25

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ РОЗУМОВОГО ВИХОВАНННЯ….5

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗУМОВОГО ВИХОВАННЯ….8

РОЗДІЛ 3. ЗАВДАННЯ РОЗУМОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ………..11

РОЗДІЛ 4. ЗМІСТ І ЗАСОБИ РОЗУМОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ…15

РОЗДІЛ 5. АВТОРСЬКА РОЗРОБКА ЗАНЯТТЯ З ОЗНАЙОМЛЕННЯ

З ПРИРОДОЮ: «МАНДРІВКА ДО ОСІННЬОГО ЛІСУ»………………19

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….25

ВСТУП

Дошкольний вік – період розквіту дитячої пізнавальної активності. До 3 – 4 років дитина хіба що звільняється з тиску сприймають ситуації та починає думати, що ні перебуває в нього поперед очі. Дошкільник намагається якось впорядкувати й пояснити собі світ довкола себе, встановити ньому якісь зв'язку й закономірності. Приблизно з5лет починається розквіт ідей маленьких філософів про походження місяця, сонця, подібність різних тварин, звичаї рослин i т.д. Поступово виникає перший абрис дитячого світогляду.

Дошкольний вік є продовженням раннього віку плані загальноїсензитивности, здійснюваної нестримністюонтогенетического потенціалу до розвитку. Це період оволодіння соціальний простір людські стосунки через спілкування з близькими дорослими, і навіть через ігрових і реальні відносини з однолітками. Дошкольний вік приносить дитині нові принципові досягнення.

У дошкільному віці дитина, освоюючи світ постійних речей, опановуючи вживанням дедалі більшої кількості предметів з їхньої функціональному призначенню і відчуваючи ціннісне ставлення до оточення предметного світу, із подивом відкриває собі деяку відносність сталості речей. Заодно він усвідомлює собі створювану людської культурою двоїсту природу рукотворного світу: сталість функціонального призначення речі й відносність цієї постійності.

У перипетіях відносин із дорослими і з однолітками, дитина поступово навчається тонкої рефлексії іншим людини. У цей час через ставлення з дорослим інтенсивно розвивається спроможність до ідентифікації з людьми, і навіть зі казковими й уявними персонажами, з природними об'єктами, іграшками, зображеннями тощо. Одночасно дитина відкриває собі позитивну і негативну сили відокремлення, якою доведеться опанувати на більш пізньому віці.

Метою згаданої курсової роботи є підставою розглянути зазначені процеси дитини у віці і зазначити з їхньої особливості. Підтвердити, що у дошкільному віці увагу дитини концентрується недовго, що є розумова не зрілість, оскільки дитина хоче зробити більшою, що може. Показати, що у дошкільному віці мислення в дитини конкретне і буквальнее. І що високо розвинене уяву. Також розробити заняття з ознайомлення з природою та перевірити як діти вестимуть себе на занятті.

Тема даної курсової роботи актуальна, оскільки вивчення розумової структури дитини дошкільного віку завжди допоможе кожній людині зрозуміти процеси розвитку свою дитину і тим самим допомогти найактивніше розвинути у ньому будь-які здібності.

1 Сутність поняття розумового вихованння

З погляду психології, розум людини — функція мозку, яка полягає у точному й адекватному відображенні зако­номірностей явищ навколишнього життя, а також у відпо­відній регуляції діяльності людини щодо освоєння дій­сності та власного вдосконалення. Сформованість цих якостей свідчить про розумовий розвиток дитини як важ­ливу складову особистості, основи якої формуються у до­шкільному дитинстві під впливом фізичного, розумового, естетичного, морального виховання.

Розумовий розвиток — ступінь розвитку в дитини пізнавальних процесів (відчуттів і сприймання, мислення та мовлення, пам'яті й уяви), сформованість уміння міркувати, обґрунтовувати свої дум­ки, діяти адекватно до вимог старших, виявляти інтерес до пізнан­ня навколишнього середовища, здатність швидко і правильно ро­зуміти те, що їй говорять, вибудовувати власні судження, користу­ватися поняттями й узагальненнями.

Відбувається розумовий розвиток дитини одночасно із психічним і є свідченням її інтересів, почуттів тощо. Вияв­ляється він в обсязі, характері та змісті знань, рівні роз­витку психічних процесів (відчуттів, сприймання, запам'ятовування, уяви, мислення), пізнавальних здібнос­тей, характері провідної діяльності. Про розвиток дитини свідчать:

— запитання, які вона ставить дорослим;

— судження, в яких виявляється її розуміння різних явищ, подій та їх причин;

— продукти діяльності (малюнки, різноманітні вироби та ін.);

— зміст, форми ігор;

— характер спілкування з дорослими та однолітками;

— способи виконання завдань, розв'язань розумових задач.

Неабияке значення має й те, як дитина намагається пізнати навколишні предмети і явища, чи виявляє при цьому пізнавальний інтерес, допитливість.

Згідно з дослідженнями психологів, темп розумового розвитку в дошкільному віці значно вищий порівняно з пізнішими віковими періодами, а допущені в цей час по­милки у вихованні важко подолати в майбутньому.

У дошкільному віці дитина опановує основи уявлень і понять, які надалі визначають успішність розумового роз­витку. Діти можуть пізнавати не лише зовнішні якості предметів і явищ, а і їх внутрішні, суттєві зв'язки та відно­шення. У них починають формуватися абстрактне мислен­ня, узагальнення тощо.

Протягом перших років життя особливе значення мас чуттєвий досвід, без якого неможливий пізнавальний роз­виток. За спостереженням І. Сеченова, дитина ніби фото­графує навколишні предмети, її свідомість ще до появи мовлення наповнюється фактами, які вона ще не може по­яснити. Супроводження словами дорослого відчуттів, сприймання дитиною предметів, її дій допомагає встанов­ленню зв'язку між зоровим і слуховим сприйманням, фор­мує здатність викликати в уяві образ названого предмета. Як тільки дитина навчиться говорити, вона виявляє здат­ність розуміти зв'язки і відношення між явищами, їх при­чини. Отже, чуттєві враження малюка поступово стають надбанням його мислення як вищої форми пізнавальної ді­яльності.

Якщо протягом перших трьох років життя провідна роль у розумовому розвитку належить сприйманню, то надалі зростає роль нам'яті та уяви. З уявою пов'язані ос­новні процеси пам'яті, мислительна діяльність. У перед-дошкільному віці розумовий розвиток дитини сягає рівня передпонятійних узагальнень — наочно-образного відображення суттєвих ознак і відношень речей, що підводить її до наукових понять.

Протягом дошкільного віку відбувається розвиток на очно дійового (пов'язаного з практичними діями) та наочно-образного (оперування образами) мислення. Дослідження психологів і педагогів довели, що внаслідок викорис­тання спеціальних прийомів навчання дітям старшого дошкільного віку стають доступними узагальнені знання і способи дій, почуття і логічні операції, які донедавна вважалися ознаками мислення школярів. Дошкільнята здатні розуміти загальні принципи, зв'язки і закономірності, які є основою наукових знань, пізнавати суттєві аспекти явищ навколишнього світу.

Одним із важливих показників розумового розвитку дитини с рівень розумової активності — здатності дитини самостійно ставити пізнавальні завдання та знаходити способи їх вирішення. Діти не просто засвоюють знання, а й збагачують цей процес власним досвідом, що зумовлює виникнення нових, оригінальних пропозицій, здогадок. За належної підтримки дорослих діти прагнуть одержати якомога більше нових знань, що має важливе значення для формування їхньої розумової активності.

Педагогічна наука покликана знайти такі засоби вихо­вання, які забезпечать розвиток усіх форм розумової ді­яльності та найповніше відповідають сучасним знанням про можливості й особливості розумового розвитку в дошкіль­ному піці.