ЗМІСТ
1. Географічна довідка.
2. Вступ.
3. Встановлення радянської влади.
4. Велика Вітчизняна війна.
5. Відбудовчий період.
6. Село в 50-і – 60-і роки.
1. Географічна довідка
Село Побірка Теплицького району Вінницької області розташоване на невеликій річці Тьмі, лівій притоці Південного Бугу.
Найближче велике село – Соболівка, що знаходиться на північному сході від Побірки. Найближча залізнична станція – Дукля Південно-західної залізниці, розташована за 5 км від села. Друга залізнична станція – Губник знаходиться на відстані 7 км від села. Ліс «Плоске» відділяє побірські поля від метанівських на сході. До західних околиць села підходять близько масиви полісся під назвою «Глибочанська Сосна». Молоді ялини і сосни роблять повітря вологим і запашним, тому воно має профілактичне і лікувальне значення.
Корисні копалини, що знаходяться на території села – це граніт. Гранітний кар’єр знаходиться на південній окраїні села. Є ще родовища піску та білої глини. Із геологічних явищ, які можна спостерігати, – це зсув на підвищенні «Огруд» в південно-східній частині села. Зсув почався в 1939 році і земля зсувається зі швидкістю 2 м за 1 рік. Площа зсуву 1 га. На території села є ставок, що має площу водяного дзеркала 1 га. Крім основної річки є ще дві її притоки – Галіївка, довжиною 2 км, та Зарічок, довжиною 1 км. Село Побірка знаходиться в ярку, воно захищене від сильних вітрів. Основне заняття населення – землеробство і тваринництво. Тут добре ростуть яблуні, груші, сливи, вишні. Населення с. Побірка на 1960 рік налічувало 1454 чоловік, з них: чоловіків – 563, жінок – 891. Земельний фонд сільської громади становить 1857 гектарів землі, з них орної – 1850 га, 361 га становлять луки, заливні, балки та горби. Через село проходить дорога Теплик – Соболівка – Глибочок – Тростянець.
2. Заснування села та дорадянський період
Село Побірка було засноване в кінці ХІІІ століття. Тоді воно було вище по річці Тьмі, на територій, яку тепер називають «Горб». Місце, де тепер знаходиться село було покрите лісом. Від чого походить назва села Побірка? Говорять, що в ту давнину оселилися на лісовій галявині два брати із сім’ями. Коли число всіх людей досягло 70 осіб, галявина стала тісною для такої кількості людей. На той час ці два брати були вже старими дідами. На сімейній радівони вирішили поборотись так, як борються борці. Хто вийде переможцем, той залишиться на місці, а переможений повинен буде шукати іншу лісову галявину для себе та своєї сім’ї. Від того, що один брат поборов іншого і назвали невеличке поселення «Поборівка».
В середині XVII століття поляки повністю знищили село Поборівку, залишилось тільки кілька сімей, які втекли в ліс південніше села.
В яру біля лісу «Гараджин» є криниця. Біля тієї криниці був збірний пункт козаків Богдана Хмельницького. Цей пункт називався «Збірка». Після перемоги над поляками під Батогом на цьому місці почало утворюватись село. Першим оселився громадянин Лещенко в теперішній східній частині села серед лісу та дикого саду, рядом з ним оселився Калантир, потім на заході теперішнього села – Швидкий, в південно-західній частині – Ковбаса. Так виросло село. На честь Поборівки і Збірки його назвали «Побірка». Село почало рости, жителі викорчовували все більші ділянки лісу, перетворюючи площу під орну землю.
До початку ХІХ століття в селі було вже 300 дворів. Як село, так і земля належали графові Костянтину Костянтиновичу Потоцькому.
У 1825 році була вперше організована школа грамоти. Першим учителем був солдат, який прослужив рядовим 25 років, родом він був з села Губника Гайсинського району. У 1875 році школа грамоти була перетворена в церковно-приходську школу.
Промисловість села Побірка на початку ХІХ століття була така: була одна ґуральня, три водяних млини і один вітряк. Ґуральня була розташована біля колишнього Швидківського ставка, тут же був і один млин. Два інших млини були на річці в південній частині села.
На кінець ХІХ століття село виросло ще більше. В ньому вже налічувалось 1089 осіб чоловічої статі та 1079 осіб жіночої статі. Основними жителями були українці, що займались сільським господарством. Серед них було 50 сімей, що не мали ніяких засобів виробництва і працювали в пана наймитами.
У 1902 році була побудована початкова міністерська школа. Першим учителем в ній був учитель Комар. Школа мала два відділення: для хлопчиків і для дівчаток. Хлопців навчалось 150, а дівчат – 40. Першою учителькою у відділенні для дівчат була учителька Черняховська.
Маєтком у селі Побірка управляли приказчики : Зміївський, Соломовський, Вільчанський, Яновський. Останнім був Яворський, який стягнув контрибуцію в 250 крб. з кожного двору.
Перша світова війна застала жителів села на збиранні урожаю. На другий день були мобілізовані чоловіки, які складали основну силу в збиранні врожаю, старші чоловіки були мобілізовані в «погонці» (обоз). На громадян села ліг великий тягар імперіалістичної війни, в усіх куточках росли невдоволення, зароджувались революційні настрої.