20.Гліцерол, способи його одержання та хімічні властивості.

Г ліцерол─ триатомний насичений спирт СН₂ОН─СН(ОН)─СН₂ОН

Методи одержання:

1. г ідроліз рослинних і тваринних жирів:

2. синтез з пропілену:

Хімічні властивості:

1 . кислотні властивості.

2 . утворення естерів:

3 . утворення галогеногідринів:

4 . дегідратація:

О.Х.

23. Способи утворення карбонільної групи.

1. Окиснення спиртів: R─CH₂─OH+[O] R─COH

R─CH(OH)─R’+[O] => R─CO─R’

2.Дегідрування спиртів (t>150ºС kat─Cu):

R─CH(OH)─R’ => R─CO─R’

3.Відновлення карб.кислот:

R─COOH+H₂ => R─COH+H₂O

4.Гідроліз геиінальних дигалогенпохідних:

5.суха перегонка Са-євих солей одноосновних карб.кислот:

(СН₃СОО)₂Са => СН₃СОН+СаСО₃

6.За допомогою металорганічних сполук:

7.Гідроліз вінілових етерів:

CH₂=CH─O─R+HOH => CH₃─CH(OH)₂ => CH₃COH+H₂O

1. За допомогою оксосинтезу:

СН₂=СН₂+СО+Н₂ => СН₃─СН₂─СОН

(кат─Со(СО)₄)

О.Х.

21.Хімічні властивості фенолу.

1.Внаслідок відтягуванняелектронної густини в результаті чого молекула фенолу дисоціює як кислота, фенол проявляє сильніші кислотні властивості ніж насичені спирти, він взаємодіє з лужними металами і розчинами лугів.

Так як гідроксогрупа є замісником першого роду, то при при електрофільному замішенні (галагенування, нітруваннясульфування,алкілювання,ацилювання) заміщуються водні в о- і п-положенні, навідміну від інших похідних аренів для фенола при електрофільному замішенні утворюється більше о- ніж п- похідних.

2.Реакції нуклеофільного заміщення для фенолів не характерні, так галогеноводні зовсім не заміщують гідроксокрупу.Але при дії РСІ₃ можливе незначне утворення хлорбензолу: С₆Н₅ОН+РСІ₃ => (С₆Н₅О)₃Р >>+ С₆Н₅СІ

3 .Каталітичне гідрування:

4.Реакції окиснення. Феноли нестійкі до окиснення і залежно від природи окисника та умов реакції дають різні сполуки:

[O]

або

5.Утворення фенолоформальдегідних смол:

О.Х.

24 Хімічні властивості одноосновних насичених кислот.

1 .Кислотні властивості. Сила карб.кислот залежить від природи за місника R біля гідроксильної групи. Взаємодіють з лужними металами, їх оксидами, лугами, карбонатами, утворюючи відповідні солі карб.кислот:

2 .Утворення галогенангідридів (при дії PBr₅, SOCl₂, PCl₅, PCl₃):

хлорангідриди є хорошими ацилюючими агентами.

3 .Утворення естерів.

4.Утворення амідів. Аміди одержуються при взаємодії кислоти з аміаком через стадію амонійної солі, яку необхідно нагрівати за умов сухої перегонки:

5 .Утворення ангідридів: ацетамід

6.окиснення і відновлення:

к арб.кислоти лінійної будови окислюються важко, за винятком мурашиної кислоти, яка є одночасно і альдегідом:

к ислоти,які містять у молекулі третинний атом вуглецю, при окисненні утворюють відповідні гідроксикислоти:

α-гідроксиізобутиратна к-та

П ри застосуванні іншого окисника─ оксиду селену отримують α-кетокислоти:

7.Декарбоксилювання карб.кислот:

монокарбонові кислоти термічно стійкі, але при введені в α-положення акцепторних груп їх термічна стійкість зменшується:

СН₃─СООН+РОСІ₃ => СН₂СІСООН = ^t > СН₃СІ+СО₂

О.Х.