
- •Тема 1. Консультування тривожних клієнтів
- •Тема 2. Консультування при реакціях страху та фобіях Клієнти із страхом і фобіями Причини страхів і фобій
- •Тема 3. Консультування вороже налаштованих
- •Вороже налаштовані і агресивні клієнти Причини ворожості і агресивності
- •Завдання консультанта
- •Тема 4. Особливості консультування “невмотивованих
- •Немотивовані клієнти
- •Завдання консультанта
- •Тема 5. Консультування клієнтів, які мають завищені вимоги Клієнти з підвищеними вимогами
- •Завдання консультанта
- •Тема 6. Консультування при переживанні провини Клієнти, що переживають провину Почуття провини
- •Завдання консультанта
- •Тема 7. Особливості консультування клієнтів, які плачуть Плачучі клієнти
- •Причини плачу клієнта
- •Завдання консультанта
- •Тема 8. Консультування істеричних особистостей Клієнти з істеричною поведінкою Істерична особистість
- •Завдання консультанта
- •Тема 9. Консультування обсесивних особистостей Обсесивні клієнти Ознаки обсесивності
- •Завдання консультанта
- •Тема 10. Консультування при параноїдальних розладах Клієнти з параноїдальними розладами Характеристика паранойяльноі особистості
- •Завдання консультанта
- •Тема 11. Консультування шизоїдних особистостей Клієнти з шизоїдними розладами Шизоїдна особистість
- •Завдання консультанта
- •Тема 12. Консультування асоціальних особистостей Клієнти з асоціальною поведінкою Асоціальність
- •Завдання консультанта
- •Тема 13. Консультування при алкоголізмі Клієнти із алкогольною залежністю Причини алкоголізму
- •Завдання консультанта
- •Тема 14. Консультування при сексуальних проблемах Клієнти із сексуальними проблемами Причини сексуальних проблем
- •Завдання консультанта
- •Тема 15. Консультування клієнтів із психосоматичними роз-
- •Клієнти із психосоматичними розладами Походження психосоматичних розладів
- •Завдання консультанта
- •Тема 16. Консультування клієнтів із депресією і суїцидними
- •Клієнти із депресією Прояви депресії
- •Завдання консультанта
- •Завдання консультанта
- •Клієнти із суїцидними намірами Причини суїциду
- •Тема 17. Особливості консультування при суїцидних намірах Завдання консультанта
- •Тема 18. Консультування клієнтів при переживанні втрати Консультування людей при переживанні втрати Консультування у випадку смерті близької людини
- •Завдання консультанта
- •Переживання втрати при розлученні
- •Тема 19. Особливості бесіди з помираючою людиною Особливості бесіди з умираючою людиною
- •Тема 20. Актуальні проблеми консультування подружніх пар
- •1. Основні проблеми консультування подружніх пар
- •Завдання консультанта
- •Тема 21. Особливості консультування при роботі з подружньою парою
- •2. Особливості консультування при роботі з подружньою парою
- •Консультування подружньої пари
- •Організація роботи з подружньою парою
- •Організація роботи з одним із членів подружжя
- •Причини приходу чоловіка й жінки в консультацію
- •Тривалість роботи з подружньою парою
- •Використання домашніх завдань при роботі з подружжям
- •Особливості роботи з проблемами розподілу сімейних ролей і обов'язків
- •Проблема рівності в розподілі сімейних обов'язків
- •Особливості роботи з розбіжностями в поглядах і настановах подружжя
- •Техніка конструктивних переговорів
- •Тема 22. Консультування подружжя з приводу
- •Консультування подружжя з приводу сексуальних проблем
- •Скарги на пасивність партнера в сексуальних стосунках
- •Незадоволеність сексуальними стосунками з партнером
- •Створення позитивного фонду в спілкуванні подружжя
- •Аналіз почуттів і переживань у процесі подружнього спілкування
- •Тема 23. Індивідуальне психоконсультування подружжя Індивідуальне психоконсультування подружжя
- •Надмірна залежність чоловіка від його батьків
- •Консультування з приводу проблем, пов'язаних а соматичною або фізичною хворобою партнера
- •Труднощі у стосунках із партнером
- •Тема 24. Переживання розлучення з партнером Переживання розлучення з партнером
- •Пошуки причин зради або охолодження подружніх стосунків
- •Тема 25. Труднощі взаєморозуміння подружжя Труднощі взаєморозуміння Підозри в зраді
- •Безумовна любов
- •Реорганізація життя
- •Реорганізація стосунків із партнером
- •Знецінювання партнера
- •Одиничність любові
- •Тема 26. Консультації при розлученні подружжя Консультування при розлученні
- •Розлучення і діти
- •Розлучення і страх самотності
- •Тема 27. Проблеми консультування батьків Консультування батьків Проблеми консультування батьків
- •Корекція позиції батька стосовно дитини
- •Корекція стосунків батьків і дитини
- •Розмова про власні почуття й переживання
- •Організація довірливої розмови
- •Тема 28. Консультування батьків із приводу проблем
- •Консультирование родителей по поводу проблем и сложностей в жизни ребенка
- •Тема 29. Консультування батьків із приводу їхніх власних
- •Консультирование родителей по поводу их собственных проблем
Труднощі у стосунках із партнером
Почасти все те, що клієнт схильний розглядати як прояв патології, із погляду консультанта має інше, більш імовірне пояснення, пов'язане з характерологіями особливостями партнера й відсутністю взаєморозуміння між подружжям. Предметом скарг клієнта в цьому випадку можуть бути найрізноманітніші прояви поведінки партнера: негативне ставлення до дитини, прагнення чоловіка не розповідати іншому про свою професійну діяльність, причіпки, уразливість і т. п. У такій ситуації консультант повинен бути орієнтований насамперед на "здорове" пояснення того, що відбувається і лише у випадку нездоланних труднощів на цьому шляху - допустити змогу патології.
Якщо підозри клієнта про психічне захворювання партнера здаються консультантові безпідставними, у ході бесіди варто спробувати одержати відповіді на наступні питання:
1) навіщо клієнтові потрібно поставити партнерові діагноз, чого він хоче досягти в результаті консультації - нормалізувати стосунки й поведінку чоловіка або знайти зручний спосіб для знецінювання й керування ним;
2) чи завжди партнер був таким, чи зміни в його поведінці виникли поступово або є реакцією на якісь події, що змусили його змінитися і вирішувати свої проблеми саме таким, чином не занадто адекватним способом.
Іноді наявність "діагнозу" у партнера дійсно вигідне клієнтові, оскільки, з одного боку, це зміцнює його власні позиції, створює відчуття влади й правоти, а з іншого боку, дозволяє змиритися з поведінкою того, не відчуваючи власної відповідальності за те, що відбувається і без почуття провини, списуючи усе на хворобу партнера. Заперечуючи діагноз, консультант зобов'язаний іти далі, намагаючись з'ясувати, що в поведінці клієнта може провокувати партнера на негативні прояви, що заважає нормальному розвиткові подружніх стосунків у родині.
Обговоривши проблему "діагнозу" і не підтвердивши очікувань клієнта, а поставивши його припущення під сумнів, психолог уже у певному розумінні задовольнив запит, і тому для подальшого аналізу стосунків необхідна згода клієнта і його дійсна зацікавленість у цьому, тому що не можна змусити людину змінитися всупереч її власному бажанню.
Якщо співрозмовник зацікавлений надалі в обговоренні проблем сімейного безладу, бесіда може будуватися аналогічно тому, що вже не раз обговорювалося: консультант вислухує розповідь про сімейні труднощі й проблеми, вибудовує гіпотези про те, що саме у стосунках чоловіка й жінки провокує неадекватну поведінку і, насамперед, який внесок клієнта, що прийшов на прийом, по відношенню до того, що відбувається в родині.
Особливий випадок звертання - це проблеми, пов'язані з тим, що в родині є соматично важко хвора людина. З подібною скаргою часто звертаються не лише з приводу чоловіка, але і з приводу хвороби старих батьків, які живуть у родині клієнта.
Основним локусом скарги в подібному випадку зазвичай є серйозні зміни, що відбуваються в характері хворого: дратівливість, нетерплячість, часті скарги на недолік уваги з боку оточуючих і т. п. Звичайно, сам клієнт визнає подібні особистісні зміни почасти виправданими хворобою, але в цілому хотів би якось впливати на хворого, скорегувати його поведінку.
Насамперед варто особливо уважно розпитати про стосунки в родині в період від самого початку хвороби, почасти виявляється, що в цей час хворого буквально "душили" турботою, тим самим, з одного боку, постійно нагадуючи про хвороби і пов'язані з нею обмеження, а з іншого боку, позбавляючи його можливості нормально й самостійно пристосуватися до своєї ситуації. Після періоду інтенсивної опіки родина зазвичай трохи байдужіє до хворого за принципом "повинен же він/вона розуміти, що...", і саме в цей час загострюються його звички й вимоги, що починають турбувати інших членів родини і є приводом для звертання в консультацію.
Таким чином, надмірна турбота й гіперопіка служать провокуючими факторами, що у кінцевому рахунку призводить до погіршення психічного стану хворого. Звичайно ж, для того щоб установити цей взаємозв'язок, консультант повинен спочатку максимально докладно розпитати клієнта і лише потім, уявивши собі загальну картину розвитку стосунків у родині, приступити до обговорення шляхів виходу із ситуації, що створилася.
Одним із кращих виходів є модель стосунків, описана К. Роджерсом, коли члени родини орієнтуються на довіру до хворого, вірять у те, що він - особистість і в змозі пристосуватися до своєї важкої ситуації (джерела, що обговорюють соматичну хворобу як внутрісімейну проблему, надзвичайно великі: Ніколаєва В. В., 1987; Ейдеміллер Э. Г., Юстицький В. В., 1990). Свідченням віри у хворого
Є максимально здорове ставлення до нього, без будь-яких знижок і "голосінь" навколо хвороби, коли йому виявляється лише дійсно необхідна допомога. Важливим моментом є доручення хворому якихось посильних справ і сімейних обов'язків, орієнтація на те, щоб він по можливості сам обслуговував себе. Подібні вимоги сприяють збереженню в нього великих сил і життєвої енергії, бажання щось робити і не піддаватися недузі. Звичайно ж, консультант може і повинен надати вагому допомогу клієнтові, докладно обговоривши те, як це може бути в конкретному випадку - у його власній родині. Подібне обговорення часто буває корисним й у стосунках із психічно хворими, які живуть у родині, і з безпомічними старими батьками.
Використовувати цей принцип не так просто, особливо якщо в родині вже склалися традиції іншого ставлення до хворого, тим більше, що різка зміна вимог може лише стривожити людину, загострити відчуття себе як тягаря. Подібні зміни варто ретельно спланувати і попередньо обговорити з хворим. У такій розмові не варто, зрозуміло, говорити не про претензії до хворого, а про віру в його сили, надії, що він зуміє справитися з хворобою або максимально пристосуватися до своєї ситуації так, що вона не буде перешкодою Його особистісному й духовному зростанню. За цим можуть бути і пропозиції, щодо реорганізації побуту, виконання хворим якихось елементарних справ і т. д. Часом такі справи можуть бути дещо умовними, лише підтверджуючи потребу і залученість у справи родини, але вони вкрай необхідні для поліпшення настрою і загального тонусу хворого.