- •1.Право людини на працю в Україні
- •2.Предмет і поняття трудового права
- •3.Особливості методу трудового права
- •4.Система трудового права і трудового законодавства
- •5.Функції трудового права
- •6.Основні принципи трудового права
- •7.Субєкти трудового права.
- •8.Працівники як суб’єкти трудового права
- •9.Роботодавці як суб’єкти трудового права
- •10. Джерела трудового права,їх класифікація та види
- •11.Загальне та спеціальне трудове законодавство
- •12. Трудовий договір: поняття, загальна характеристика у сучасний період.
- •13.Відмінність трудового договору від цивільно-правових договорів.
- •14. Сторони та зміст трудового договору.
- •15. Порядок укладення трудового договору.
- •16. Правове регулювання випробування при прийнятті на роботу.
- •17. Строковий трудовий договір, особливості його укладення та припинення.
- •19. Трудовий договір про тимчасову та сезонну роботу.
- •20. Трудовий договір з трудящим-мігрантом.
- •21.Трудовий договір про сумісництво.
- •22.Особливості трудового договору про сумісництво.
- •23.Трудовий договір про тимчасове заступництво та тимчасове виконання обов’язків за вакантною посадою.
- •24.Зміна істотних умов праці у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці.
- •25.Припинення трудового договору за угодою сторін.
- •38. Поняття і види робочого часу.
- •40. Правове регулювання скороченого робочого часу.
- •41. Правове регулювання неповного робочого часу.
- •42. Режим робочого часу та його види.
- •43. Поняття надурочних робіт і порядок їх застосування. Чергування.
- •44. Поняття і види відпочинку за законодавством України.
- •45. Правовий режим вихідних та святкових днів.
- •46. Поняття та види відпусток.
- •47. Щорічні відпуски, їх види та порядок надання.
- •48.Соціальні відпустки і порядок їх надання.
- •50. Право працівника на оплату праці та його захист
- •51. Нормативно-правове регулювання дисципліни праці
- •52. Правила внутрішнього трудового розпорядку
- •53. Статути та положення про дисципліну праці
- •54. Поняття та види заохочення за успіхи в роботі
- •55. Правове забезпечення стимулювання праці.
- •56. Поняття, підстава та умови дисциплінарної відповідальності за трудовим правом
- •57. Види дисциплінарної відповідальності та порядок її застосування.
- •58. Юридична відповідальність за трудовим правом України: загальна характеристика та підстави
- •59. Дисциплінарна відповідальність та її види
- •60. Дисциплінарне стягнення: порядок накладання, оскарження та зняття
- •26.Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за ініціативою працівника.
- •27.Розірвання строкового трудового договору.
- •28.Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника в разі змін в організації виробництва і праці.
- •29.Порядок звільнення працівника за скороченням штату або чисельності працівників.
- •30.Розірвання трудового договору в разі невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі.
- •31.Розірвання трудового договору в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
- •32Розірвання трудового договору в разі вчинення працівником прогулу без поважних причин.
- •33.Розірвання трудового договору в разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
- •34.Додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •36.Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
- •37.Порядок отримання згоди профкому на звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
8.Працівники як суб’єкти трудового права
Статусу працівників громадяни набувають з факту укладення трудового договору. Як сторона трудового правовідношення працівник володіє трудовою правосуб'єктністю. Трудова правосуб'єктність (правоздатність і дієздатність) працівників виникає за загальним правилом з 16 років. Із згоди одного з батьків або особи, яка його замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, що досягли 15 років. Здатність виконувати певну роботу може бути в деяких випадках обмежена не тільки віком, але й станом здоров'я, статтю. У ст. 190 КЗпП міститься норма про заборону залучення осіб, молодших 18 років, до важких робіт і робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також підземних робіт. Фактична здатність виконувати певну роботу або займатися певною трудовою діяльністю може обмежуватися судом (ст. 31 КК України). Зокрема, в разі скоєння громадянином певного злочину суд може позбавити його на строк до 5 років права займати виборні посади у громадських організаціях, державні посади, заборонити займати інші посади або займатися певною діяльністю. Однак це може бути лише часткове і тимчасове обмеження трудової правосуб'єктності. Повне позбавлення трудової правосуб'єктності не допускається. Основні трудові права працівників закріплені в ст. 2 КЗпП: право на працю, на відпочинок, на здорові й безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки і на вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності. Згідно із ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.
9.Роботодавці як суб’єкти трудового права
Одним з основних суб'єктів трудових правовідносин вважається роботодавець. Роботодавець як суб'єкт трудового права — це насамперед особа (фізична або юридична), яка надає роботу іншій особі на підставі трудового договору у формі будь-якого з його різновидів, передбачених законодавством, в тому числі при обранні чи призначенні на посаду.
Всіх роботодавців, які мають трудову правосуб'єктність, можна розподілити на окремі групи: роботодавці — фізичні особи; роботодавці — юридичні особи і відокремлені підрозділи юридичних осіб; роботодавці — державні органи. Така класифікація з точки зору правового становища роботодавців є певною мірою умовною, оскільки залишає за своїми межами деякі інші види суб'єктів трудових правовідносин. Але вона дозволяє найбільш повно характеризувати роботодавчу правосуб'єктність названих груп роботодавців.
Роботодавці властивості громадян виникають із досягненням повноліття. Тобто трудова правосуб'єктність громадян-роботодавців за віком її настання не збігається з трудовою правосуб'єктністю громадян-працівників. Найчисельнішу групу роботодавців становлять юридичні особи. Трудова правосуб'єктність юридичних осіб за загальним правилом виникає з моменту їх державної реєстрації.