Стаття 9. Права члена товарної біржі

Член товарної біржі має право сам або через свого представника:

здійснювати біржові операції на біржі та одержувати за це винагороду;

брати участь у вирішенні питань діяльності біржі, обирати і бути обраним до її керівних органів;

здійснювати всі управнення, що випливають із сплати пайового або вступного внеску;

користуватися всіма послугами біржі.

Стаття 10. Обов'язки члена біржі

Член товарної біржі зобов'язаний:

додержувати статуту біржі, біржових правил торгівлі, рішень загальних зборів членів біржі та біржового комітету (ради біржі);

провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі та своєчасно інформувати біржовий комітет (раду біржі) про зміни у своєму фінансовому становищі, що можуть негативно вплинути на виконання його зобов'язань перед третіми особами та біржею;

сплачувати членські внески;

вести облік здійснюваних угод за формою, визначеною правилами біржової торгівлі;

подавати необхідну інформацію контролюючим органам біржі;

не розголошувати конфіденційні відомості та комерційну таємницю про діяльність біржі.

2. Поняття та види спеціальних режимів господарювання.

Спеціальний режим господарювання — це інститут госпо­дарського законодавства, що визначає особливий порядок здійснення господарської діяльності на певній території, у певній галузі економіки, що відрізняється від загального режи­му господарської діяльності, передбаченого законодавством, і вводиться для досягнення державою певних цілей за допомогою встановлення обмежень або/і заохочень для суб'єктів господа­рювання.

Спеціальний режим господарювання залежно від правових засобів, обраних законодавцем для досягнення мети, можна підрозділити на три групи, кожна з яких, у свою чергу, включає певні види спеціального режиму господарювання (мал.1).

1 група — це обмежувальний спеціальний режим господарювання;

2 група — це заохочувально-обмежувальний спеціальний режим господарювання;

3 група — це заохочувальний спеціальний режим господарювання.

Перша група — це обмежувальний спеціальний режим господарювання, тобто це такий режим, де законодавець за допомо­гою встановлення певних обмежень у процесі здійснення господарської діяльності досягає певних цілей по охороні територій, об'єктів і т.п. До даної групи належать режими: державного кордону, надзвичайного, воєнного станів, виняткової (морської) економічної зони, господарська діяльність у Збройних силах України.

У другу групу включені ті спеціальні режими господарювання, де за допомогою сполучення певних обмежень у процесі здійснення господарської діяльності, і надання пільг досягаються необхідні цілі. До цієї групи можна віднести такі режими як: концесія; санітарно-захисні й інші особливо охоронні території; окремі галузі народного господарювання.

У третю групу (заохочувальний спеціальний режим господарювання) включені ті види спеціального режиму господарювання, введення яких пов'язане з необхідністю вирішення соціально-економічних проблем, залучення інвестицій на певну територію держави, створення нових робочих місць за допомогою надання різного роду заохочень для суб'єктів господарювання. До цієї групи належать спеціальні економічні зони (СЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР).

банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків;

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку)

Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

 процесі організації, безпосереднього здійснення інноваційної діяльності та контролю за дотриманням її суб'єктами вимог чинного законодавства складається особливий різновид господарських відносин - інноваційні відносини, що, як правило, регулюються актами законодавства різної юридичної сили та договорами.

7 варіант

1. Проблеми та перспективи р-тку вільних економічних зон.

2. Для розвитку та розширення діяльності країни на міжнародному рівні, на наш погляд, доцільно врахувати соціально-економічне призначення та головні завдання, що вирішуються при функціонуванні ВЕЗ: економічні:

3. –       залучення різних видів капіталу (національного, іноземного) через застосування пільг, пов`язаних з економічним характером;

4. –        спрощення процедур, стабільність законодавчої бази;

5. –       для збільшення експорту готової продукції і функціонального імпорту необхідне використання переваг міжнародно-географічного розподілу праці та обігу капіталів  у світі, створення імпортозамінного механізму виробництва;

6. –       участь всіх господарюючих суб`єктів ВЕЗ у зовнішньоекономічній діяльності;

7. –       валютні надходження у бюджет країни та їх зростання тощо.

8.  науково-технічні:

9. –       використання фундаментальних вітчизняних та зарубіжних технологій;

10. –       запровадження та використання  різних інноваційних проектів;    

11. –       співпраця з високваліфікованими спеціалістами;

12. –       використання потужностей та комплексної інфраструктури.

13. соціальні:

14. –       підвищення зайнятості населення шляхом створення нових робочих місць;

15. –       насичення внутрішнього ринку високоякісними товарами народного споживання і, відповідно, - задоволення потреб населення в таких товарах;

16. –       створення прошарку висококваліфікованих фахівців на основі опанування та застосування світового досвіду у сфері організації, управління та фінансів;

17. –       виховання культури менеджменту, орієнтованої на світові стандарти технології управління.

На даному етапі не бов`язковими є розробка і прийняття законодавчо-нормативної бази, яка правомірно регулювала б процес створення і функціонування вільних економічних зон і щоб у неї не вносилися зміни в короткі періоди часу. Чинна нормативно-правова база, що регулює діяльність територій пріоритетного розвитку і економічних зон  є недосконалою, і це є однією з головних причин того, що не відбувається іноземне інвестування та очікувані масштаби зовнішньоекономічної діяльності. Причиною проблем створення, розвитку і функціонування вільних економічних зон в Україні є недбалість держави. Країна не спрямовує достатнє матеріальне фінансування економічних зон, не опікується законами та нормативними актами, що мають бути усталеними для реалізації всіх напрямків та особливостей функціонування ВЕЗ.