11. Нестандартні ситуації в судовому засіданні

На шляху кожного юриста, що присвятив своє життя адвокатурі, трапляються випадки, коли клієнт розповідає своєму захисникові щиру правду про вчинений злочин і радиться, як поводитися перед судом - розповідати правду чи не зізнаватись у скоєному.

Для захисника це завжди важкий випадок, і виходити з такої ситуації доводиться щоразу по-різному. Можна порадити підзахисному розповісти судові всю правду, очистити свою душу і свідомо прийняти заслужену кару. Але така порада більше личить священику, але не адвокатові. Останньому слід дати кваліфіковану юридичну пораду, за яку він певною мірою буде відповідальним. Отже в такому разі, найоптимальнішим варіантом буде копітке роз'яснення підсудному, що його очікує у випадку повного зізнання перед судом, а також нагадування, що в таких ситуаціях, коли підсудний щиро кається у скоєному злочині, суд може врахувати це при призначенні міри покарання. Але це зовсім не означає того, що суд саме так вчинить.

Раніше було наведено приклад, коли обвинувачуваний на досудовому слідстві запитав у захисника, чи візьме до уваги суд при призначенні міри покарання, якщо він відшкодує частину завданого розкраданням державного майна збитку. Захисник, як міг, роз'яснив підзахисному всі нюанси ситуації і залишив вирішення питання на розсуд останнього. Той вирішив частково погасити збиток, наказавши дружині під час побачення у слідчого, що б та внесла в касу підприємства, де він вчинив розкрадання майна, три тисячі карбованців. Але суд не знайшов підстав для пом'якшення міри покарання, а розтлумачив дії підсудного як факт визнання вчинення ним злочину. Через деякий час після вироку в прокуратуру надійшла заява засудженого про те, що адвокат виманив у нього 3 тисячі карбованців. Отже, консультація чи порада захисника повинна мати чіткий та закінчений характер, і він має переконатися, що підзахисний усе правильно зрозумів.

Ще гірше, коли адвокат, не дуже сподіваючись на поблажливість суду, не порадить підзахисному зізнатися та покаятися у скоєному, а суд саме цю обставину назве обтяжливою і розмахнеться на "всю катушку". Знову ж таки, "винним" може виявитися адвокат, що порадив не зізнаватись.

Можливий варіант, коли підзахисний не дуже розуміє наслідки своїх дій у разі повного визнання перед слідчим чи судом своєї провини у скоєнні злочину та повного розкриття обставин і фігурантів.

Це дуже важкий випадок у практиці захисника, адже, не гарантуючи успіху, водночас таїть у собі непередбаченість фіналу. Якщо адвокат ризикне порадити підзахисному не розкриватися перед судом, але суд визнає останнього винним і з урахуванням нещирості перед судом обере завищену міру покарання, засуджений матиме право звинуватити в усьому захисника. Для останнього ж виявитися у ролі підбурювача підзахисного до неправдивих свідчень перед судом і винуватця в усіх бідах засудженого - ситуація далеко не краща.

Отже, випадок справді нелегкий. Тому єдиним розумним кроком у цій ситуації може вважатися лише відверте і зрозуміле роз'яснення підзахисному, що це одне із тих питань, які залишаються у його власній компетенції, та розкриття можливих наслідків кожного з варіантів поведінки. Тобто діяти так, щоб, сумлінно виконавши свій професійний обов'язок, не дати нікому підстав звинуватити себе у будь-яких протиправних чи сумнівно-моральних вчинках.

У кримінальній справі не буває дрібниць. Нерідко саме дрібниці визначають долю всієї справи.

Захисник повинен сформувати власний погляд на будь-яку обставину справи і лише після цього зіставляти її з позицією підзахисного чи версією слідчого.

Дуже важливо у відносинах з підзахисним визначитися в питанні довіри до нього і його свідчень. При цьому не слід забувати, що на лаві підсудних опиняються такі актори та психологи, до яких не гріх додати означення - "визначний". Упевненість у невинуватості підзахисного додає сил, примушує до пошуку аргументів. Віра у винуватість, коли підзахисний сам визнає її, дає змогу правильно будувати захист.

У нестандартних ситуаціях слід шукати нестандартних шляхів та методів їх розв'язання.