Екзамінаційний білет №13

1.Скелет вільної верхньої кінцівки,його відділи.Основні анатомічні утворення кісток.

Верхня кінцівка (пояс верхньої кінцівки) -

Функції верхніх кінцівок настільки різноманітні, що всі їх важко перелічити. Згинання та розгинання ліктьового суглоба, кистей, пальців, піднімання і опускання рук, плечей здійснюються завдяки складній м'язовій системі.

Скелет верхньої кінцівки ділиться на кістки пояса верхньої кінцівки, до складу яких входять парні кістки ключиці і лопатка, і на кістки, що утворюють скелет вільної верхньої кінцівки, до яких відносяться плечова кістка, кістки передпліччя і кістки кисті. Ключиця є невеликою трубчасту кістку S-подібної форми. Грудини кінець кістки, звернений до грудної клітки, має грудину суглобову поверхню. Акроміальний кінець з'єднується з кістками лопатки.

Лопатка - Плоска кістка, яка розташовується на рівні від другого до восьмого ребра між м'язами спини.

Плечова кістка - трубчаста, що має тіло, верхній і нижній край. Верхній відділ тіла плечової кістки заокруглений, а нижній представляє собою тригранну поверхню. Верхній кінець кістки потовщений і має головку полушаровидной форми. Нижній кінець трохи здавлений і також має напівкулясту головку для з'єднання з променевою кісткою. Кістки передпліччя утворюють собою ліктьову і променеву кістки, які розташовуються приблизно на одному рівні. Кістки зап'ястя розміщуються в 2 ряди: верхній ряд прилягає до групи кісток передпліччя, а другий - складається з кісток самого зап'ястя.

Власне кінцівка. Скелет верхньої кінцівки складається з пле¬чової кістки, ліктьової, променевої і численних кісток кисті.

Плечова кістка має на верх¬ньому кінці напівкулясту головку, а на нижньому — потовщення в формі блока. Над блоком спереду і ззаду є ямки, в які входять від¬ростки ліктьової кістки.

Ліктьова і променева кістки входять до складу передпліччя. Верхніми кінцями вони сполу¬чаються з плечовою кісткою, а нижніми — з кистю. Крім того, на обох своїх кінцях вони сполуча¬ються одна з одною.

Кисть утворена кістками зап’ястка, п’ястка та фалангами пальців.

Зап’ясток складається з двох рядів дрібних кісточок, довжина, ширина і товщина яких приблизно однакові. Вони сполучаються з кістками передпліччя, одна з одною і з кістками п’ястка.

П’ясткові кістки у кількості п’яти входять до складу долоні.

Фаланги утворюють скелет пальців.

У будові скелетів руки людини і передньої кінцівки хребетних тварин є багато спільного. Проте перехід людини до вертикального положення дуже відбився на особливостях будови верх¬ніх кінцівок. Переставши служити опорою при ходінні і ставши вільними, вони вдосконалювалися в трудових рухах. Праця спри¬яла сильному розвиткові пальців, особливо великого.

Суглоби. Кістки рук утворюють одна з одною рухомі сполу¬чення, які називаються суглобами.

Кінці кісток, що входять до складу суглоба, мають гладенькі ніби відполіровані, суглобові поверхні, які вкриті білим блискучим суглобовим хрящем. 3вичайно суглобова поверхня однієї кістки, що утворює суглоб, опукла і називається головкою, у другої вона вгнута і називається западиною. Сполучаються кістки одна з одною за допомогою суглобової сумки. Вона складається з міцної сполучної, тканини і дуже міцна. Сумка прикріплюється до країв сугло¬бових поверхонь обох кісток і утворює герметично замкнену порожнину суглоба, яку вистилає оболонка, що виділяє особливу рідину. Ця рідина відіграє роль мастила, яке забезпечує вільне ковзання суглобових поверхонь кісток під час руху. На суглобовій сумці лежать міцні сполучнотканинні суглобові зв’язки. Вони прикріп¬люються своїми кінцями до кісток, які утворюють суглоб, і зміц¬нюють його.

Найрізноманітніші рухи в плечовому суглобі, бо напівкуляста головка плечової кістки вільно рухається по суглобовій западині лопатки. Плечова кістка і кістки передпліччя утворюють ліктьо¬вий суглоб, який допускає рух тільки в одній площині: згинання і розгинання. В суглобах між кінцями кісток передпліччя відбуває¬ться рух, при якому променева кістка перехрещує ліктьову. Численні суглоби утворюють одна з одною кістки кисті.

Численність суглобів у руці забезпечує різноманітність рухів, які нею можна робити. Це має величезне значення в трудовій ді¬яльності людини.

Суглоби — дуже поширений тип сполучення кісток. Вони зу¬стрічаються і між раніш описаними кістками. Так, нижня щелепа утворює суглоб з висковою кісткою, поти¬лична кістка — з першим шийним хребцем, ребра — з грудними хребцями і т. д.

При різких рухах або при незручному підійманні ваги головка кістки може вийти з суглобової западини — стається вивих. Кінець кістки, що вийшов з суглобової западини, впирається в суглобову сумку і розтягує її, спричиняючи гострий біль. Щоб запобігти крово-виливу, а також щоб зменшити біль, до місця вивиху прикладають пузир з холодною водою або з льодом. Щоб забезпечити нерухо¬мість суглоба, накладають шини. Для вправлення кістки слід викликати лікаря і самостійних спроб у цьому напрямі не робити.

2.Глибокі м язи спини(власні м язи спини).

Див. табл.

3.Анатомія,топографія,будова серця.

Серце — порожнистий м’язовий орган. Складаєть¬ся із чотирьох камер: двох пе-редсердь і двох шлуночків. Ліва і права частини серця розді¬лені суцільною перетинкою. Між передсердями і шлуночками знаходяться передсердно-шлуночкові отвори (клапани): двостулковий — в лівій поло¬вині і тристулковий — в правій половині серця, півмісяцеві клапани — на виході аорти з лівого шлуночка і легеневої артерії з правого шлуночка. Стінки серця утворені трьома оболонками. Внутрішня обо¬лонка називається ендокардом, середня м’язова — міокардом і зовнішня — епікардом.

Зовні серце оточене еластичним міш¬ком — перикардом, який оберігає серце від перерозтягування при заповненні його кров’ю. За величиною серце кожної людини приблизно відповідає її кулакові, а за формою нагадує конус. Верхівка серця направлена вниз вліво і вперед. Основа серця направлена вверх і назад до хребта. Його довга вісь від верхівки до основи дорівнює 12-13 см. Поперечний розмір — 9-10 см, а розмір в сагітальному, передньо-задньому на¬прямку — 6-7 см./Маса серця у дорослих чоловіків близько 300, у жінок — 220 г. Загальний об’єм серця у чоловіків дорівнює 700-900, у жінок — 500-600 мл. Кровопостачання серця здійснюється через вінцеві артерії, які починаються біля виходу аорти.

Особливістю кровопостачання серця є те, що кров в його судинах пульсує. При скороченні серцевого м’яза артерії, які знаходяться в його товщі, стискуються. До того ж надходженню артеріальної крові у вінцеві (серцеві) артерії заважають півмісяцеві клапани, які прикривають вхідні отвори артерій. Таким чином, в товщу серцевого м’яза кров надходить тільки під час розслаблення серця. У спокійному стані у вінцеві артерії надходить близько 250 мл крові за 1 хв. При фі¬зичній роботі кровопостачання серця може зростати до 1000 мл за 1 хв.

Анатомічна будова серця людини

Серце – основний орган системи кровообігу. Анатомічна будова серця людини таке, що в повній мірі забезпечує виконання ним функцій центрального органу системи кровопостачання всього організму.

Цей орган знаходиться в грудній порожнині: за грудиною в передньому середостінні над діафрагмою. 70% серця розташоване в грудній порожнині зліва, 30% – праворуч від грудини. Розглянемо будову серця людини, починаючи з його стінки. Серцева стінка має тришарове будову: внутрішній шар – ендокард, вистелений ендотеліоцитів; середній – м’язовий або міокард, що складається з кардіоміоцитів; зовнішній – епікардом і перикард, утворений тонкою оболонкою сполучної тканини, внутрішня поверхня якої покрита мезотеліом. Все порожнини органу зсередини вислані ендокардом, він також утворює серцеві клапани. Перикард, званий іноді серцевої сорочкою, покриває його зовні і утворює так звану серцеву сумку. Його основне призначення – зниження тертя серця при роботі і захист його від зовнішніх впливів. Між листками перикарда є щілиноподібні простір, заповнене невеликим об’ємом рідини.

Серце розділене перегородкою на дві порожнисті половини – ліву й праву. Кожна половина складається з передсердя і шлуночка. У правій половині завжди знаходиться венозна кров, у лівій – артеріальна. Будова серця людини таке, що венозна кров ніколи не змішується з артеріальною. Між правими камерами розташовується тристулковий клапан, в місці виходу з правого шлуночка легеневої артерії – легеневий клапан. У лівій половині серця між передсердям і шлуночком розташований двостулковий, або мітральний клапан, а на виході аорти з порожнини лівого шлуночка – тристулковий клапан аорти із стулками у вигляді півмісяців. Товщина стінки лівого шлуночка значно більше, ніж у правому. Це відбувається тому, що лівий шлуночок завжди працює більш інтенсивно, викидаючи кров в аорту, яка далі йде по всьому організму, а правий – тільки в судини легенів.

У праве передсердя несуть кров дві великі вени, які називаються верхньої і нижньої порожнистої. Вони збирають венозну кров від всіх органів. У ліве передсердя потрапляє кров з чотирьох легеневих вен, яка після збагачення киснем у легенях стає артеріальною. Легенева артерія, звана ще легеневим стовбуром, по якому венозна кров йде в легені, виходить з правого шлуночка. Найбільша артерія аорта постачає артеріальною кров’ю весь організм, виходить вона з лівого шлуночка. З усього вищесказаного можна зробити висновок, що будова серця людини нічим не відрізняється від сердець інших ссавців.

Само серце отримує кров з двох коронарних артерій. Ліва коронарна артерія бере свій початок у лівій аортальної пазухи або лівого синуса Вальсальви, розташованого на 1 см вище місця прикріплення півмісяцевих клапанів. Вона розгалужується на передню міжшлуночкової і обвідна гілки, що забезпечують кров’ю переднебоковую і частина задньої стінки лівого шлуночка, а також частину міжшлуночкової перегородки, верхівку серця і ліве передсердя. Від правої пазухи аорти або правого синуса Вальсальви починається права коронарна артерія. Ця посудина доставляє кров у міокард правого передсердя і правий шлуночок, невелику частину міжшлуночкової перегородки.

Серце людини, будова якого ми розглянули, виконує функції автоматизму, провідності, збудливості і скоротливості. Роботою цього органу керують серцеві центри, розташовані в довгастому мозку і мосту. Вони впливають на ЧСС, швидкість атріовентрикулярного проведення, силу серцевих скорочень.

Фізіологія серця людини така, що його життєдіяльність полягає в постійно чергуються скорочення і розслаблення, тобто систоли і діастоли, що забезпечують рух крові, а з нею безперервне надходження кисню і харчування