
- •1.Право людини на працю в Україні
- •2.Предмет і поняття трудового права
- •3.Особливості методу трудового права
- •4.Система трудового права і трудового законодавства
- •5.Функції трудового права
- •6.Основні принципи трудового права
- •7.Субєкти трудового права.
- •8.Працівники як суб’єкти трудового права
- •9.Роботодавці як суб’єкти трудового права
- •10. Джерела трудового права,їх класифікація та види
- •11.Загальне та спеціальне трудове законодавство
- •12. Трудовий договір: поняття, загальна характеристика у сучасний період.
- •13.Відмінність трудового договору від цивільно-правових договорів.
- •14. Сторони та зміст трудового договору.
- •15. Порядок укладення трудового договору.
- •16. Правове регулювання випробування при прийнятті на роботу.
- •17. Строковий трудовий договір, особливості його укладення та припинення.
- •19. Трудовий договір про тимчасову та сезонну роботу.
- •20. Трудовий договір з трудящим-мігрантом.
- •21.Трудовий договір про сумісництво.
- •22.Особливості трудового договору про сумісництво.
- •23.Трудовий договір про тимчасове заступництво та тимчасове виконання обов’язків за вакантною посадою.
- •24.Зміна істотних умов праці у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці.
- •25.Припинення трудового договору за угодою сторін.
- •38. Поняття і види робочого часу.
- •40. Правове регулювання скороченого робочого часу.
- •41. Правове регулювання неповного робочого часу.
- •42. Режим робочого часу та його види.
- •43. Поняття надурочних робіт і порядок їх застосування. Чергування.
- •44. Поняття і види відпочинку за законодавством України.
- •45. Правовий режим вихідних та святкових днів.
- •46. Поняття та види відпусток.
- •47. Щорічні відпуски, їх види та порядок надання.
- •48.Соціальні відпустки і порядок їх надання.
- •50. Право працівника на оплату праці та його захист
- •51. Нормативно-правове регулювання дисципліни праці
- •52. Правила внутрішнього трудового розпорядку
- •53. Статути та положення про дисципліну праці
- •54. Поняття та види заохочення за успіхи в роботі
- •55. Правове забезпечення стимулювання праці.
- •56. Поняття, підстава та умови дисциплінарної відповідальності за трудовим правом
- •57. Види дисциплінарної відповідальності та порядок її застосування.
- •58. Юридична відповідальність за трудовим правом України: загальна характеристика та підстави
- •59. Дисциплінарна відповідальність та її види
- •60. Дисциплінарне стягнення: порядок накладання, оскарження та зняття
- •26.Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за ініціативою працівника.
- •27.Розірвання строкового трудового договору.
- •28.Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника в разі змін в організації виробництва і праці.
- •29.Порядок звільнення працівника за скороченням штату або чисельності працівників.
- •30.Розірвання трудового договору в разі невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі.
- •31.Розірвання трудового договору в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
- •32Розірвання трудового договору в разі вчинення працівником прогулу без поважних причин.
- •33.Розірвання трудового договору в разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
- •34.Додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •36.Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
- •37.Порядок отримання згоди профкому на звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
43. Поняття надурочних робіт і порядок їх застосування. Чергування.
Роботи понад встановлену тривалість робочого часу є надурочними. Як правило, надурочні роботи не допускаються. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати такі роботи лише у виняткових випадках, що визначені законодавством.Дозволяється проведення надурочних робіт, що необхідні для оборони країни, а також для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків, при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування, при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих.Надурочні роботи можуть проводитись власником або уповноваженим ним органом лише з дозволу профспілкового комітету підприємства. На власників підприємств, або уповноважені ними органи покладається обов'язок вести облік надурочних робіт кожного працівника. Профспілкові комітети повинні здійснювати повсякденний контроль за додержанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про тривалість робочого часу і часу відпочинку, виявляти причини, що породжують надурочні роботи, і добиватися від власника або уповноваженого ним органу вжиття заходів щодо їх усунення.Забороняється залучати до надурочних робіт вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. За згодою інвалідів може здійснюватись залучення їх до надурочних робіт за умови, що така робота не суперечить медичним рекомендаціям.Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Компенсуються надурочні роботи додатковою оплатою у розмірах, що визначені ст. 106 КЗпП. Компенсація надурочних робіт відгулом не допускається.Крім надурочних робіт на підприємствах може проводитись чергування. Чергування -- це перебування працівника на підприємстві чи в установі після закінчення робочого дня, у вихідні та святкові дні для вирішення невідкладних організаційних питань, що не входять до кола його службових обов'язків. Тому на працівників, що залучені до чергування, не можуть покладатися обов'язки сторожів, перевірки перепусток при вході і виході з підприємства чи установи, прибирання приміщень, оформлення документації тощо.
44. Поняття і види відпочинку за законодавством України.
Час відпочинку – це встановлений законодавством час, протягом якого працівники звільняються від виконання своїх трудових обов’язків і який вони можуть використовувати за своїм розсудом. Трудове законодавство України регулює різні види часу відпочинку для того, щоб працівники змогли відпочити і відновити свої фізичні та душевні сили для роботи.
Згідно із законодавством основними видами часу відпочинку є:
– перерви протягом робочого дня;
– щоденний відпочинок;
– щотижневі дні відпочинку;
– святкові та неробочі дні;
– відпустки.
За загальними правилами працівникам повинна надаватись перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин (обідня перерва). Цю перерву працівники можуть використовувати за своїм розсудом і навіть за межами місця роботи. Основна перерва для відпочинку й харчування повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи. Час початку й закінчення обідньої перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Ці перерви в робочий час не включаються.Другий вид часу відпочинку – це щоденний відпочинок (відпочинок між робочими днями), тобто період після закінчення робочої зміни і до її початку на наступний робочий день. Тривалість щоденного відпочинку залежить від тривалості робочого дня та режиму роботи. Він повинен бути не менший (в два рази), ніж тривалість робочого часу в день чи зміну.Третій вид часу відпочинку – це щотижневий відпочинок або вихідні дні. При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, при шестиденному робочому тижні – один вихідний день.Тривалість щотижневого відпочинку повинна бути не менша як 42 години. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації та, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем.Залучення працівників до роботи у вихідні дні забороняється. Четвертий вид відпочинку – святкові і неробочі дні. До них належать: 1 січня – Новий рік; 7 січня – Різдво Христове; 8 березня –Міжнародний жіночий день; 1-2 травня – День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня – День Перемоги; 24 серпня – День Незалежності України; 1 день (неділя) – Пасха (Великдень); 1 день (неділя) – Трійця.П’ятий вид часу відпочинку – це щорічні відпустки. Щорічна відпустка надається працівникам зі збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку.Право на відпустку не залежить від місця роботи (державне, колективне підприємство), від займаної посади чи строку трудового договору (безстроковий, строковий чи на час виконання певної роботи).Відпустки надаються тривалістю не менше 24 календарних днів. Порядок вирахування тривалості щорічної відпустки визначається законодавством. Власник підприємства може надавати відпустки більшої тривалості, ніж це визначено законом.Відпустка за перший рік роботи надається працівникам після закінчення одного року безперервної роботи на цьому підприємстві, в установі, організації. За наступні роки відпустка надається протягом року згідно з черговістю.Для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством, працівникам надається творча відпустка.