Екзамінаційний білет №28

1.Скелет вільної верхньої кінцівки,його відділи.Основні анатомічні утворення кісток.

Верхня кінцівка (пояс верхньої кінцівки) -

Функції верхніх кінцівок настільки різноманітні, що всі їх важко перелічити. Згинання та розгинання ліктьового суглоба, кистей, пальців, піднімання і опускання рук, плечей здійснюються завдяки складній м'язовій системі.

Скелет верхньої кінцівки ділиться на кістки пояса верхньої кінцівки, до складу яких входять парні кістки ключиці і лопатка, і на кістки, що утворюють скелет вільної верхньої кінцівки, до яких відносяться плечова кістка, кістки передпліччя і кістки кисті. Ключиця є невеликою трубчасту кістку S-подібної форми. Грудини кінець кістки, звернений до грудної клітки, має грудину суглобову поверхню. Акроміальний кінець з'єднується з кістками лопатки.

Лопатка - Плоска кістка, яка розташовується на рівні від другого до восьмого ребра між м'язами спини.

Плечова кістка - Трубчаста, що має тіло, верхній і нижній край. Верхній відділ тіла плечової кістки заокруглений, а нижній представляє собою тригранну поверхню. Верхній кінець кістки потовщений і має головку полушаровидной форми. Нижній кінець трохи здавлений і також має напівкулясту головку для з'єднання з променевою кісткою. Кістки передпліччя утворюють собою ліктьову і променеву кістки, які розташовуються приблизно на одному рівні. Кістки зап'ястя розміщуються в 2 ряди: верхній ряд прилягає до групи кісток передпліччя, а другий - складається з кісток самого зап'ястя.

Власне кінцівка. Скелет верх¬ньої кінцівки складається з пле¬чової кістки, ліктьової, променевої і численних кісток кисті.

Плечова кістка має на верх¬ньому кінці напівкулясту головку, а на нижньому — потовщення в формі блока. Над блоком спереду і ззаду є ямки, в які входять від¬ростки ліктьової кістки.

Ліктьова і променева кістки входять до складу передпліччя. Верхніми кінцями вони сполу¬чаються з плечовою кісткою, а нижніми — з кистю. Крім того, на обох своїх кінцях вони сполуча¬ються одна з одною.

Кисть утворена кістками за¬п’ястка, п’ястка та фалангами пальців.

Зап’ясток складається з двох рядів дрібних кісточок, довжина, ширина і товщина яких приблизно однакові. Вони сполучаються з кістками передпліччя, одна з одною і з кістками п’ястка.

П’ясткові кістки у кількості п’яти входять до складу долоні.

Фаланги утворюють скелет пальців.

У будові скелетів руки людини і передньої кінцівки хребетних тварин є багато спільного. Проте перехід людини до вертикального положення дуже відбився на особливостях будови верх¬ніх кінцівок. Переставши служити опорою при ходінні і ставши вільними, вони вдосконалювалися в трудових рухах. Праця спри¬яла сильному розвиткові пальців, особливо великого.

Суглоби. Кістки рук утворюють одна з одною рухомі сполу¬чення, які називаються суглобами.

Кінці кісток, що входять до складу суглоба, мають гладенькі ніби відполіровані, суглобові поверхні, які вкриті білим блискучим суглобовим хрящем. 3вичайно суглобова поверхня однієї кістки, що утворює суглоб, опукла і називається головкою, у другої вона вгнута і називається западиною. Сполучаються кістки одна з одною за допомогою суглобової сумки. Вона складається з міцної сполучної, тканини і дуже міцна. Сумка прикріплюється до країв сугло¬бових поверхонь обох кісток і утворює герметично замкнену порожнину суглоба, яку вистилає оболонка, що виділяє особливу рідину. Ця рідина відіграє роль мастила, яке забезпечує вільне ковзання суглобових поверхонь кісток під час руху. На суглобовій сумці лежать міцні сполучнотканинні суглобові зв’язки. Вони прикріп¬люються своїми кінцями до кісток, які утворюють суглоб, і зміц¬нюють його.

Найрізноманітніші рухи в плечовому суглобі, бо напівкуляста головка плечової кістки вільно рухається по суглобовій западині лопатки. Плечова кістка і кістки передпліччя утворюють ліктьо¬вий суглоб, який допускає рух тільки в одній площині: згинання і розгинання. В суглобах між кінцями кісток передпліччя відбуває¬ться рух, при якому променева кістка перехрещує ліктьову. Численні суглоби утворюють одна з одною кістки кисті.

Численність суглобів у руці забезпечує різноманітність рухів, які нею можна робити. Це має величезне значення в трудовій ді¬яльності людини.

Суглоби — дуже поширений тип сполучення кісток. Вони зу¬стрічаються і між раніш описаними кістками. Так, нижня щелепа утворює суглоб з висковою кісткою, поти¬лична кістка — з першим шийним хребцем, ребра — з грудними хребцями і т. д.

При різких рухах або при незручному підійманні ваги головка кістки може вийти з суглобової западини — стається вивих. Кінець кістки, що вийшов з суглобової западини, впирається в суглобову сумку і розтягує її, спричиняючи гострий біль. Щоб запобігти крово-виливу, а також щоб зменшити біль, до місця вивиху прикладають пузир з холодною водою або з льодом. Щоб забезпечити нерухо¬мість суглоба, накладають шини. Для вправлення кістки слід викликати лікаря і самостійних спроб у цьому напрямі не робити.

2.Мімічні та жувальні м язи.

М'язи обличчя поділяються на дві групи: жувальні і мімічні (рис. 1). Найбільший інтерес для косметика становлять мімічні м'язи, розташовані безпосередньо під шкірою обличчя. Одним кінцем мімічні м'язи прикріплені до кісток (нерухомий кінець), іншим — до шкіри (рухомий кінець). Мімічні м'язи невеликі і ніжніші за жувальні. Від скорочення мімічної мускулатури зале-жить вираз обличчя. Провисання, ослаблення м'язової тканини обличчя видає вік людини.

1. Потилично-лобний м'яз складається з потиличного і лобно-го черевця, які з'єднані між собою апоневрозом — сухожильним шоломом. Потиличне черевце починається від ділянки найвищої вийної лінії потиличної кістки і вплітається в задні відділи сухо-жильного шолома. Лобне черевце починається від сухожильного шолома і закінчується в шкірі брів. При скороченні лобний м'яз піднімає брови догори і збирає шкіру чола в поперечні складки.

2. М'яз, що зморщує брови, починається від надбрівної ду-ги лобної кістки і прикріплю-ється до шкіри брів.

3. Круговий м'яз ока ото-чує очну ямку й складається з двох частин — внутрішньої і зовнішньої. Перша закладена в самих повіках, друга — поза ними.

Зовнішня частина м'яза при скороченні збирає шкіру в складки, утворюючи, так звані «гусячі лапки».

4. Носовий м'яз складається з поперечної і крилової частини. Остання прикріплюється до шкіри крила носа, а поперечна части-на піднімається до спинки носа і тут з'єднується з протилежним однойменним м'язом.

5. М'яз, що піднімає верхню губу, починається від підочноямкового краю верхньої щелепи і прикріплюється до шкіри носогубної складки.

6. Круговий м'яз рота утворює м'ясисту частину губ. Він сту-ляє губи, притискаючи їх до зубів, а при його скороченні губи витягуються. Цей м'яз відіграє основну роль при прийомі їжі. Скорочується під час розмови і закривання рота.

7. Підборідний м'яз частково перекритий круговим м'язом ро-та. Починається від альвеолярних горбків різців нижньої щелепи і прикріплюється до шкіри підборіддя.

8. М'яз, що опускає нижню губу, частково прикритий підборід-ним м'язом. Починається від краю нижньої щелепи і прикріплений до краю нижньої губи. При скороченні цього м'яза нижня губа ви-вертається. При цьому різкіше окреслюється губопідборідна складка.

9. М'яз, що опускає кутик рота, теж починається від краю нижньої щелепи, але прикріплений до шкіри кутика рота. Скоро-чуючись, він опускає кутик рота.

10. Малий виличний м'яз нерухомою частиною прикріплений до нижнього краю очної орбіти, а рухомою вплітається у бокову частину кругового м'яза рота.

11. Щічний м'яз утворює м'які бічні стінки порожнини рота. Він починається з країв обох щелеп. Одні його м'язові пучки спрямовані до верхньої губи, інші — до нижньої. Біля рота ці пуч-ки перехрещуються. Щічний м'яз притискує щоку до зубів і задіяний при енергійному видуванні повітря з рота.

12. Виличний м'яз нерухомою частиною прикріплений до ви-личної кістки, а рухомою — до шкіри кутика рота. Він упліта-ється в круговий м'яз рота. При скороченні відтягає кутик рота догори, внаслідок чого рот розкривається, а кутик рота підніма-ється.

13. Жувальний м'яз починається від нижнього краю виличної дуги; прикріплюється до латеральної поверхні вінцевого відростка нижньої щелепи та жувальної горбкуватості нижньої щелепи.

14. Скроневий м'яз починається від скроневої поверхні вели-кого крила клиноподібної кістки, луски скроневої кістки і прикріплюється до верхівки та медіальної поверхні вінцевого відростка нижньої щелепи.

3.Кровоносні і лімфатичні судини.Класифікація,будова.

Кровоно́сні суди́ни — складові серцево-судинної системи, які забезпечують швидкий транспорт крові до усіх органів тіла людини, забезпечуючи обмін речовин між кров'ю та навколишніми тканинами. Вивченням кровоносних судин, поряд із лімфатичними, займається розділ медицини — ангіологія.

Кровоносні судини утворюють:

• макроциркуляторне русло — по якому кров рухається від серця до органів і повертається до серця. Включає в себе артеріальні судини і венозні судини.

• мікроциркуляторне русло — розташоване в органах, що забезпечує обмін речовин між кров'ю та навколишніми тканинами. Включає в себе капіляри, артеріоли, венули і артеріовенулярні анастомози.

Загальна будова

Демонстрація клапанної будови вен

Виконання кровоносними судинами загальної транспортної функції проявляється в подібному плані будови судин макроциркуляторного русла. Стінка судини складається з трьох оболонок:

• внутрішньої — представлена ендотелієм (одношаровий плоский епітелій), який побудований з витягнутих ендотеліоцитів, розташованих на базальній мембрані, та підендотеліального шару, в основі якого лежить пухка волокниста сполучна тканина

• середньої — складається з циркулярних пучків гладеньких м'язових клітин із прошарками еластичних волокон

• зовнішньої — представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною, яка містить дуже багато кровоносних судин і нервових волокон

Будова стінки судини залежить від гемодинамічних умов: швидкості кровотоку, об’єму та тиску крові. Для артерій розташованих близько до серця характерно переважання еластичних елементів, які здатні протидіяти високим гемодинамічним показникам. По мірі віддалення від серця гемодинамічні величини знижуються, зменшується калібр судин і у їх стінках збільшується кількість м'язових елементів, які здатні створювати додаткову силу для проштовхування крові в мережу найдрібніших судин.

Лімфати́чна систе́ма — мережа судин, тканин і орган (анатомія)ів, яка служить джерелом клітин, що забезпечують імунітет, фільтруючим комплексом, переносником жирів і інших речовин, а також дренажною системою, що сприяє поверненню надлишку тканинної рідини в кров.

Прозора безбарвна рідина, що заповнює лімфатичну систему і що протікає через неї, називається лімфою. Лімфа, що відтікала від кишківника, містить крапельки жиру, які додають їй молочно-білий колір.

Найдрібніші судини лімфатичної системи — лімфатичні капіляри — розташовуються майже у всіх органах тіла.

Капіляри об'єднуються в лімфатичні судини, які слідують звичайно по ходу вен, прямуючи до серця. Лімфатичні судини впадають в два головні лімфатичні стовбури, розташовані у області грудної клітки, — права лімфатична протока і грудна протока. Останні впадають у вени поблизу ключиці, об'єднуючи, таким чином, лімфатичну і кровоносну системи.