- •Методичні рекомендації до виконання психологічних завдань безвідривної практики(методичної)
- •1. Навчально-науковий інститут гуманітарної освіти
- •1. Клас, урок(по-почерговості), навчальний предмет, тема уроку, мета, завдання, дата заняття, місце проведення, вчитель.
- •4. Увага учнів на уроці.
- •5. Сприймання учбового матеріалу.
- •6. Мислення учнів на уроці.
- •7. Пам’ять у пізнавальній діяльності учнів.
- •8. Поведінка учителя.
- •10. Поведінка учнів.
- •11. Результати уроку.
- •9. Організація учителем зворотнього зв’язку.
- •Орієнтовний зразок есе (скорочений варіант)
- •Література
4. Увага учнів на уроці.
4.1. Прийоми організації уваги: безпосереднє звернення; акцентування на важливості інформації; постукування, підвищення/пониження голосу; використання наочних посібників; яскравість прикладів; темп ведення заняття і т.п.
4.2. Організація уваги за етапами уроку: входження вчителя в клас, привітання; початок заняття; створення робочої атмосфери; заклики до тиші і т.п.
4.3. Підтримання активної уваги: під час опитування; під час подачі нового матеріалу; при повторенні, закріпленні і т.д.
4.5. Види уваги, які проявляються: мимовільна, довільна, післядовільна та їх зміна.
4.6. Зосередження уваги: високе, середнє, поверхове.
4.7. Випадки неуважності, відволікання.
4.8. Розподіл уваги: між якими видами діяльності; успішність уваги(як впоралися учні).
4.9. Переключення уваги: від опитування до пояснення нового матеріалу;від виконання самостійних робіт до повторення, закріплення; як переключались учні; прийоми переключення уваги(«логічний місток», назва нової теми та запис її на дошці, підкреслення важливості матеріалу, паузи, розрядки…)
5. Сприймання учбового матеріалу.
5.1. Підготовка учнів до сприймання матеріалу уроку: мотивація; постановка цілі; установка; інтерес, здивування, цікавість; створення ситуації очікування; особистісний сенс.
5.2. Співвідношення образу і слова, їх взаємозв’язок: створення наочних образів; зрозумілість, образність мовлення вчителя, записів на дошці.
5.3. Особливості наочних ілюстрацій, їх застосування: схеми, таблиці, графіки; ознайомлення учнів з об’єктами, які сприймаються; функції наочності; ілюстрації того, що розповідає вчитель; зближення абстрактних понять з конкретними; сприймання суті явищ.
5.4. Усвідомлення сприймаємого матеріалу: за реакцією учнів на відповіді товаришів; за виникненням питань у учнів; за висловлюваннями та доповненнями учнів; пояснення учителем наочного матеріалу.
5.5. Формування чуттєвого досвіду учнів: з опорою на існуючі знання; з опорою на досвід учнів; співвідношення нових та існуючих уявлень у учнів.
5.6. Формування спостережливості учнів: постановка цілей спостереження; виділення етапів спостереження; фіксування загального, суттєвого; підведення підсумків.
5.7. Помилки у сприйманні: причини помилок та їх попередження.
6. Мислення учнів на уроці.
6.1. Методи, які застосовуються на уроці: розповідь, бесіда, лекція; програмоване, проблемний виклад; учбові ситуації; поетапне, планомірне формування розумових дій.
6.2. Мотивація мисленнєвої діяльності учнів.
6.3. Формування понять: від конкретних операцій до загальних, абстрактних; виділення ознак понять(суттєвих та другорядних); встановлення зв’язку між поняттями в середині предмета і між предметами; рівень засвоєння понять.
6.4. Навчання в навчальних ситуаціях: постановка проблеми, її формулювання; рішення проблеми за допомогою навчальних дій; контроль і оцінка результатів.
6.5. Використання прийомів активізації мислення учнів: проблемні навчальні ситуації; обговорення, дискусії; «мозковий штурм»....
6.6. Характер питань учителя: вимагають просторового відтворення знань; спрямовують процес аналізу та інш.; які спонукають учнів розмірковувати, порівнювати, протиставляти та інш.; які визначають причинно-наслідкові звʼязки.
6.7. Ступінь самостійності мислення учнів при рішенні мисленнєвих задач: уміння розмірковувати; уміння спів ставляти, узагальнювати, робити умовиводи; виділяти суттєві ознаки понять; конкретизувати поняття, повʼязувати їх з практикою; рефлексивне мислення; доповнення та виправлення відповідей учнів; помилки при розмірковуванні.
6.8. Прояв мисленнєвих операцій під час викладу навчального матеріалу вчителем: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація; конкретизація понять, дат, правил, положень.
6.9. Як учитель вчить прийомам мисленнєвої діяльності: ставити ціль мисленнєвого пошуку; працювати в навчальних ситуаціях; здійснювати мисленнєві операції; встановлювати причину та наслідок; контролювати, оцінювати власну роботу; вчить прийомам колективної мисленнєвої діяльності.
6.10. Врахування індивідуальних особливостей мислення учнів (наочно-дійове, наочно-образне, абстрактно-логічне, візуальне, аудіальне та кінестетичне орієнтування учнів).
6.11. Мова та мовлення учнів (багатство словникового запасу, граматична правильність, наявність діалектизмів та русизмів, ступінь оволодіння специфічною для предмету термінологією, наявність слів-паразитів). Характер помилок у мовленні. Ставлення учителя до мовлення учнів.
