2.5.2.Конструктивні рішення надпідвальних і горищних перекриттів

До горищних і надпідвальних перекриттів поряд із загальними вимогами застосовуються і спеціальні. У зв'язку з цим і їхнім конструктивним рішенням трохи відрізняється від міжповерхових. Так, горищні перекриття, виконані з залізобетонних панелей і настилів

,повинні мати шар утеплювача, покладеного по пароізоляції з одного чи двох шарів, чи пергамену руберойду, наклеєного на мастиці. Як утеплювач, товщина якого визначають з розрахунку, застосовують сипучі матеріали (шлак, керамзит та ін.), плитні (фібролітові або комишитові плити, плити з легких бетонів, мінераловатні плити та ін.). Поверх утеплювача влаштовують захисний шар з піску або шлаку товщиною 30-40мм або з розчину.

Перекриття над підвалами, проїздами і приміщеннями з низькими температурами також повинні мати теплоізоляційний шар, товщина якого приймається з розрахунку. Пароізоляційний шар у цьому випадку розташовують над утеплювачем.

Слід враховувати, що застосування шлаку і керамзиту як утеплювача горищних перекриттів не відповідає сучасним вимогам будівництва. Крім того, маса 1м² горищного перекриття,утепленого шлаком і керамзитом, досить велика – понад 500 кг/м². У цьому випадку доцільніше застосування армопінобетонних настилів, у яких сполучені несучі і теплофізичні функції майже в два рази зменшена маса перекриття.

При влаштуванні залізобетонних перекриттів у санітарних вузлах у конструкцію перекриття вводять гідроізоляційний шар, який піднімають в гору на 100мм у місцях примикання до стін.

2.5.3. Підлоги і їхні конструктивні рішення Підлоги влаштовують по перекриттях або безпосередньо по ґрунту (для перших поверхів

безпідвальних будівель і підвалів).

Верхній шар підлоги, що безпосередньо піддається експлуатаційним впливам, називають покриттям (або чистою підлогою).

Матеріал підлоги укладають на спеціально підготовлену поверхню, що називають підстильним шаром або підготовкою під підлоги. Між підготовкою і чистим шаром може бути розташований прошарок – проміжний сполучний шар між покриттям і стяжкою. Стяжка – шар, що служить для вирівнювання поверхні підстильного шару, а також для додання покриттю необхідного ухилу. Для пристрою стяжки застосовують бетон, цементно-піщаний розчин, асфальт, гіпсобетон.

Підстильний шар розподіляють навантаження від підлоги на основі ґрунту, на якому повинний бути покладений підстильний шар.

У підлогах по перекриттю основою є несуча частина перекриття, а підстилаючого шару немає. Додатково в конструкцію підлоги можуть бути включені шар звукоізоляції, а також термо - і гідроізоляційний шар.

Залежно від призначення будівлі і характеру функціонального процесу, що протікає в приміщеннях, підлоги повинні задовольняти наступним вимогам: бути міцними, тобто мати гарну опірність зовнішнім впливам; володіти малим провідником тепла, тобто не бути теплопровідними; бути неслизькими і безшумними; володіти малим пилоутворенням і легко піддаватися очищенню; бути індустріальними й економічними.

Підлоги в мокрих приміщеннях повинні бути водостійкими і водонепроникними, а пожежонебезпечних приміщеннях - неспаленими.

За способом влаштування підлоги вони можуть бути монолітними,або зі штучних і рулонних матеріалів . Назва (вид) підлоги визначається матеріалом, з якого він зроблений (дощатий, паркетний, лінолеумовий, з керамічних плиток, цементний, із деревно-волокнистих

плит і т.д.).

Цементні підлоги влаштовують з цементного розчину в складі 1:1 - 1:3 шаром 20мм на бетонній підставі. Цю підлогу застосовують в основному в нежилих приміщеннях, тому що вона курна, теплопровідна і недекоративні.

Терацеву підлогу влаштовують часто в суспільних будинках. Вона є двошаровою– нижній шар товщиною не менш 15мм виконують з цементного розчину на бетонній основі, а верхній – з цементного розчину з мармуровою крихтою складу 1:2. Після затвердіння підлогу шліфують спеціальними машинами до утворення гладкої поверхні, що додає їм красивий зовнішній вигляд.

Асфальтові підлоги виконують у виді монолітного шару литого асфальту товщиною 20-25 мм по бетонній чи ущільненій щебеневій підготовці товщиною 100-120 мм. Асфальтові підлоги настилають у підвалах і іноді в комунікаційних приміщеннях (коридорах, сходових клітках, переходах і ін.) суспільних будинків.

Мастикову (наливну) підлогу влаштовують із синтетичних матеріалів. Дрібний пісок з додаванням полівінілацетатної емульсії, що є в'язкою речовиною, утворює високоміцне й еластичне покриття підлоги. Мастикове покриття товщиною 2-3 мм улаштовують по шлакобетонній, цементній або ксилолітовій стяжці по деревно-волокнистих чи деревно-стружкових плитах.

Мозаїчні підлоги мають велику міцність, водостійкі, легко піддаються очищенню, але тверді і

холодні, тому їх застосовують тільки в нежилих приміщеннях. Мозаїчні підлоги влаштовують з цементного розчину товщиною 20-30 мм із додаванням мармурової крихти. Для більшої декоративності додають мармурову крихту різних інших кам'яних порід. Крім того, у процесі пристрою підлоги в нього вставляють смужки скла або мідні смужки “на ребро”, розділяючи підлогу на окремі ділянки, створюючи визначений рисунок. Поверхню мозаїчної підлоги шліфують.

Підлоги зі штучних матеріалів. До них відносяться підлоги плиткові, паркетні і дощаті.

Плиткові підлоги. Для пристрою таких підлог застосовують керамічні плитки товщиною 10 і 13мм, що мають квадратну, прямокутну або восьмикутну форму. Їх укладають на бетонній основі з цементною стяжкою товщиною 10-20мм. Застосовують також покриття з килимовою мозаїкою, що складаються з дрібних керамічних плиток товщиною 6-8 мм, розмірами 23х23 і 28х28 мм. Підлоги з керамічних плит влаштовують у санітарних вузлах, вестибюлях, на сходових площадках та ін.

Дощаті підлоги влаштовують зі шпунтованих дощок товщиною 29мм, що прибивається до лагів. Лаги спирають на балки або ребра перекриттів з обов'язковим прокладанням пружних звукоізоляційних прокладок, а при влаштуванні підлоги першого поверху на ґрунті на цегляні стовпчики перерізом 250х250мм, що розташовані на відстані 800-1000мм.

Можуть бути улаштовані і двошарові дощаті підлоги, що складаються з чорної підлоги у виді діагонально розташованого настилу з неструганих дощок і чистої підлоги зі струганих шпунтованих дощок товщиною 29мм.

Паркетну підлогу влаштовують з невеликих прямокутних дощечок (клепок), виготовлених на заводах. Паркетні підлоги настилають на бетонній або дощатій основі. Для усунення скрипу паркетних підлог при ходьбі і забезпечення кращої звукоізоляції між паркетом і дерев'яною основою прокладають тонкий картон або два шари товстого папера.

Підлогу з рулонних матеріалів улаштовують із синтетичних матеріалів: полівінілхлоридного лінолеуму (на тканинній основі, безосновний, одношаровий і багатошаровий); поліефірного лінолеуму (на тканинній основі); колоксилінового (безосновного); гумового лінолеуму - реліну (двошарового матеріалу); рулонних матеріалів на пористій або повстяній основі.

Лінолеумові покриття влаштовують на основі з дощок, твердих деревно- волокнистих і деревно- стружкових плит або на цементних стяжках. Приклеюють лінолеум до основи спеціальним клеєм на основі синтетичних, казеїнових або бітумних смол. Основу старанно готують, бо в противному разі лінолеум може відшаруватись (місцеве здуття).

У практиці будівництва дедалі більшого застосування знаходять підлоги з теплоізоляційного лінолеуму на м'якій пористій основі. Рулони укладають безпосередньо на залізобетонні плити. Цей вид покриття має гарні фізико-механічні, гігієнічні і декоративні властивості.