25.Властивості аліфатичних амінів.

Алкіламіни─це рідини або гази. Середні аміни меє неприємний запах, вищі аміни запаху не мають. Температура кіпіння або плавлення первинних амінів вища ніж вторинних або третинних, для сполук з однаковою молекулярною массою. Це пояснюється існуванням водневих зв”язків.

Хімічні властивості: хімічні властивості амінів визначаються аміногрупою, азот якої містить пару неподілених електронів. Тому для амінів у першу чергу характерні основні властивості і нуклеофільна реакційна здатність.

1. водні розчини амінів мають лужну реакцію:

R─NH₂+HOH  R─N⁺H₃+OH^─

Реакцією амінів з мінеральними кислотами одержують відповідні солі амонію: R─NH₂+HCl => R─NH₃⁺·Cl^─

хлористий алкіл амоній

У неводних розчинах сила основності амінів зростає від первинних до третинних. Але у водних розчинах основність третинних амінів знижується порівняно з вторинними.

2. реакції алкілювання (реакція Гофмана):

R─CH₂─NH₂+R─CH₂─Br => (RCH₂)₂NH+HBr

(RCH₂)₂NH+ R─CH₂─Br => (RCH₂)₃N+HBr

(RCH₂)₃N+ R─CH₂─Br => (RCH₂)₄N⁺Br^─

3. р еакції ацилювання:

δ^─

δ⁺

третинні аміни не ацилюються.

4. взаємодія з нітритною кислотою.

Первинні аміни утворюють спирти:

R─NH₂+HNO₂ => R─OH+N₂+H₂O

Вторинні аміни утворюють нітрозоаміни:

СH₃─NH─CH₃+HO─NO => CH₃─NСН₃─N=O+H₂O

Третинні аміни при кімнатній температурі з нітритною кислотою не взаємодіють.

О.Х.

26. Методи синтезу α- та β-амінокислот

1.Гідроліз білкових речовин. Гідролізом білків у присутності кислот утворюються складні суміші, які містять 20 різних амінокислот і які потім розділяють на індивідуальні.

2.Мікробіологічний синтез заснований на збатності деяких мікроорганізмів виробляти певні амінокислоти. У такий спосіб у промисловості з поживного середовища (меляси, білкових гідролізатів) добувають кормовий концентрат лізину (2,6-діаміногексанової кислоти).

3.Одержання з галогенозаміщених кислот (Фішер). Даний метод застосовується для синтезу α-амінокислот:

4.Одержання з ціангідринів (α-гідроксинітрилів):

5.Одержання з ціанангідридів (метод Зелінського):

δ+ δ─

альдімін

6 .Амінавання α-кетокислот у присутності паладію.

7.Приєднання аміаку до насичених α-, β-кислот.

8.Одержання з малонової кислоти:

О.Х.

27.Хімічні властивості амінокислот.

у водних розчинах форма існування амінокислот залежить від рН середовища у вигляді рівноважних форм:

рН>7 рН<7

аніонна форма цвітер-іон катіонна форма

значення рН розчину, при якому концентрація цвітер-іонів максимальна називається ізоелектричною точкою.

у хімічному відношенні амінокислоти проявляють практично всі властивості аміну і карб.кислоти.

1.реакції за аміногрупою.

- алкілювання

гліцин N-метилгліцин

при подальшому алкілюванні утворюються третинні алкілпохідні, а також четвертинні амонійні основи, внутрішні солі, які наз.бетаїни.

- ацилювання:

- при дії нітритної кислоти АК перетворюються у відповідні гідроксикислоти:

2.реакції за карбоксильною групою.

- утворення галогенангідридів:

- утворення естерів:

- декарбоксилювання:

3.утворення комплексних сполук з важкими металами

глікоколят купруму

4.реакції, що розрізняють α-,β-,γ-амінокислоти:

п о відношенню АК до нагрівання можна зробити висновок про місце знаходження аміно групи

α-амінокислоти:

Диметилдикетопіперазин

β -амінокислоти:

γ-амінокислоти:

О.Х.

1.Номенклатура в о.х.,як засіб позначення хім-х сполук. Відомі три основні різновиди номенклатур для органічних сполук: 1)тривіальна, 2)раціональна, 3)систематична, або міжнародна(IUPAC).

Тривіальні, або емпіричні назви органічних сполук були першими, які давалися речовинам згідно з: 1)природними джерелами одержання; 2)методами одержання;3)ім’ям першовідкривача.

Номенклатура IUPAC допускає декілька варіантів утворення назв органічних сполук,з яких найуживанішими є замісників і радикально-функціональний варіанти.

Послідовність складання назви, для замісникової IUPAC включає: 1)визначення головної(старшої) групи, 2)вибір родоначальної структури, 3)нумерація родоначальної структури, 4)послідовність складання назви в загальному вигляді: Назва = префікс+корінь+суфікс.

О.Х.