28

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….....2

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи формування часових уявлень у дітей дошкільного віку.

1.1. Поняття часу у психолого-педагогічній та методичній літературі.

1.2. Фізіологічна основа часових уявлень у дітей дошкільного віку.

1.3. Особливості сприйняття часу дітьми старшого дошкільного віку.

РОЗДІЛ II. ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ. Формування часових уявлень дітей старшого дошкільного віку засобами дидактичних ігор та вправ.

2.1 Констатуючий етап дослідження……………………………………………......

2.2 Формуючий етап дослідження………………………………………………......

2.3 Контрольний етап дослідження………………………………………………….

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..

ВСТУП

З проблемою часу людина стикається щодня, щохвилини. Все життя людини тісно пов'язана з часом, з умінням вимірювати, розподіляти й цінувати час. Час є регулятором всієї діяльності людини. Жодна діяльність не проходить без сприйняття часу. Сприйняття часу - це відображення діяльності і послідовності явищ і подій. Наше сприйняття часу недосконале: нам здається, що час плине то швидше, то повільніше залежно від того, чим заповнений той або іншої проміжок часу.

Точність оцінки тимчасових часових інтервалів визначається динамікою процесів збудження і гальмування. Диференціація тимчасових інтервалів є результатом умовних рефлексів на якийсь час. Особливості часу, як об'єктивної реальності, утрудняють його сприйняття нормально розвиваються дітьми. Тимчасові уявлення розвиваються повільно, в процесі тривалих спостережень, нагромадження життєвого досвіду, вивчення інших величин.

Перші уявлення про час діти одержують у дошкільний період. Зміна дня і ночі, зміна пори року, повторюваність режимних моментів у житті дитини - все це формує часові подання. Однак, як тимчасова послідовність подій, так і особливо поняття про тривалість подій засвоюється дітьми з великими труднощами. Дане дослідження обумовлене необхідністю вивчення процесу формування часових уявлень у дітей старшого дошкільного віку.

Тому в педагогічній практиці постає питання як дитині показати час. Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відносин в явищах життя і діяльності , що постійно повторюються. Більшою точністю відрізняються уявлення дітей про такі проміжки часу, навики розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей треба знайомити з такими інтервалами часу, якими можна вимірювати і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різних видів діяльності.

У дошкільному віці діти ще не співвідносять часові відчуття з об’єктивним перебігом часу, проте йде постійний процес накопичення знань про предмети і явища навколишнього світу, організовані в часі(сезони року, освоєння таких понять, як «сьогодні», «завтра», «вчора», «спочатку», «потім»і т.п.).Цьому сприяє розвиток мови,мислення , усвідомлення свого власного життя.

Дитині складно дається пізнання часових відношень. Нелегким є формування уявлень про час, який діти сприймають не конкретним аналізатором, а шляхом чергування явищ життя, що постійно повторюються: день змінюється вечором, заняття — прогулянкою, а прогулянка — обідом тощо. У формуванні часових уявлень важливо досягти розуміння часової послідовності й тривалості. Для цього слід спрямовувати пізнання дитини від розуміння короткого проміжку часу до усвідомлення частин доби, від правильного розуміння понять «учора», «сьогодні», «завтра» до засвоєння послідовності днів тижня, пір року та ін.

Об'єкт: процес формування у дітей старшого дошкільного віку часових уявлень.

Предмет: форми, методи і засоби формування часових уявлень у дітей дошкільного віку.

Мета: з’ясувати оптимальні умови формування часових уявлень у дітей старшого дошкільного віку і визначити зміст, форми, засоби і методи цієї роботи. Поставлена мета реалізується вирішенням наступних завдань:

1. Проаналізувати поняття час у психолого-педагогічній та методичній літературі.

2. Окреслити фізіологічні основи часових уявлень у дітей дошкільного віку

3. Описати особливості сприйняття часу дітьми старшого дошкільного віку.

4. З’ясувати рівень формування часових уявлень у дітей дошкільного віку.

5. Провести формувальний експеримент та аналізувати його результати в групі дітей старшого дошкільного віку.

Розділ 1 Теоретичні основи формування часових уявлень у дітей дошкільного віку.

1. Поняття часу у психолого-педагогічній та методичній літературі.

В ході безпосереднього спілкування з навколишнім світом, вивчаючи і освоюючи враження про нього, людство виробило ряд основних понять, на яких будується вся наша система знань. Одним з них є поняття часу. Ця категорія з'явилася в процесі усвідомлення людиною зміни подій: сон змінюється неспанням, день - ніч і т. д. і їх кругообігу. Це призвело до думки про тривалість часу. Час існує об'єктивно, поза і незалежно від нашої свідомості. Сприйняття ж і пізнання його - це лише віддзеркалення в нашій свідомості реально існуючого часу. Можна висловити три основні особливості часу:

1) плинність, час пов'язаний з рухом,

2) незворотність,

3) відсутність наочних форм, «його не видно й не чутно».

Саме слово «час» походить від давньоруського «веремія», що означає «обертання». Минуле, сьогодення і майбутнє пов'язані між собою таким чином, що вони не можуть помінятися місцями.

Людство пройшло тривалий шлях усвідомлення і визначення часу. У Древній Греції тривалість доби визначалася за часом, який пройшов між світанком і заходом. Перш ніж були винайдені годинник, день і ніч розбивали на дванадцять рівних проміжків. Проте така система була незручною, так як тривалість дня і ночі в різні пори року непостійна. Першими, хто розділив всю добу цілком на 24 частини, рівні одній годині, були римляни. Єгиптяни першими визначили тривалість року. Жерці помітили, що щорічно, приблизно одночасно з початком розливу Нілу, перед сходом Сонця на небосхилі з'являлася яскрава зірка. Таких днів між подіями як виявилося Стародавні єгиптяни створили перший місячний календар, але він виявився неточним, і римляни видозмінили його. Цей календар затвердив Юлій Цезар. Назви місяців у цьому календарі визначалися по іменах відомих людей. Деякі з них ми використовуємо і в нашому календарі. Тому діти з такими труднощами запам'ятовують назви місяців, тому що вони не несуть смислового навантаження для дитячого сприйняття. Наприклад, «липень» названий на честь Юлія Цезаря.

Система числення тривалих проміжків часу - календар. Потреба вимірювати час виникла в людей уже в далекій давнині. Перші календарі з'явилися багато тисяч років тому, на зорі людської цивілізації. Сьогодні всі народи світу користуються сонячним календарем, успадкованим від древніх римлян.

Слово «календар» походить від латинських слів «кал » (проголошувати) і «календаріум» (боргова книга). У Стародавньому Римі початок кожного місяця проголошувалося особливо, і першого числа кожного місяця там було прийнято сплачувати відсотки по боргах. Сучасні календарі ми успадкували від древніх римлян.

У теорії і практиці навчання дітей дошкільного віку шляхи формування знань про просторові відношення та уміння орієнтуватися в просторі більш менш вивчені. Відповідні рекомендації можна знайти в працях Т. А. Мусейович, В. К. Котирло та ін. Значно менше досліджено проблему формування у дошкільників загальних знань про час, про часові відношення, уміння орієнтуватися в ньому. Цим значною мірою зумовлено те, що при вступі до школи у дітей , як показують спостереження та дослідження, найменш розвиненими виявляються загальних знання про час.

У більшості випадків ці знання формальні і недиференційовані:діти ототожнюють зовсім не ідентичні поняття (день і добу, місяць і рік) , не мають чітких знань про характерні природні ознаки різних періодів доби, в їхньому словнику відсутня відповідальна термінологія для позначення часових відношень.

На думку Д. Б. Ельконіна, для пізнання різних сторін часу потрібна функція різних кіркових структур мозку. Найменшою точністю характеризується словесна оцінка інтервалу. Саме ж точне сприйняття часу спостерігається при відтворенні тимчасового інтервалу. Це обумовлено тим, що при оцінці та відмірюванні людина внутрішньо вважає, співвідносить інтервал з еталоном, що зберігається в пам'яті, а при відтворенні, крім внутрішнього звірення, є можливість зіставляти з продемонстрованим матеріалом. Для набуття досвіду підпорядкування часу своєї діяльності і діям дитині необхідно з раннього дитинства навчитися цінувати час, розуміти його незворотність і миттєвість, підпорядковувати свої дії часу і час своїх цілей.

У роботах А.А. Люблінської зазначалося, що діти дошкільного віку відчувають труднощі у сприйнятті часу і в них відносно пізно розвиваються часові уявлення, як тягучість, плинність, незворотність (неможливість повернути минуле і поміняти місцями сьогодення і майбутнє), періодичність, одномірність. Сприйняття дітьми цих особливостей дуже важка через відсутність наочних форм, не підлягає чуттєвого споглядання, тому сприймається опосередковано, через рух або якусь діяльність, пов'язану з визначенням часу або через чергування якихось постійних явищ.

У дошкільнят утворюється ясне для конкретних подій уявлення про минуле, сьогодення і майбутнє. Що ж стосується уявлень про більш тривалих проміжках часу, то навіть у старших дітей вони не точні. Тим більше невиразні їх подання про далеке минуле. Проте інтерес до минулого у дітей є, але по-різному локалізуються в часі в різних дітей, що значною мірою залежить від того, чи приділяють дорослі увагу ознайомленню дітей з часовими відношеннями, ведуть з ними бесіди про локалізацію часу різних відомих дитині подій.

Я. А. Коменський у своїй "Великій дидактиці" вказував, що в перші 6 років життя дитини повинна бути закладена основа для багатьох наступних занять. Визначаючи зміст цієї основи, Я. А. Коменський зазначив, що в період так званої «Материнської школи» з дитиною необхідно пройти" перші кроки хронології ".

Він вказував, що навчання дошкільнят розрізнення часу має проводитися у вигляді бесід батьків з дітьми, в яких дорослі в зрозумілій формі пояснюють, показують і називають явища навколишнього світу. І. Г. Песталоцці вказував, як і Я. А. Коменський ,на такий же обсяг тимчасових знань для дошкільнят; вважав засвоєння дитиною часових відносин і розвиток на цій основі його промови одним з найважливіших засобів пізнання й елементарного навчання.

На думку Ф. Фребеля перші тимчасові подання дитина повинна засвоїти в процесі діяльності, в іграх і заняттях з дидактичним матеріалом. Ще більш вузький обсяг знань вказує М. Монтесорі, пропонуючи вчити дітей розуміти слова: "до", "після", "частіше", "рідше", правильно вживати - "сьогодні", "завтра", "вчора". Пропонує знайомити з метром, сантиметром, а от необхідність порівняння тимчасових величин дітьми дошкільного віку заперечувала. Ми бачимо, що в зарубіжній педагогіці автори дотримувалися прагматичного підходу до освоєння дітьми просторово - часових відносин - через дії з предметами.

К. Д. Ушинський пропонує знайомити дітей 7 року життя з поняттями: добу, тиждень, місяць, рік, а також тисячоліття і поняттями, що визначають вік людей: немовля, дитя, отрок, юнак, дівчина, чоловік, жінка, старий, стара. Він вказував на важливу роль чуттєвого досвіду дитини і ступінь оволодіння їм мовою.

Т.Д. Ріхтерман також розкриває основні особливості сприйняття дітьми часу, уточнює завдання, пропонує цікаві прийоми роботи. Однак вона пропонує ознайомлення з частинами доби на наочної основі - використання картинок з відображенням діяльності дітей у різні частини доби, потім - пропонує пейзажні картинки, де діти орієнтуються за основними природними показниками: колір неба, положення Сонця на небосхилі, ступінь освітленості дня.

Отже, пізнання часу в культурно - історичної концепції дозволяє активізувати процес розвитку дитини ,починаючи з дошкільного дитинства.