26.Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за ініціативою працівника.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

27.Розірвання строкового трудового договору.

Підставою припинення строкового трудового договору зазвичай є закінчення його строку (п. 2 ст. 36 КЗпП). Строковий трудовий договір може бути припинено і достроково з тих самих підстав, що й договір, укладений на невизначений строк.

Однією з підстав розірвання таких договорів є ініціатива самого працівника.

Частиною першою статті 39 КЗпП передбачено, що строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника у разі:

хвороби або інвалідності працівника, які перешкоджають виконанню роботи за договором;

порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору;

неможливості продовжувати роботу у випадках, передбачених частиною першою статті 38 КЗпП.

За ініціативою власника відповідно до ст.40 КЗпП строковий договір може бути розірваний у разі:

- змін в організації виробництва і праці,

- виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі

- систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором

- прогулу

- відсутності на роботі протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності

-поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу

- появі на роботі в нетверезому стані

- вчиненні за місцем роботи розкрадання майна власника .

28.Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника в разі змін в організації виробництва і праці.

Питання щодо вивільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці регулює пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу.Під змінами в організації виробництва і праці слід мати на увазі, зокрема, ліквідацію, реорганізацію або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

прийнявши рішення про наступне вивільнення працівників, власник або уповноважений ним орган повинен не пізніше ніж за 2 місяці до запланованого звільнення повідомити кожного працівника про наступне вивільнення. При цьому з установленого двомісячного строку не виключається час перебування у відпустці, період тимчасової непрацездатності, інший час, протягом якого працівник не працював з поважної чи неповажної причини.

Одночасно законодавство зобов’язує власника або уповноважений ним орган довести до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці має запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При цьому звільнення працівника допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.Слід зазначити, що при вивільненні працівнику має бути запропоновано роботу за відповідною професією (спеціальністю) і лише у разі відсутності такої роботи –інша робота, яка є на підприємстві, в установі, організації.

У разі, якщо робота за відповідною професією (спеціальністю) відсутня, або якщо працівник відмовляється від переведення його на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, такий працівник підлягає звільненню на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу. В подальшому працівник має самостійно звертатись за допомогою до державної служби зайнятості та працевлаштовуватись.