3. Встановлення радянської влади
Життя селян напередодні 1917 року було важке. В селі було близько 70% малоземельних та безземельних селян. Багато селян шукали заробітків у інших селах, зокрема в Соболівському цукрозаводі. Плата за працю була низька. Особливо знецінений був труд підлітків та жінок. На початку 1917 року були чутки, що скоро війні вже буде кінець, населення жило надіями на краще життя. Самодержавство було повалено, але ця чутка прийшла в село із запізненням. Селяни захопили землі, якими володів поміщик Яворський. Після 1917 року настав важкий період громадської війни. Через село проходили банди Денікіна, Петлюри, Тютюнника. Часто вривався в село зі своєю зграєю бандит Цісар, який називав себе «Хмарою», забирав у людей коней, вози, продовольство. В селі Побірка він знав усі виходи, тому, що до цього проживав у селі близько двох років. Тільки завдяки тому, що село знаходиться далеко від головних шляхів, бандитами було завдано мало збитків.
Громадянська війна закінчилась, селяни отримали наділи землі. Селяни-бідняки не мали тягла і реманенту, часто не вистачало насіння. Знаходились в селі такі «ділки», які на цьому наживались: брали ділянки землі і засівали «на сніп», тобто за половину урожаю. Біднякам було важко, тому селяни об’єднувались в комітети незаможних селян (КНС). Комітет захищав незаможних і відстоював їхні інтереси, показуючи правильний шлях виходу із злиднів. Першим головою КНС був Лещенко Калістрат Федорович. До послуг незаможних селян була каса взаємодопомоги.
Потім жителі нашого села почали об’єднуватися в товариства по спільному обробітку землі (ТСОЗ). В селі були утворені виробничі товариства. Інакше їх ще називали «буряковими товариствами». Ці товариства надавали допомогу тяглом, машинами та іншим. Сільський банк надавав позики на придбання тягла, сільськогосподарських машин. Таким чином бідні селяни звільнилися від залежності від багатих хазяїнів. Молодь в цей час стає в авангарді селянських мас. Комсомольська організація була утворена пізніше ніж в сусідніх селах. Дуже добре була поставлена робота драматичного і співочого гуртків. Драматичний гурток виїзджав в села Глибочок та Петрашівку. Весною 1923 року з ініціативної групи була утворена перша комсомольська організація. ЇЇ секретарем був Павленко Пилип Васильович. Комсомольці займались самоосвітою, очолювали групи по ліквідації неписемності.
На весні 1928 року селяни почали об’єднуватись в колгосп. Ініціаторами колгоспного господарювання були: Сокольвяк Юхим, Ковбаса Тимофій, Москаленко Костянтин, Плахотнюк Паліян, Москаленко Василь та інші. Влітку 1928 року була утворена сільськогосподарська артіль «Комунар». На цей час в селі було близько 550 дворів, проживало 2800 жителів. У 1931 році в південно східній частині села був організований ще один колгосп, який носив ім’я Т.Г.Шевченка. Пізніше цей колгосп назвали ім. Ворошилова. В цьому ж році була реорганізована Побірська початкова школа в неповно-середню, і в 1935 році учні одержали свідоцтва за 7 класів. Перші випускники поступили навчатися в технікуми та в середню школу с. Соболівка.
Сільське господарство відроджувалось швидко, колгоспи міцніли. В роки перед Великою Вітчизняною війною колгоспи видавали по 4 кг, а то навіть і по 8 кг хліба на трудодень. Урожаї були високі, техніка обробітку покращилась.
Село обслуговували дві тракторні бригади, було 6 тракторів ХТЗ. Колгосп придбав першу автомашину. Була побудована електростанція, яка давала струм для центра села. Велику увагу було приділено ставковому господарству та бджільництву. В селі було тоді чотири ставки загальною площею 10 га водяного дзеркала. Дві пасіки колгоспу давали великі прибутки. Тоді було закладено сад площею 30 га. Особливо раціонально використовували в колгоспі мінеральні та органічні добрива. Почало розвиватися тваринництво, особливо вівчарство. В справу розвитку вівчарства зробив значний вклад Киценко Петро Трохимович.
Почалася розвиватися культура на селі. Для клубу було закуплено комплект інструментів для духового оркестру та радіоприймач. Двічі на тиждень приїжджала звукова кінопересувка. Драмгуртківці кожного місяця ставили п’єсу. Особливо активним культпрацівником був Рябець Зоть Дем’янович. В 1939 році було побудовано другий колбуд (клуб), де демонструвались кінофільми і виступали агіткультбригади. Колгоспне будівництво набрало великого розмаху, були побудовано всі необхідні основні та допоміжні приміщення, склади, гаражі.