану. Також ситуація склалася так, що більша частина капіталу країни опинилася у володінні етнічних китайців, а малайці мали не більше 2% економіки у своєму розпорядженні, що, безперечно, призводило до сутичок. Проблему було вирішено таким чином, що влада вдалася до штучного збагачення малайського населення, тобто в довгостроковій перспективі воно мало б володіти 30% бізнесу держави. Малайцям надавалися пільги в університетах та на державних посадах. Тому починаючи з незалежності до теперішнього часу, уряд робить наголос на соціально-економічну політику, яка веде до єдності і гармонії різних спільнот і національної інтеграції. Досі таке мультикультурне населення живе в мирі, а держава процвітає.

Єдність різноманітного малайського суспільства по своїй сутності впливає і на бачення зовнішньої політики, яка ґрунтується на встановленні тісних і дружніх відносин з країнами. Малайзія поважає внутрішні справи інших держав і виступає за політику невтручання, яка, як наслідок, визнає суверенітет держави. З моменту здобуття незалежності Малайзії в 1957 році до сьогоднішнього дня бачення зовнішньої політики країни залишається послідовним, адже лише в таких умовах можливо захистити національні інтереси, а також сприяти утвердженню такого поняття, як рівність націй. Іншими словами, Малайзія продовжує зміцнювати свої відносини з іншими країнами та міжнародними організаціями, як на регіональному, так і на міжнародному рівні для мирного співробітництва.

З 1957 р. зовнішня політика країни пройшла кілька етапів еволюції бачення власної зовнішньої політики, акценти якої постійно змінювалися, але найчастіше концепції стосувалися мирного співіснування, ідей регіоналізму, активної співпраці з країнами, що розвиваються та захисту національних інтересів. Політика значною мірою визначалася національними особливостями та спадщиною попереднього політичного керівництва, а також динамічним регіональним та міжнародним середовищем. На прикладі прем’єр-міністрів Малайзії можемо прослідкувати зміну та еволюції зовнішньополітичних концепцій Малайзії.

Перший прем’єр-міністр Малайзії Абдул Рахман (1957-1969 рр.) притримувався яскраво вираженої антикомуністичної та прозахідної позиції, оскільки над країною нависла загроза комуністичного повстання, що закономірно призвело до відкинення ідеї про «неприєднання. Саме при ньому було введено згаданий вище закон про мову, який призвів до приходу до влади нових сил на чолі з Абдулом Разаком (1970-1976 рр.). Другий прем’єр-міністр відзначився своєю прагматичністю та орієнтацією на концепцію регіоналізму. Малайзія, будучи членом Організації ісламського співробітництва (OIC), почала ідентифікувати себе, як мусульманську країн, та все більше схилятися до нейтралітету і незалежності від Великої Британії та інших глобальних гравців того часу. У 1970 р. країна стала учасником Руху Неприєднання, ким і залишається на цей момент. Можемо з упевненістю сказати, що Абдул Разак почав поступовий процес перетворення Південно-Східної Азії на нейтральний регіон, приєднавшись до цього Руху. Ще одним підтвердженням такого курсу другого прем’єр-міністра стала зустріч представників АСЕАН у 1971 р., де було підписано Куала-Лумпурську декларацію, тобто проголошено новий підхід в політиці, який полягав у створенні Зони миру, свободи та нейтралітету (ЗМСН).

В свою чергу, важливим підсумком керівництва Хуссейна Онна (1976-1981 рр.), третього прем’єр-міністра Малайзії, був період консолідації, коли АСЕАН став наріжним каменем зовнішньої політики Малайзії після розпаду Сайгона (тепер місто Хошимін) у 1975 році, виведення військової присутності США з Південно-Східної Азії та Вторгнення Камбоджі у В’єтнам.

Малайзію часто називають одним з «азійських нових тигрів» – країною, яка в короткий термін змогла серйозно підвищити рівень життя населення, перейти від переважно аграрної основи народного господарства до промислової і постіндустріальної. Батьком «малазійського дива» вважають нинішнього прем'єр-міністра Малайзії Махатхіра Мохамада. Він був прем'єром з 1981 по 2003 роки, доклав багато зусиль для перетворення країн, а навесні 2018 року знову, через 15 років, був обраний керувати країною у віці 93-х років. Ставши прем'єр-міністром, Махатхір Мохамад активно взявся до практичної реалізації своїх ідей, які зводилися до перетворення Малайзії в сучасну державу з високорозвиненою економікою, незалежною внутрішньою і зовнішньою політикою, побудови суспільства, що спирається на "азійські" і "малайзійські" цінност. М. Мохамад зарекомендував себе як невтомний критик подвійних стандартів у міжнародній політиці, політики країн Заходу і МВФ, борець за права країн, що розвиваються, країн Азії та ісламських держав. Його діяльність отримала високу оцінку в Малайзії і за кордоном. У книзі спогадів "Сінгапурська історія творця сучасного Сінгапуру Лі Куан Ю, який часто виступав опонентом Махатхіра Мохамада, віддає належне його якостям, як політичного лідера, наголошуючи на його володінні рішучістю і політичною підтримкою, що дозволяла долати спротив мас, коли того вимагали інтереси країни. За часів його діяльності було зроблено наголос на розвитку двосторонніх відносин з членами АСЕАН та мусульманськими країнами. Під час прем'єрства візиту М. Мохамада у зовнішній політиці країни почалася активно впроджуватись економічна зорієнтованість у зовнішніх відносинах країни, яка мала на меті захищати права, інтереси та прагнення країн, що розвиваютьс. З’явився ряд концепцій, якими мала керуватися Малайзія на зовнішньополітичній арені: політика «обличчям до Сходу» (співпраця з Японією та Республікою Корея); лідерство серед країн, що розвиваються; боротьба з тероризмом; політика ісламської єдності; участь в миротворчих операціях. Крім того, в планах було розробити абсолютно нові методи співпраці країни, прикладом яких можуть бути такі ідеї, як:

• АСЕАН + 3 – кооперація держав Південно-Східної Азії з КНР, Японією та Республікою Корея;

• G-15 найбільш розвинених країн-учасниць Руху неприєднання;

• Лангкавські діалоги – проведення форумів на території Малайзії, що мають на меті забезпечити розумне партнерство між країнами, що розвиваються (South-South cooperation).

Малайзія стала голосом країн, що розвиваються, і стала зразком для наслідування для багатьох інших держав.

П'ятий прем'єр-міністр Малайзії Абдулла Бадаві (2003-2009 рр.) продовжував забезпечувати активну діяльність Малайзії на міжнародній арені. Під час його перебування на посаді Малайзія відіграла важливу роль у розробці та прийнятті Хартії АСЕАН, яка була ратифікована всіма країнами-членами АСЕАН, а потім набула чинності 15 грудня 2008 року. Порівнюючи Абдулу Бадаві та М. Мохамада, то можна прослідкувати значущу відмінність його стилю ведення політики та основних її векторів. Акцент діяльності зміщується до регіонів Близького та Середнього Сходу. Незважаючи на це, відбулося багато зрушень і всередині ПСА. Одним з найважливіших кроків було вирішення прикордонних питань з Брунеєм, а саме делімітація спірних територій в 2009 р., які були приводом для конфліктів десятки років. Також варто згадати його концепцію «Іслам Хадхарі (цивілізованого ісламу), яка зосереджувалась не на самій релігії, а на сприйнятті ісламу, як джерело культури та цивілізації. Вважалося, що такий крок допоможе протистояти екстремізму.

Шостий прем’єр-міністр Наджиб Разак (2009-2018), син Абдула Разака, повернувся до ідеї поглиблення відносин з країнами Південно-Східної Азії. Ряд його візитів до Індонезії, Сінгапур, Камбоджі, Таїланду та Брунею засвідчили прихильність до ідеї регіоналізму. Такий підхід до найближчих сусідів Малайзії підтверджує прагнення посилити співпрацю і полегшити циклічну регіональну напруженіст. Наджиб Разак, по суті, продовжив розвиток прагматичної зовнішньої політики, сприяючи торгівлі, залученню іноземних інвестицій, а також проекту Малайзії як стабільної і мирної країни. Після вступу на посаду у квітні 2009 року Прем'єр-міністр також наголосив, що зовнішня політика Малайзії під його керівництвом буде значною мірою сформована концепцією «1 Malaysia»: People First, Performance Now. Серед ключових елементів цієї концепції є усвідомлення сили Малайзії в її різноманітності. Ця концепція відповідає основному баченню зовнішньої політики Малайзії, яка полягає в захисті та просуванні інтересів за кордоном і в той же час відповідально і ефективно сприяє створенню світу на основі справедливості.

Малайзія продовжує відігравати важливу роль у різних багатосторонніх питаннях, які впливають на інтереси багатьох держав. Ці питання включають роззброєння, боротьбу з тероризмом, торгівлю людьми, зміну клімату та екологічні питання. Будучи членом ООН, Малайзія твердо вірить у міжнародний мир і безпеку.

Упродовж десятиліття до 2020 року Малайзії доведеться мати справу з великими змінами у глобальному середовищі, одночасно покращуючи та вдосконалюючи внутрішні умови країни. Визнаючи цей виклик, надзвичайно важливо, щоб зовнішня політика Малайзії продовжувала зосереджуватися на захисті національних інтересів, відповідально та ефективно сприяючи захисту принципів суверенної рівності, взаємної поваги до територіальної цілісності, мирного врегулювання суперечок, а також взаємної вигоди у відносинах. Ці принципи витримали випробування часом, що створило для Малайзії позитивний імідж в очах міжнародної спільноти.