3.3. Тестування за допомогою post-card
POST Tester - цікавий й корисний пристрій у роботі сервісного інженера. На рис. 2.1 показаний зовнішній вигляд діагностичної плати PORT80+, що виробляють у Києві.
Рис. 2.1. POST-card.
Гнітюче число сучасних BIOS під час проходження процедури POST (Power On Self Test) посилають у порт 80h номер поточного тесту. Знаючи - на якому тесті зупинилася процедура POST і розшифровку кодів - набагато легше локалізувати несправність.
Діагностика материнської плати за допомогою індикатора POST кодів, перетворюється в просту справу. Залежно від моделі POST-card коди помилок виводяться в десятковому або шістнадцятирічному вигляді на цифровому індикаторі або простими світлодіодами. На деяких сучасних материнських платах уже убудовані функції що заміняють POST-карту й коди відображаються на індикаторі, що перебуває на мат. платі. Але POST-карта не являється порятунком від всіх лих, так-як вона відображає тільки результат виконання тестової процедури яка перебуває усередині мікросхеми BIOS і при кожному вмиканні й перезавантаженні комп'ютера запускає функції самотестування основних компонентів і підсистем ПК.
Якщо по ходу виконання виявлена помилка система видає звуковий сигнал і виводить повідомлення на екран ( звичайно тільки у випадку якщо помилка не була виявлена раніше чим наприклад відеоадаптер ). Відповідно POST карта не покаже корисної інформації при несправності самої мікросхеми BIOS, її обв'язці, системах запуску й живлення материнської плати. Таблиці POST кодів можна легко скачати із сайтів виробників мікросхем BIOS.
Висновки
У сфері персональних комп'ютерів покоління апаратних коштів змінюються з карколомною швидкістю. У середньому разів у півтора року відбувається подвоєння продуктивності процесорів, середніх обсягів оперативної пам'яті, ємностей жорстких дисків, параметрів продуктивності відеоадаптерів, звукових карт, мережного устаткування, принтерів, сканерів тощо, що становить апаратну конфігурацію типовий обчислювальної системи.
Проте чи все замислюються з того, що персонального комп'ютера – це буде непросто механічне поєднання окремих, нехай і високопродуктивних компонентів. А, щоб стати універсальним приладом, де всі вузли працюють гармонійно, доповнюють і підтримують одне одного, повинні прагнути бути суворо узгоджені апаратні інтерфейси його пристроїв та художні засоби програмного управління ними. А стандартизація інтерфейсів і протоколів неспроможна відбуватися буде настільки швидким, як розвиток апаратної бази. Стандарти хороші тільки тоді ми, що вони загальновизнані, і що всім учасники ринку вигідно дотримуватися. Тому стандарти «живуть» довго. Виробники комп'ютерних пристроїв стануть змінювати виробництво заради підтримки стандарту, який відімре через півтора року тюремного. Середня життя стандартів, і протоколів становить 5–7 років, і деякі інтерфейси існують також 15–20 років без докорінних змін (пригадаємо хоча б дисковод гнучких дисків і клавіатуру).
Коли комп'ютері, оснащеному найсучаснішим устаткуванням, діють застарілі інтерфейси, у ньому проявлятися ефекти «пляшкового шийки». І тут допоможе приходять операційні системи. Операційна система комп'ютера оновлюється у середньому разів у 3 роки. У час на свій вихід вона випереджає розвиток апаратної інтерфейсової бази, але проходить зовсім небагато часу, і вона стає цим маестро, який вміло диригує оркестром новітніх інструментів,
виконуючим новітні твори по давним-давно встановленим правилам. Виробники пристроїв, автори програм, тож користувачі комп'ютерів розраховують те що, що
операційна система стане самим арбітром, який мирно дозволить протистояння між програмами сьогодні, устаткуванням завтрашнього і інтерфейсами дня вчорашнього.
По термінів відновлення операційна система займає проміжне місце між пристроями і способами. Вона «живе і діє» саме той період, коли новим пристроям треба «прищеплювати» методи роботи з застарілими інтерфейсами, вона подовжує життя застарілим стандартам і готує грунт запровадження нових, вона рятує нас від виробничої необхідності викидати комп'ютер та збирати його наново кожні півтора – двох років. Можна хоч греблю гати багато критикувати розробників ОС за несумлінну конкуренцію, за недостатню дружність компонентів системи, за не обґрунтований «розгін» технічних вимог. Багато чого у кожної нову систему ми сприймаємо як безсоромну спробу понишпорити в кишенях у пошуках того останнього, що ще можна назвати на прокорм комп'ютера. Проте ті, хто уважно опікуються цінами на апаратне забезпечення, здивовано качають головами, бачачи, як швидко дешевшають мегагерци процесорів, мегабайти пам'яті і гігабайти дисків. Це лише оскільки операційна система дав можливість виробникам устаткування працювати довго чекати і стабільно: можуть подовгу не вкладати гроші у часом з'являтимуться нові інтерфейсів і стандартів, а займатися поліпшенням якості і зниженням вартість продукции. Знання основ організації операційними системами і принципів функціонування дозволяє вживати комп'ютери ефективніше. Глибоке вивчення операційними системами дозволяє застосувати ці знання, передусім під час створення програмного забезпечення. Якщо, на жаль, нашій країні останніми роками мало створюються нові операційні системи, то розробки складних інформаційних систем, комплексів програм, тож окремих додатків, виділені на
роботи у найпоширеніших операційні системи, здійснюються досить інтенсивно, причому великою кількістю організацій. І тут знання операційними системами, принципів функціонування, методів організації обчислень не лише бажаним, але обов'язковим.
Знання основних принципів організації обчислювальних процесів, розуміння проблем, які за цьому виникають, і методів розв'язання дозволяють обдумано підходитимемо використанню комп'ютера, передбачити й запобігти небажані явлення.