
- •1. Поняття оптових ярмарок, їх структура та призначення
- •Історія виникнення оптових ярмарок
- •Класифікація та види оптових ярмарок в Україні
- •Структура та призначення оптових ярмарок
- •1.4.Порядок підготовки та проведення закупівельної роботи на виставках та ярмарках
- •2. Аналіз організації закупівельної роботи на виставках – ярмарках (на прикладі ат „фірма „бакалія”)
- •2.1. Економічна характеристика оптового підприємства
- •2.2. Удосконалення механізму оптової реалізації товарів
- •2.3. Аналіз складу, структури, виконання плану і динаміки оптового товарообігу
- •2.4. Шляхи оптимізації реалізації продукції підприємства
- •3. Проблеми та перспективи розвитку оптових ярмарок в україні
2. Аналіз організації закупівельної роботи на виставках – ярмарках (на прикладі ат „фірма „бакалія”)
2.1. Економічна характеристика оптового підприємства
Загальна сукупність товарів, що виробляються підприємствами промисловості і сільського господарства, а також надходять шляхом імпортування, реалізуються на споживчому ринку через роздрібну торговельну мережу. Для збуту виробничими і аграрними підприємцями гуртових партій виготовленої продукції безпосередньо роздрібним торговельним підприємствам за прямими зв'язками в ринкових умовах відкрито найширші можливості. Розвиток прямих зв'язків без участі посередників органічно випливає із суті економічної доцільності та комерційного розрахунку, які набувають в умовах ринку вирішального значення [15, c.247].
За прямими зв'язками у мережу крамниць і їх структурних підрозділів безпосередньо від товаровиробників надходить чимало груп, видів і найменувань продовольчих і непродовольчих товарів, які мають як обмежений термін реалізації (хліб, молоко, овочі тощо), так і тривалого користування (цукор, сіль, меблі, телевізори та інші) [14, c.55].
Разом з тим, низка факторів, що впливають на умови виробництва і реалізації товарів (сезонність, територіальна розосередженість виробництва, відмінності у підходах до виробничого і торговельного асортименту, певні фізичні і хімічні особливості окремих товарів) нівелюють дію принципів економічної доцільності і комерційного розрахунку і обумовлюють об'єктивну необхідність включення у структуру комерційних зв'язків оптових посередників.
У системі комерційних зв'язків між сферами виробництва і споживання оптова торгівля відіграє роль торговельного посередника між виробниками готової продукції і її роздрібними продавцями. Загалом її можна характеризувати як сукупність торговельно-гуртових організацій і підприємств, відмінних за масштабами обороту, організаційно-правовою формою та формою власності.
Провідною ланкою оптової торгівлі є оптове підприємство. Основною засадою його функціонування на ринку є організаційно-господарська незалежність, що передбачає повну самостійність і цілковиту свободу вибору організаційно-правової форми, характеру відносин з іншими суб'єктами ринку, спеціалізації та асортиментного профілю.
Оптове торговельне підприємство - це підприємство оптового ринку, яке самостійно набуває права власності на товар і спеціалізується на оптовій торговельній діяльності, виконуючи повний комплекс закупівельно-збутових і складських технологічних операцій. Таке підприємство функціонує на принципах самоокупності - забезпечення повернення витрат; самофінансування - самостійного пошуку джерел фінансування закуплених партій товарів і наданих товарних кредитів; конкурентоспроможності - ефективного функціонування в ринковому середовищі [17, c.230].
Оптові торговельні підприємства зазвичай є структурними елементами оптової торгівлі. Проте, все частіше зустрічаються оптові склади і бази роздрібної торгівлі. Вони виникають і функціонують в асоційованих об'єднаннях роздрібних торговельних підприємств - крамниць, магазинів, які акумулюють свої фінансові можливості для поповнення товарних ресурсів і поглиблення асортименту.
Оптові торговельні підприємства класифікують за такими ознаками: функціональним рівнем; організаційно-правовою формою; формою власності і належністю; місцем і роллю в товаропросуванні; їх товарною спеціалізацією (додаток 2).
Історія починається ТзОВ «БАКАМІЯ»з 2009 року 15 вересня 2009 року з метою розв`язання проблеми зайвої ваги населення та забезпечення покращення засвоєння корисних речовин організмом, було засноване ТзОВ «БАКАМІЯ» .
Юридичний статус компанії - приватна власність. Дата реєстрації здійснена - 20.09.2009 р.
Керівник компанії –Заїка Андрій Іванович.
Адреса компанії: м. Львів, Львівська обл., вул.Зелена 44, 420343; факс +38(0542)62-47-07, 65-79-21, тел.:+38(0542)62-47-06,62-48-23.
Основними видами діяльності ТзОВ "БАКАМІЯ" є виробництво і реалізація засобів для схуднення та покращення травлення та очищення організму.
Головні напрямки діяльності ТзОВ "БАКАМІЯ" :
• Вирощування та реалізація насіння багаторічних і однорічних трав та інших сільськогосподарських культур;
• Виробництво лікарських засобів на природній основі;
• Виробництво сумішей для чаїв;
• Проведення селекційної роботи з насінництва трав, виведення власних сортів деяких трав.
Мета ТзОВ "БАКАМІЯ" :
Створити клієнтам комфортні умови для взаємовигідної співпраці, пропонуючи їм якісні послуги за справедливою ціною. Заробити абсолютну довіру парнерів до підприємства. Ефективно керувати ризиками з метою забезпечення надійного зберігання, взаємовигідної закупівлі, гарантованої поставки та реалізації продукції для отримання незалежного прибутку всіма учасниками ринку.
Стратегічні цілі :
• довгостроковий стабільний розвиток підприємства;
• утримання позиції лідера;
• розширення галузі своєї діяльності через освоєння нових ринків;
• підвищення компетенції своїх працівників.
Щорічно ТзОВ «БАКАМІЯ» проводить ярмарки-виставки для приваблення нових клієнтів та показу своєї нової продукції. Ці ярмарки проходять в місті Львові та дозволяють фірмі краще освоювати ринок та планувати майбутній прибуток.
За функціональним рівнем масштабів діяльності і зон впливу оптові підприємства поділяють на три групи: оптові підприємства міжрегіонального значення, регіонального і локального впливу. Оптові підприємства міжрегіонального значення - це найкрупніші за обсягами діяльності суб'єкти оптового ринку, що здійснюють оптову реалізацію на території держави в цілому. Вони формують стрижень вітчизняної оптової торгівлі, забезпечуючи загальне протікання оптових процесів, формуючи єдину систему каналів товаропросування - для обслуговування потреб вітчизняних і зарубіжних товаровиробників та продавців матеріальних благ[10, c.237].
Оптові підприємства регіонального рівня відрізняються значно меншими масштабами діяльності і відносно територіально обмеженими зонами впливу порівняно з оптовими суб'єктами міжрегіонального значення. їх діяльність орієнтована на закупівлю товарів у виробничих і оптових підприємств як міжрегіонального, так і регіонального рівнів для забезпечення місцевих товарних ринків. Метою регіональних гуртових торговельних підприємств є забезпечення потреб роздрібних торговельних підприємств, що розміщені у зоні впливу (зоні обслуговування) цих суб'єктів оптового ринку.
Поряд з оптовими підприємствами міжрегіонального і регіонального рівнів на гуртовому ринку функціонують підприємства локального рівня. До них відносяться невеликі за обсягами оптового обороту склади, покликані обслуговувати потреби відомчої торговельної мережі (товарні склади районних споживчих товариств) або невеликого числа асоційованих членів (склади роздрібних торговельних асоціацій, великих роздрібних торговельних підприємств) [11, c.212].
Організаційно-правові форми сучасних суб'єктів оптового ринку характеризуються широкою різноманітністю. Вони можуть бути у формі: акціонерних товариств відкритого і закритого типу; асоціацій роздрібних, роздрібних і гуртових, торговельних і виробничих підприємств; структурних підрозділів промислово-торговельно-фінансових концернів; товариств з обмеженою відповідальністю; малих і приватних підприємств. Підставою для віднесення оптового підприємства до конкретної організаційно-правової форми є установчі документи (установчий договір, статут, положення), згідно з якими проведено реєстрацію підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності у місцевих органах влади. Розширення вітчизняної нормативної бази підприємництва забезпечує засновникам, власникам і їх довіреним особам повну свободу вибору, зміни чи реорганізації організаційної структури будь-якого суб'єкта оптового ринку [20, c.531].
За формою власності підприємства інституціонального ринку бувають приватними, колективними (у т. ч. кооперативними), державними або змішаної форми власності. Визначальним моментом для виділення власника конкретного оптового підприємства є характер і походження статутного капіталу, що внесений у створення даного підприємства, а також співвідношення часток окремих власників у статутному фонді. Якщо внесений капітал (основні фонди і оборотні кошти) стовідсотково належить суб'єктам однієї форми власності (державної, колективної, кооперативної), відповідно і оптове підприємство є складовою частиною тієї ж форми власності.
Формування установчого капіталу оптових торговельних підприємств за рахунок джерел, що відносяться до різних форм власності, є передумовою створення суб'єктів гуртового ринку змішаної власності. Це можуть бути: підприємства державно-комунальної, державно-громадської, державно-приватної, кооперативно-приватної та інших форм власності [10, c.239].
Форма власності багато в чому визначає належність оптових підприємств. За цією ознакою усі суб'єкти оптового ринку відносяться до галузевих, відомчих і позавідомчих. Галузеві оптові підприємства орієнтовані на забезпечення постачальницько-збутових потреб окремих галузей промисловості і сільського господарства: постачальницькі бази промисловості, сільського господарства, будівельної індустрії; вихідні збутово-реалізаційні підприємства тощо. Характерним прикладом відомчої належності є система оптових підприємств споживчої кооперації: міжрайонні та районні торговельні бази, товарні склади споживчих товариств. До позавідомчих оптових підприємств відносяться: підприємства приватної та змішаної форм власності, господарські формування інституціонального ринку, що виникли за останній час (малі, орендні, приватні, сумісні гуртові підприємства) [17, c.232].
За місцем і роллю в товаропросуванні оптові підприємства поділяються на три групи: вихідні, торговельно-закупівельні і торговельні бази. Вихідні бази створюються і функціонують при найкрупніших підприємствах промисловості або у центрах концентрації виробництва товарів подібного складного асортименту. Завдання вихідних баз промисловості полягає у перетворенні крупносерійного індустріального виробничого асортименту, його формуванні, подрібненні і адаптуванні до вимог галузі торгівлі. Це завдання вирішується шляхом встановлення і підтримання тісних зв'язків із чисельною кількістю учасників гуртового і роздрібного товарного ринків, звільненням від комерційно-торговельних функцій виробничих підприємств.
Торговельно-закупівельні оптові підприємства концентруються в регіонах інтенсивного скупчення підприємств, що виробляють товари народного вжитку, сільськогосподарську і переробну продукцію. Ці оптові підприємства спеціалізуються на закупівлі та концентрації широкого асортименту товарів широкого вжитку, виконують технологічні операції щодо перетворення асортименту із наступною реалізацією гуртових партій у ті регіони, що слабше або зовсім не забезпечені товарами цього асортименту [10, c.245].
Торговельні оптові підприємства функціонують безпосередньо в місцях споживання. Вони максимально наближені до споживчого ринку і мають на меті організацію постачання розукрупнених партій товарів у роздрібну торговельну мережу зони обслуговування: окремо взятого населеного пункту, адміністративного району або його частини (куща). Сюди можна віднести районну гуртову торгівлю споживчої кооперації, склади-холодильники, невеликі гуртовні, гуртовні при підприємствах харчової промисловості тощо.
За товарною спеціалізацією оптові торговельні підприємства поділяють на три групи: спеціалізовані, універсальні і змішані. Спеціалізованими вважають підприємства, зміст роботи яких є тісно пов'язаний із товарним асортиментом однієї або невеликого числа споріднених товарних груп (взуття, одяг, бакалійні товари, м'ясо-молоко тощо). Найчастіше товарна спеціалізація оптового підприємства визначається складністю асортименту обраної товарної групи або спеціальними вимогами щодо зберігання товару цієї групи (вологість, температурний режим) [17, c.234].