Екзамінаційний білет № 20

1.Будова великогомілкової і малогомілкової кісток.Їх з’єднання.

Великогомілкова кістка- велика, розташована медіально кістка гомілки. Її верхній епіфіз зчленовується зі стегновою кісткою, утворюючи колінний суглоб, нижній - з таранної кісткою. Великогомілкова кістка з'єднується з малогомілкової межберцового суглобом, міжкісткової перетинкою гомілки і Синдесмоз. Нижній епіфіз великогомілкової кістки переходить в медіальну щиколотку; суглобові поверхні медіальної кісточки і нижнього епіфіза великогомілкової кістки сполучаються з таранної кісткою.Тіло великогомілкової кістки має тригранну форму з трьома чіткими краями.Передній край можна пропальпувати крізь шкіру. У верхній його частині помітна горбистість великогомілкової кістки ,до якої прикріпляється чотириглавий м'яз стегна.Гострий бічний край повернутий в сторону малогомілкової кістки - це міжкісткової край .Медіальний (середній) край трохи закруглений.Проксимальний кінець її (епіфіз) утворює два виростка - медіальний і латеральний. Виростків на стороні, зверненої до стегна, забезпечені слабо увігнутими суглобними майданчиками для зчленування з виростків стегнової кістки. Обидві суглобові поверхні виростків великогомілкової кістки розділені між собою піднесенням, яке має два горбка. У переднього і заднього кінців цього піднесення знаходиться по невеликій ямці. Всі ці утворення обумовлені прикріпленням внутрішньосуглобових зв'язок. Суглобові поверхні оточені потовщеним краєм (слід прикріплення суглобової капсули, метафиз). Трохи нижче останнього, уже на передній поверхні великогомілкової кістки, знаходиться досить масивна шорстка опуклість - місце прикріплення зв'язки надколінка (апофіз). В області заднебоковой частини латерального виростка поміщається невелика плоска суглобова поверхня - місце зчленування з головкою малогомілкової кістки. Тіло великогомілкової кістки має тригранну форму. Тому на ньому розрізняються 3 грані або краю: передній край, медіальний і латеральний, звернений до малогомілкової кістки і службовець місцем прикріплення міжкісткової перетинки. Між 3 гранями знаходяться 3 поверхні: ззаду, медіальна і латеральна. Медійна поверхню і передня (найгостріша) грань ясно прощупуються під шкірою. Нижній дистальний кінець великогомілкової кістки (епіфіз) на медіальній стороні має донизу міцний відросток - медіальну щиколотку. Позаду останньої є плоска кісткова борозенка, слід проходження сухожилля. На нижньому кінці великогомілкової кістки є пристосування для зчленувань: з кістками стопи і на латеральної стороні медіальної кісточки. На латеральному краї дистального кінця великогомілкової кістки знаходиться вирізка - місце з'єднання з малогомілкової кісткою.

Малогомілкова кістка - довга тонка трубчаста кістка. Складається з тіла і двох кінців - верхнього і нижнього. Тіло малогомілкової кістки має тригранну призматичну форму, скручено навколо поздовжньої осі і зігнуто вкінці. Три поверхні малогомілкової кістки - латеральна, медіальна і задня - відділяються одна від одної трьома краями, або гребенями. Передній край у вигляді найбільш гострого гребеня відокремлює латеральну поверхню від медіальній; медіальний гребінь знаходиться між задньою і медіальної поверхнями. На задній поверхні тіла є живильне отвір, що веде в дистально спрямований живильний канал. На медіальній поверхні розташовується Межкостная край.

Великогомілкова і малогомілкова кістки з’єднуються між собою щільною фіброзною пластинкою — міжкістковою перетинкою гомілки, яка кріпиться до міжкісткових країв цих кісток. Суглобова поверхня бічного надвиростка великогомілкової кістки з’єднується з головкою малогомілкової кістки плоским суглобом, що закріп­люється додатковими зв’язками. Внизу гомілкові кістки своїми су­глобовими поверхнями, розташованими на великогомілковій кістці і медіальній поверхні бічної кісточки, сполучаються синдесмозом, скріпленим велико- та малогомілковими зв’язками, а тому цей суглоб майже нерухомий.

2.Власні м’зи грудної клітки.

Великий грудний м'яз належить до трункопетальних м'язів. Це великий м'язовий пласт трикутної форми, який відходить від двох присередніх третин ключиці (ключична частина), капсули груднинно-ключичного суглоба, передньої поверхні груднини, хрящів II —VII ребер (груднинно-реброва частина) і верхньої ділянки піхви прямого м'яза живота (черевна частина). Звідси м'язові пучки, конвергуючи, прямують у бік і апоневротичним сухожилком прикріплюються до гребеня великого горбка плечової кістки.

Функція. В разі фіксації грудної клітки приводить, дещо згинає і пронує плече. При фіксованому плечі (руки на стегнах, опора на поруччя тощо) розширює грудну клітку (додаткова дихальна мускулатура).

І її нервація: присередній і бічний грудні нерви плечового сплетення.

Малий грудний м'яз трункопетальний, вкритий попереднім м'язом. Починається трьома-чотирма зубцями від II — V ребер і прикріплюється до дзьобоподібного відростка лопатки.

Функція. Бере участь в акті вдиху.

Іннервація: присередній грудний нерв плечового сплетення.

Підключичний м'яз— трункофугальний. Це не дуже розвинутий м'язовий тяж. Починається на І ребрі і закінчується на нижній поверхні ключиці.

Функція. При фіксованій ключиці, скорочуючись, піднімає ребро (допоміжна дихальна мускулатура).

Іннервація: підключичний нерв плечового сплетення.

Передній зубчастий м'яз трункофугальний, дуже міцний. Починається дев'ятьма-десятьма зубцями на бічній поверхні грудної клітки (від II —X ребер), звідки м'язові пучки йдуть дорзально і присередньо і прикріплюються до присереднього краю лопатки разом з ромбоподібними м'язами.

Функція. Під час скорочення м'яза лопатка і верхня кінцівка різко виносяться вперед. При фіксованій лопатці цей м'яз піднімає ребра і розширює груднупорожнину (допоміжна дихальна мускулатура).

Іннервація: довгий грудний нерв плечового сплетення Зовнішні міжреброві м'язи аутохтонні; виповнюють міжреброві проміжки, але до груднини не доходять, а заміщуються зовнішньою міжребровою перетинкою. Пучки цього м'яза відходять від нижнього краю розташованого вище ребра, йдуть косо зверху донизу і ззаду наперед і прикріплюються до тупого верхнього краю розташованого нижче ребра.

Внутрішні міжреброві м'язи, як і попередні, заповнюють міжреброві проміжки. Не дійшовши на 6 —8 см до хребтового стовпа, замінюються внутрішньою міжребровою перетинкою. Пучки цього м'яза починаються від верхнього краю розташованого нижче ребра, піднімаються знизу догори і ззаду наперед, прикріплюються до нижнього краю розташованого вище ребра (всередину від борозни).

Таким чином, за напрямком пучки обох міжребрових м'язів взаємно перпендикулярні, що забезпечує більшу силу їх спільного скорочення. Біля нижнього краю кожного ребра утворюється заповнений пухкою волокнистою сполучною тканиною простір, у якому розміщені міжреброві судини і нерви.

Функція. При скороченні міжребрових м'язів кожне ребро піднімається і одночасно повертається навколо поздовжньої осі, що збільшує об'єм грудної клітки (вдих).

Іннервація: міжреброві нерви .

Підреброві м'язи— короткі і слабко розвинуті; не завжди спостерігаються в нижніх дорзобічних ділянках внутрішньої поверхні грудної порожнини. Пучки цих м'язів мають той самий напрямок, що й внутрішні міжреброві, але перекинуті через 1—2 ребра.

Функція підребрових м'язів аналогічна функції попередніх.

Іннервація: міжреброві нерви .

Поперечний м'яз грудної клітки у людини розвинутий слабко, розташований на задній поверхні передньої стінки грудної порожнини, будучи безпосереднім продовженням поперечного м'яза живота.

Функція. Бере участь в акті видиху.

Іннервація: міжреброві нерви .

Діафрагма — це широка куполоподібна м'язова пластинка (справа купол діафрагми розташований вище, ніж зліва), у якій розрізняють м'язову частину по периферії, і сухожилковий центр .

Залежно від місця відходження м'язових пучків діафрагму поділяють на груднинну, реброву й поперекову частини. М'язові пучки груднинної частини (найменшої, непарної) відходять від задньої поверхні мечоподібного відростка, ребрової (найбільшої, парної) — від внутрішньої поверхні кінців VII —XII ребер і їхніх хрящів. Поперекова частина складається з двох ніжок — правої та лівої. Обидві ніжки починаються досить довгими сухожилками (права довша) від передньобічної поверхні тіл LI —LIV хребців та від присередньої і бічної дугоподібних зв'язок. Присередня дугоподібна зв'язка натягнута між тілом і поперечним відростком LI (іноді LII) хребця і перекинута через великий поперековий м'яз. Бічна дугоподібна зв'язка йде від поперечного відростка LI хребця через квадратний м'яз попереку до XII ребра.

Права й ліва ніжки поперекової частини діафрагми, обмінюючись м'язовими пучками, формують два розтвори: аортальний , розташований біля тіла ТХІ хребця, і стравохідний , що міститься трохи вище й ліворуч від попереднього. У правому зовнішньому листку сухожилкового центра діафрагми є отвір порожнистої вени .

Функції діафрагми різноманітні. При її скороченні, по-перше, збільшується грудна порожнина і розширюються легені, що сприяє диханню; по-друге, в грудній порожнині створюється від'ємний тиск, в той час як у черевній він підвищується, що сприяє венозному і лімфатичному відтоку, по-третє, діафрагма ніби робить масаж печінки, що сприятливо впливає на її функцію.

Іннервація: діафрагмальний нерв , міжреброві нерви і гілки черевного сплетення.

3.Будова серця.Провідна система серця.

Се́рце — внутрішній м'язовий орган кровоносної системи, який закачує кров в артеріальну систему і забезпечує її повернення по венах.

Складається із чотирьох камер: двох пе­редсердь і двох шлуночків. Ліва і права частини серця розділені суцільною перетинкою. Між передсердями і шлуночками знаходяться передсердно-шлуночкові отвори (клапани): двостулковий — в лівій поло­вині і тристулковий — в правій половині серця, півмісяцеві клапани — на виході аорти з лівого шлуночка і легеневої артерії з правого шлуночка. Стінки серця утворені трьома оболонками. Внутрішня обо­лонка називається ендокардом, середня м’язова — міокардом і зовнішня — епікардом.Зовні серце оточене еластичним міш­ком — перикардом, який оберігає серце від перерозтягування при заповненні його кров’ю. За величиною серце кожної людини приблизно відповідає її кулакові, а за формою нагадує конус. Верхівка серця направлена вниз вліво і вперед. Основа серця направлена вверх і назад до хребта. Його довга вісь від верхівки до основи дорівнює 12-13 см. Поперечний розмір — 9-10 см, а розмір в сагітальному, передньо-задньому на­прямку — 6-7 см./Маса серця у дорослих чоловіків близько 300, у жінок — 220 г. Загальний об’єм серця у чоловіків дорівнює 700-900, у жінок — 500-600 мл. Кровопостачання серця здійснюється через вінцеві артерії, які починаються біля виходу аорти.

Провідна система серця — група високоспеціалізованих клітин серця, які мають здатність ґенерувати імпульси та їх проводити. Клітини розташовуються компактно, формуючи елементи провідної системи серця:

• синоатріальний вузол — СА-вузол

• міжвузлові передсердні шляхи

• атрівентрикулярний вузол — АВ-вузол

• пучок Гіса:

ліва ніжка пучка Гіса:

- задня гілка лівої ніжки пучка Гіса

- передня гілка лівої ніжки пучка Гіса

права ніжка пучка Гіса

• волокна Пуркіньє

Всім відділам провідної системи притаманний автоматизм, тобто здатність ґенерувати імпульси. В нормі, зґенеровані СА-вузлом імпульси, поширюються передсердними шляхами до АВ-вузла, через нього до пучка Гіса та волокнами Пуркіньє до м'язів шлуночків серця.