3.2.Доказове значення документів оперативно-розшукової діяльності, документів ревізійних та інших органів і матеріалів службових розслідувань та перевірок у кримінальному процесі

Тісно пов'язаним з питанням про допустимість документів-доказів у кримінальному судочинстві є питання визначення доказового значення результатів оперативно-розшукової діяльності, зафіксованої у відповідних документах.

Особливого значення це питання набуло з часу внесення змін до ст. 65 КПК України. До джерел доказів, згідно з ч. 2 ст. 65 КПК України, належать і протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів. Отже, серед джерел доказів, які об'єднано загальним терміном "документи", крім власне документів (або так званих "інших документів", ст. 83 КПК України) та протоколів слідчих і судових дій (ст. 82 КПК України), виділені протоколи за результатами оперативно-розшукових заходів [8].

Без визначення на законодавчому рівні того, що саме є протоколом за результатами оперативно-розшукових заходів та яких заходів, неможливо дієво застосовувати на практиці кримінально-процесуальну норму [15, с.167].

Це пов’язано з тим що існує досить значна кількість оперативно-розшукових заходів і при цьому інформація, отримана під час їх проведення, далеко не завжди може бути безпосередньо використана як доказ, з огляду на відступ від вимог правила про допустимість доказів.

Якщо проаналізувати систему оперативно-розшукових заходів, то потрібно визнати, що найімовірніше, з огляду на чинний кримінально-процесуальний закон, можливе складання протоколів за результатами таких заходів як контрольована поставка, контрольована закупка, оперативне спостереження та зняття інформації з технічних каналів зв'язку.

Що ж стосується використання в доказуванні документів оперативно-розшукової діяльності, то вони мають основне призначення документувати проведення певного оперативно-розшукового заходу та його результатів на виконання завдань оперативно-розшукової діяльності. Відповідно документом-доказом у кримінальному судочинстві вони бути не можуть з огляду на інший характер завдань складання таких документів і неможливість здійснити їх перевірку [18, с.123].

Ревізія - це система контрольних дій, за допомогою яких за певний період часу, відповідно до програми ревізії, встановлюються законність, цілеспрямованість і економічна ефективність проведених господарських операцій та правильність дій посадових осіб при їх здійсненні. Результати такої діяльності повинні бути викладені у відповідному документі - акті ревізії [5, с.15].

Саме в акті мають бути вказані всі необхідні дані: повні назви підприємства, установи й організації, що під-лягала ревізії; відповідальні службові особи; зміст відповідних господарських операцій; порушення нормативних актів з питань бухгалтерського обліку; розміри нестачі; заподіяної шкоди тощо. Акт підписує службова особа, яка проводила ревізію, та відповідні службові особи (керівник і головний бухгалтер) підприємства, установи чи організації, що перевірялася. Власне цей документ має доказове значення у справі.

У науковій літературі питання щодо доказового значення висновків і матеріалів службових розслідувань практично не досліджувалося, лише було висловлено думку про те, що до такого джерела доказів як інші документи, належать акти технічних розслідувань.

Вбачається, що різноманітні адміністративні, відомчі, технічні й інші розслідування мають спільну правову природу, тож, зважаючи на чинні нормативні акти, повинні розумітись як службове розслідування.

Зазвичай, відповідні документи, складені за висновками службових розслідувань, містять відомості про певні обставини, дії конкретних осіб; порушення відповідних нормативних актів; наявність матеріальної шкоди.

Необхідно також зазначити, що висновки службових розслідувань (перевірок) і матеріали довідкового характеру не можуть допускатись як докази в кримінальній справі, проте вони можуть розглядатись як приводи для порушення кримінальної справи. Одночасно розслідування (перевірки) повинні бути проведені компетентною особою відповідно до вимог закону та підлягати процесуальній перевірці. Крім цього, слід зазначити також, що висновки службових розслідувань не повинні підміняти докази в кримінальному судочинстві [2, с.57].