Скарги на пасивність партнера в сексуальних стосунках

Часто основна скарга чоловіка й жінки, особливо чоловіка, полягає в тому, що дружина відмовляється від сексуальних стосунків або поводиться при сексуальних контактах значно пасивніше, ніж раніше. У таких випадках дружина найчастіше прагне пояснити свою пасивність і відмовляння повсякденними труднощами й проблемами: утомою, що нагромадилася, віком, наслідками хвороби і т. д. Але за цим неявно звучать більш серйозні причини відмовлень: невдоволення чоловіком, скарги на часті сварки й конфлікти з ним, що негативно відображаються на настрої, а отже, і на її сексуальних бажаннях, відчуття дефіциту уваги й ласки з його боку і т. д. При цьому сексуальна холодність дуже рідко інтерпретується дружиною безпосередньо як помста або покарання для чоловіка. Відсутність бажання або навіть відраза до сексуальних стосунків розглядаються скоріше як природний наслідок образ і невдоволення ним.

Для того, щоб ситуація дійсно змінилася, необхідно допомогти і чоловіку побачити за своїми претензіями до сексуальності дружини його власні прагнення почувати себе коханим і потрібним їй, а також страх, що її відмовлення й пасивність є свідченням негативного ставлення до нього.

Часто відмови від сексуальних стосунків дещо ясно сприймається чоловіком як покарання й помста з боку дружини навіть у тому випадку, якщо вона сама до кінця не зізнається собі в цьому. Але замість того, щоб розібратися в причинах, що існують, зрозуміти й визнати свої помилки, клієнт може почати висувати претензії, жадати від психолога, щоб він зробив щось таке, щоб "вона хотіла", стверджувати, що "стосунки стосунками, а секс сексом, і навіщо тут над чимось роздумувати". Така ригідність у позиції чоловіка може призвести до загострення міжособистісної ситуації, до серйозних образ і взаємних обвинувачень. Для того, щоб цього не сталося, психолог повинен спеціально подбати про атмосферу обговорення, переконатися в тому, що сприятливий контакт установився з обома людьми, що вони побудовані дещо конструктивно й відверто.

Це особливо важливо тому, що рішення даної проблеми залежить від обох, а не від зміни когось одного.

При вдалому варіанті розвитку бесіди необхідно, щоб чоловік і жінка постаралися сформулювати й передати іншому свої почуття, поділитися своїми образами й переживаннями, пов'язаними з відчуттями дефіциту уваги й ласки з боку партнера. Розуміння й обговорення того, що лежить за скаргами на труднощі в сексуальних стосунках чоловіка й жінки, саме по собі може значно сприяти вирішенню проблеми. Але все-таки буває корисно слідом за такою емоційною розмовою провести і більш раціональне обговорення сексуальних стосунків чоловіка й жінки. Доцільно, щоб воно було трохи відсунуте в часі, наприклад, перенесено до наступної зустрічі з цією парою. У ході розмови варто допомогти членам подружжя сформулювати вимоги або побажання один одному, що дозволили б їм змінити свою поведінку.

Незадоволеність сексуальними стосунками з партнером

Інша дещо розповсюджена ситуація психологічних порушень у сексуальній сфері пов'язана з любовним зв'язком одного з членів подружжя, часто вже вирішеного (оскільки сам по собі прихід у консультацію й прагнення вирішити проблему, що є свідченням бажання чоловіка й жінки жити разом, намагаючись забути зраду).

Почасти новий сексуальний досвід одного з партнерів спричиняє значні зміни її/його вимог до сексуальних стосунків. Особливо часто це трапляється, коли сексуальні стосунки в шлюбі не приносили партнерам особливого задоволення і не грали особливої ролі у стосунках. У такій ситуації коханець (або коханка) почасти сприймається або виявляється більш досвідченим, сексуально більш активним і це ніби розкриває "винному в зраді" чоловіку "невідомі раніше можливості сексуальних стосунків". І тепер, після закінчення любовного зв'язку, він (вона) хотів би здійснити сексуальну революцію, зробити зразки сексуальної поведінки й у шлюбі більш почуттєвими й різноманітними.

Найчастіше в практиці консультування зустрічається ситуація, коли дружина/чоловік знає все про зраду і про те, що сексуальні стосунки з іншим у партнера були привабливими. Звичайно, він/вона серйозно переживає з цього приводу, вважаючи себе ні на що не здатним, не привабливим, слабким у сексуальному плані і т. д. Але може бути й інакше, коли інший не підозрює про зв'язок чоловіка і для нього "сексуальні домагання" останнього мають вигляд чогось несподіваного, хоча він/вона також може бути серйозно стурбований, вважаючи, що невдоволення сексуальними стосунками чоловіка є певні підстави.

У тому випадку, якщо хтось із членів подружжя знає про подробиці стосунків партнера з іншою людиною, одне з найважливіших завдань психолога - зняти напругу, що нагромадилася в парі у зв'язку з тим що відбулося тим більше, що найчастіше чоловік і жінка вже мають якийсь, причому дещо негативний, досвід "модернізації" своїх сексуальних стосунків. Успіх рішення цієї задачі визначається тим, наскільки консультантові вдається організувати довірче обговорення сексуальних проблем, у ході якого кожен із партнерів одержує змогу висловити свої побажання іншому. Важливо, щоб той із членів подружжя, хто ставить нові вимоги не сконцентровував увагу на тому, що було нею/їм пережите, це не повинно виступати ні як норма, ні як еталон. Обоє партнерів повинні бути орієнтовані на пошуки чогось свого.

Дружинам, які скаржаться на проблеми, пов'язані із сексом, часто просто не вистачає певної інформації і, оскільки гарної популярної літератури про сексуальні стосунки раніше було занадто мало, а тепер занадто багато, психологові часто доводиться виступати в ролі порадника, що саме варто почитати, куди ще варто звернутися з подібними проблемами. Звичайно, говорити про це потрібно з обережністю, але мати певне уявлення про існуючі популярні видання з проблем сексуальності консультантові, що працює з подружніми проблемами, просто необхідно.

У ситуації, коли через різні причини психологові доводиться розмовляти з клієнтами окремо, бажано зробити так, щоб при завершенні консультування чоловік і жінка знову виявилися разом, оскільки це може послужити доброю основою для їхньої подальшої спільної розмови про секс. Дефіцит довіри й близькості у стосунках подружжя

Спілкування - складний і багатомірний процес, тому перш ніж говорити про труднощі у спілкуванні, хотілося б зупинитися на деяких його особливостях, без розуміння яких надання професійної допомоги неможливо. Прийнято вирізняти декілька рівнів спілкування, у яких так чи інакше визначається взаємодія людей один з одним. Насамперед - це рівень комунікації, тобто безпосереднього спілкування (що, які слова люди кажуть один одному) і рівень мста-коммунікації, тобто обговорення самого процесу спілкування (рефлексія того, як, що і чому говорять люди один одному) (Raush Н. L., Grief А. С, Nugent J., 1979). Найчастіше розуміння того, що говориться, виводиться лише з безпосереднього змісту комунікації, у той час як дійсний зміст повідомлення може бути зрозумілий лише при залученні рефлексії - спробі зрозуміти, чому і навіщо саме це говориться людьми в процесі спілкування. Але, оскільки в конфліктних подружніх парах такий глибинний зміст розуміється людьми по-різному Й майже ніколи не обговорюються і не порівнюються, тому вони рідко можуть зрозуміти один одного, і спілкування їхнє наповнене недомовками і постійною підозрілістю.

Так, до типових прикладів може належати ситуація, коли один із членів подружжя постійно нагадує іншому, що і як треба зробити, вважаючи, що такого роду висловлення допомагають розібратися в ситуації і зробити усе краще й швидше. Партнер же сприймає ці висловлення як демонстрацію влади й прагнення до домінування й керування з боку партнера і відповідно реагує на них, відмовляючись робити будь-що, відтворюючись, доводячи щось і т. д. На жаль, люди часто приписують собі більше розуміння того, що говорить партнер (хоча почасти тією чи іншою мірою це дійсно відповідає істині), чим розуміють і рефлексують власну позицію, оскільки критично поставитися до себе складніше, ніж критикувати іншого. До того ж багато хто, орієнтуючись на зміст (або псевдозміст) своїх висловлень, рідко задумується про тон, яким він розмовляє.

Тим часом тон, як і будь-яка невербальна комунікація, є могутнім "збільшувальним склом", яке краще виявляє те, що саме людина хоче сказати. Розбіжність вербальних і невербальних компонентів спілкування зустрічається часто. Більшість людей у такій ситуації схильні орієнтуватися й довіряти тому, як говориться, а не тому, що саме говорять. Проблема розбіжності тону і змісту, як відомо, докладно розроблялася Грегорі Бсйтсоном, і цей феномен одержав спеціальну назву "подвійного зв'язку" (Bateson G., Jackson D. D., Haley J., Weakland J., 1956).