4.4 Пожежобезпека

Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 пожежна безпека об’єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.

Метою пожежної безпеки об’єкта є попередження виникнення пожежі на визначеному чинними нормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі – обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі, захист людей і матеріальних цінностей[9].

До небезпечних та шкідливих факторів, що пов’язані з пожежами можна віднести:

• полум’я та іскри;

• підвищена температура навколишнього середовища;

• токсичні продукти горіння й термічного розкладу;

• дим;

• знижена концентрація кисню[4].

Вторинними проявами небезпечних факторів пожежі вважаються:

• уламки, частини зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій;

• радіоактивні та токсичні речовини і матеріали, викинуті із зруйнованих апаратів та установок;

• електричний струм, що виник внаслідок переходу напруги на струмопровідні елементи будівельних конструкцій, апаратів, агрегатів під дією високих температур;

• небезпечні фактори вибухів, згідно ГОСТ 12.1.010, пов’язаних з пожежами;

• вогнегасні речовини[5].

Для пожежогасіння застосовують способи – спосіб охолодження, спосіб розведення, спосіб ізоляції, спосіб хімічного гальмування реакцій горіння, тощо. Реалізація способів припинення горіння досягається використанням вогнегасних речовин та технічних засобів. Вибір вогнегасної речовини залежить від характеру пожежі, властивостей і агрегатного стану речовин, що горять, параметрів пожежі (площі, інтенсивності, температури горіння тощо), виду пожежі (у закритому чи відкритому приміщенні), вогнегасної здатності щодо гасіння конкретних речовин та матеріалів, ефективності способу гасіння пожежі.

Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об’єктів застосовуються первинні засоби пожежогасіння – вогнегасники, покривала із негорючого теплоізоляційного полотна, ящики з піском, пожежні відра, совкові лопати, пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Первинні засоби пожежогасіння розміщуються на пожежних щитах або стендах, які встановлюються на території об’єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 м². У лабораторії правила пожежобезпеки є дотриманими[6].

4.5 Розрахунок освітленості повітрообміну в робочій лабораторії Розрахунок освітленості робочої лабораторії

Розміри приміщення: довжина а = 9,59 м, ширина b = 6,38 м, висота Н = 3,2 м. Приміщення має світлу побілку. Висота робочих поверхонь (столів) h_p = 0,8 м. Освітлення змішане (природнє, штучне) за рахунок 26 люмінісцентних ламп, типу LF-18, потужність 18 Вт х 4 х 9 = 648 Вт , розміщення верхнє. Для освітлення прийнято світильники типу LF-18, які підвішуються до стелі; відстань від світильника до стелі h_c = 0,2 м. Мінімальна освітленість за нормами Е_р = 500 лк.

Оскільки світильники кріпляться на стелі, то їх висота над підлогою майже рівна висоті приміщення h_O = 3,2м, що не суперечить вимогам СНиП ІІ-4-79, відповідно до яких h_{O min} = 2,6м - 4м, коли у світильнику менше 4-х ламп, і

h_{O min} = 3,2м - 4,5м – при 4-х і більше ламп.

Визначимо висоту світильника над робочою поверхнею:

h = h₀ – h_p

h= 3,2 –0,8 = 2,4 м.

Показник приміщення і становить:

При і = 1,197, ρ_стелі = 70%, ρ_стін = 50% для світильника LF-18 коефіцієнт використання дорівнює η = 0,45

Світловий потік однієї лампи:

де Е – нормована освітленість, лк;

S – площа освітлюваного приміщення, м2;

k₃ – коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп (k₃=1,3-1,8);

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1-1,15)

N – кількість світильників;

n – кількість ламп в світильнику.

Визначимо необхідну кількість світильників, для забезпечення необхідної освітленості робочих поверхонь, якщо відомо, що в кожному світильнику встановлено по дві лампи LF-18, а світловий потік однієї такої лампи становить Ф_л=5413,8 лм:

К_З - коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп К₃=1,8

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення Z =1,15

Визначимо сумарну електричну потужність усіх світильників, встановлених в приміщенні[7]: