Розлучення і страх самотності

Існує ще одна проблема, що особливо сильно переживається тими, хто розлучається навіть у тому випадку, якщо розлучення є Для них продуманим і бажаним кроком. Це страх самотності, острах, Що, утративши дану родину, якою б поганою вона не була, клієнт ніколи вже не обзаведеться іншою. Для таких переживань чимало реальних підстав - недоброзичливе ставлення до розлученого з боку суспільства, відсутність широкого кола знайомих і друзів, вікові бар'єри й ін. Усе це може бути докладно обговорене в ході бесіди, але насамперед необхідно з'ясувати, що саме значить самотність для конкретної людини, яких наслідків розлучення він найбільше боїться.

Обговорюючи страхи клієнта, пов'язані з розлученням, доцільно активно використовувати прийоми раціональної терапії. Наприклад, говорячи про можливе погіршення стосунків до клієнта з боку референтної групи, варто наголосити, що до людини багато в чому ставляться так, як вона дозволяє до себе ставитися. Якщо вона почуває себе ізгоєм, не гідним уваги, нецікавою, винуватою, до нього відповідно будуть ставитися і оточуючи. Весела, упевнена у собі і власних рішеннях людина незалежно від родинного стану буде викликати до себе повагу й любов.

У тому випадку, якщо клієнта хвилює дефіцит спілкування й труднощі вступу в повторний шлюб, його варто орієнтувати на більш активну позицію у стосунках з іншими людьми. Так, існує безліч різних клубів і об'єднань, членом яких він може стати. Почасти сама людина буває сповненою упередження проти участі в клубах знайомств, роботи в об'єднаннях за інтересами, вважаючи, що ті, хто туди звертається, люди "не того рівня" і ніяк не зможуть її зацікавити. За подібними висловленнями найчастіше криється переживання власної неуспішності і другорядності, страх знову виявитися покинутим, що і варто обговорити разом із клієнтом.

Почасти ті, хто розлучаються, повні жалю про прожиті роки: "Я віддала йому стільки років, а він мене кинув". З такими клієнтами можна обговорити цю проблему за принципом "краще зараз, коли вам... років, і ви..., а не пізніше". Можна також допомогти клієнтові знайти якнайбільше позитивних сторін у ситуації звільнення від конфліктних подружніх стосунків: для когось це значить, що можна більше часу віддавати улюбленій роботі, для іншого - це надія поправити розхитане внаслідок переживань здоров'я і т. д. Працюючи з тими, хто розлучається, потрібно намагатися всіляко підвищувати самооцінку клієнта, використовуючи для цього найменшу змогу: "У вас така цікава робота", "Ви така приваблива жінка", "Ви, напевно, дуже сильна людина, раз змогли винести таке" і т. п.

У нашому сприйманні розлучення - це жіноча проблема. Але це зовсім не так. Скоріше над чоловіками більшою мірою тяжіє стереотип, що не можна виявляти свої почуття й переживання, не можна розкисати, необхідно стримувати себе і т. д.

Результати емпіричних досліджень засвідчують, що розлучення часто переживається чоловіками важче, ніж жінками, просто вони намагаються це приховати (Альошина Ю. Е., 1981). З цього погляду, консультантові варто особливо уважно розмовляти з клієнтами-чоловіками, виявляючи терпіння й доброзичливість і всіляко демонструючи, що в переживаннях із приводу розлучення немає нічого принизливого і, лише, цілком прийнявши й усвідомивши свої почуття, можна прийматися за будівництво власного майбутнього. Докладніше про це у книзі Альошиної Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. М.: Независимая фирма "Класс", 1999. - 208 с.