Лекція №1.

КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ІНТЕГРАЛЬНА ТВОРЧА ЗДІБНІСТЬ ТА ОСОБИСТІСНА ВЛАСТИВІСТЬ

План

1. Визначення креативності: систематизація напрямів.

2. Психологічні характеристики типів поглядів щодо вивчення креативності.

3. Основні характеристики параметрів креативності особистості

4. Параметри креативності як складової здібностей.

5. Взаємозвязок креативності та інтелекту.

Література:

1. Ильин Е.П. Психология творчества, креативности, одаренности / Е.П. Ильин. – СПб: Питер, 2009. – 448 с.

2. Пов'якель Н.І. Практична психологія креативності: Навч. посібник (для студентів психологічних спеціальностей). / Н.І. Повякель, Т.М. Розова. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2010. – 321 с.

3. Психология креативности: пер. с франц. / [Любарт Т., Муширу К., Торджман С., Зенасни Ф.]. – М.: Когито-Центр, 2009. – 215 с.

4. Рождественская Н.В. Креативность: пути развития и тренинги / Н.В. Рождественская, Толшин А.В. – Спб.: Речь, 2006. – 320 с.

5. Роменець В. А. Психологія творчості : навч. посіб. – 3-тє вид. / В. А. Роменець. – К.: Либідь, 2004. – 288 с.

6. Смульсон М.Л. Психологія розвитку інтелекту: Монографія. / М.Л. Смульсон – К.: Наука, 2001. – 276 с.

7. Туриніна О. Л. Психологія творчості / О. Л. Туриніна – К.: МАУП, 2007. – 160 с.

1. Визначення креативності: систематизація напрямів

Психологія креативності — складна галузь знань. Протягом досить довгого часу (орієнтовно до 50-х років XX сторіччя) до творчості і, зокрема, до креативності ставлення було як до чогось прихованого. Знадобилася довготривала розробка цієї проблематики у межах самих різних підходів, щоб прийти до тих представлень і моделей, які досить поширені і застосовуються сьогодні.

Проблема креативності виступала і виступає предметом пристальної уваги багатьох вітчизняних і зарубіжних психологів, зокрема, Дж.Гілфорда, Д.Богоявленської, Н.Вишнякової, В.Дружиніна, В.Козленко, Коваленко, Г.Костюка, О.Матюшкіна, О.Морозова, К.Платонова, В.Семиченко, В.Симоненко, Д.Чернілевського, Е.Боно, П.Торренса та ін. Значний внесок у розробку проблем здібностей, обдарованості, креативного потенціалу особистості, внесли такі українські та зарубіжні вчені як Д.Богоявленська, Н.Лейтес, В.Моляко, Н.Пов’якель, К.Рибалка, С.Сисоєва та ін. В цілому, аналізуючи і узагальнюючи психологічну літературу з проблематики креативності, можна виділити декілька підходів до визначення креативності (Табл.1.):

Узагальнюючи літературні джерела з означеної проблематики, доцільно розглядати „креативність” як те, що має безпосереднє відношення до створення чогось нового, чого ще не існувало раніше: сам процес такого створення, продукт цього процесу, його суб’єкт (або суб’єкти), обставини, в яких творчий процес здійснюється, фактори, які його детермінують та ін.

Систематизація підходів до визначення поняття „креативність”

№ п/п	Автор(и)	Підходи до визначення креативності
1.	Ф.Г альтон	Біологічне явище психіки, яке спонтанно- індивідуально розвивається, якому заважає будь-яка соціалізація .
2.	Дж.Г'ілфорд	Властивість, що відображає здатність індивіда створювати нові поняття та формувати нові навички.
3.	Дж.Гілфорд, П.Торренс	Здатність до творчого (дивергентного) мислення.
4.	П.Торренс	Загальна здібність, яка базується на констелляції загального і нтелекту, особистісних характеристик та здібностей до продуктивного мислення; це загострене сприйняття недоліків, білих плям в знаннях, дисгармонії тощо.
5.	Д.Богоявленська	Здатність до здійснення дуже високого рівня пізнавальної (інтелектуальної) активності, коли особистість починає виходити за межі поля рішень, яке задане окремою проблемною ситуацією; при цьому дана здатність розглядається як властивість “цілісної особистості”.
6.	Н.Вишнякова	Свідомість утворює інтелектуальний план діяльності, її програму, а підсвідомість - інтуїтивну структуру креативності.
7.	В.Дружинін	Загальна здатність до творчості, певна особлива якість людини, яка зумовлює здатність проявляти соціально значущу творчу активність.

8.	Л.Єрмолаєва- Томіна	Природна функція мозку, яка виявляється і реалізується в діяльності у міру наявності спеціальних здібностей до тієї чи іншої конкретної діяльності.
9.	В.Козленко	Сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення у діяльності особистості.
10.	С.Меднік	Здатність виходити за рамки стереотипних асоціацій, процес додавання і перетворення елементів ситуації у нові комбінації.
11.	В.Морозов Д.Чернілевський	Одна із загальних здібностей людини - власне як загальна здібність до творчості; креативність вони поділяють на інтелектуальну та соціальну, остання в свою чергу включає в себе і креативність професійну.
12.	О. Мотков, А.Петрайтіте	Комплекс інтелектуальних особистісних здібностей особистості, які сприяють самостійному висуненню проблем, нешаблонному їх вирішенню, генеруванню великої кількості оригінальних ідей.
13.	С.Сисоєва	Детермінанта творчої активності особистості.
14.	Р.Стернберг	Здатність йти на розумний ризик, готовність долати перепони, внутрішню негативну мотивацію, толерантність до невизначеності, готовність протистояти думкам оточуючих тощо.
15.	М.Холодна	Здатність породжувати багато різноманітних оригінальних ідей у нерегламентованих умовах діяльності.

Існує декілька напрямків досліджень, що дозволяють поглибити наше розуміння вивчення креативності особистості, тому зупинимося на характеристиках основних підходів щодо вивчення креативності.

Н.Чорноусенко виділяє наступні підходи до вивчення креативності:

• Креативність є спеціальною, незалежною від загальних, здібністю (у першу чергу — інтелекту).

• Креативність - прояв високого рівня розвитв:у загальних здібностей, їхня складова частина. Творчого процесу як специфічної форми психічної активності немає (когнітивний підхід).

• Креативність - одна з властивостей особливого тину людей, творчих особистостей (особистісний підхід).

• Інтелектуальна обдарованість - необхідна, але не достатня умова творчої активності особистості; головну роль у детермінації творчої поведінки відіграють мотивація, цінності, особистісні риси. Поєднується вивчення операціонального і мотиваційного, інтелектуального й особистішого аспектів (синтетичний підхід).

Під креативністю С.Сисоєва розуміє таку особистість, яка має внутрішні передумови, що забезпечують її творчу активність. Детермінантою ж творчої активності особистості, на її думку, виступає креативність.

Донедавна відоме було лише поняття „творчість” (як еквівалент “креативності”), яке визначало продуктивну людську діяльність, яка здатна породжувати нові матеріальні та духовні цінності. У психологічній літературі найчастіше ототожнювалися поняття “творчість” і “креативність”, вони вживалися як синоніми.

Для вирізнення понять „творчість” і „креативність”, доцільно користуватися двома характеристиками: процесуально-результативною (для позначення творчості) і суб’єктивно-зумовленою (для позначення креативності).

На думку В.Козленко, креативність реалізується, з одного боку, в процесі творчості, і являє собою її мотиваційну основу як суб’єктивна детермінанта творчості. З іншого, креативність - розвивається залежно від її особливостей і умов як об’єктивна детермінанта творчості.

Отже, креативність - детермінанта творчого процесу і здібностей особистості. Як вважає (і ми згодні з цим визначенням), В.Моляко, творчість - це така діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове, до цього неіснуюче, а продукти творчості - це не тільки матеріальні цінності, а й нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не знаходити відразу матеріального втілення.

Іншими словами, творчість -- це створення нового в різноманітних планах і масштабах, як матеріально закріпленого, так і матеріально не закріпленого. Після того як поняття “креативність” почали використовувати для позначення творчих здібностей особистості як чинника їх розвитку, визначилися різні напрямки їх вивчення .

		Психологічні напрямки у вивченні креативності як чинника здібностей та їх розвитку

Когніти впий		Особистіший		Синтезуючий
В.Моляко,		Р.Бєлоусова,		ДБогоявленська,
Н.Пов’якельь,		Є.Тунік,		В. Дружи нін,
В.Дунчев,		О.Саннікова,		А.Петрайтіте,
Т.Ронгинська		О.Яковлєва,		Н.Хазратова,
Дж.Гілфорд,		К.Кокс, А.Маслоу,		Д.Перкінс,
Е.Біне,		К.Роджерс,		Ф.Дж.Раштон,
М.Рорбах,		Е.Роута ін.		А.Таїнненбаум та ін.

Психологічні напрямки у вивченні креативності.

У російській психології В.Дружинін розглядає креативність як загальну здатність до творчості, певну якість людини, що зумовлює прояв соціально значущої творчої активності. В той же час Д.Богоявленська вважає, що креативність - це здатність до здійснення найвищого рівня пізнавальної (інтелектуальної) активності, коли особистість починає виходити за межі рішень, що задаються окремою проблемною ситуацією; при цьому означена здатність розглядається як властивість “цілісної особистості”. А на думку С.Меднік, в основі креативності знаходиться здатність виходити за межі стереотипних асоціацій, це процес додавання і перетворення елементів ситуації у нові комбінації., можливо, саме тому креативність проявляє і підкреслює здібності.

Я.Пономарьов трактує креативність як психологічну властивість і зводить її до інтелектуальної активності та чутливості до побічних продуктів власної діяльності, бачення побічних результатів, які є творінням чогось нового (що важливо тільки творчій людині).

Л.Єрмолаєва-Томіна розглядає креативність як природну функцію мозку, що виявляється і реалізується в діяльності у міру наявності спеціальних здібностей до тієї чи іншої конкретної діяльності. Вона вважає, що креативність є не стимульованою ззовні пошуковою та перетворювальною активністю. Вона базується на особливих творчих здібностях людини, що має задатки і виявляється у будь-яких видах діяльності. Комплекс первинних креативних властивостей і якостей складають: сполучення декількох акцентуйованих рис характеру, високий рівень розвитку перцептивної сфери та якоїсь однієї якості у когнітивній сфері, специфічність взгіємодії лівої і правої півкуль індивідуума поза залежністю від характеру розв’язуваної задачі. Однак, якщо сприятливе поєднання відсутнє, то воно може компенсуватися зовнішніми факторами: зусиллями педагогів і психологів, особливою стимуляцією творчого походження. Подібно представникам гуманістичної психології, автор пропонує розглядати творчу активність (креативність) як ідеальну модель психічної конструкції особистості, як еталон психічного здоров’я.

У психологічному плані, як це визначає Н.Пов’якель, можна визначити основні напрями прояву креативності у допомагаючих професіях, зокрема, у професійній діяльності психолога:

• По-перше, креативність лежить в основі вміння психолога “бачити” проблемиклієнтів та їх поверховий і глибинний зміст, його чутливості (сенситивності) до проблем, а також в основі вибору серед них індивідуально- провідних, тобто тих, що потребують першочергового розгляду і вирішення. При цьому, в більшості випадків раннє визначення глибинної проблеми (або первинної причини її виникнення), сприяє вияву напряму й вибору засобів психокорекційного впливу, та виступає, водночас, засобом психопрофілактики подальшого поглиблення проблеми й упередження її психологічних наслідків.

• По-друге, ще більш показова роль креативності при формулюванні проблеми та професійного запиту для клієнтів, при утворенні професійних цілей та їх формулюванні й прогнозуванні можливостей здійснення, тобто їх реалізації та конструктивності у вирішенні проблем клієнта.

• По-третє, креативність має прояв у продуктивності вирішення професійно-психологічних проблем. Г оловне вміння психолога — саме в професійно-комунікативних здібностях, нетрадиційності та інноваційності погляду фахівця у поєднанні з оригінальністю, конструктивністю й реальністю у здійсненні вирішення та “конструктивного бачення” будь-якої, іноді навіть безнадійної проблеми.

• По-четверте, особливу значущість креативність має в інноваційному контексті постановки професійних діагнозів, їх інтерпретацій, здійснення творчого вибору матеріалу, у застосуванні професійних прийомів та психотехнологій, їх оновленні, у здатності психолога до творчості, пошуку нових творчих рішень й психотехнологій, та, загалом, у наявності тяжіння до творчості

П.Торренс визнавав, що креативність як природній процес, породжений потребою особистості зняти напругу, що виникає в неї внаслідок дискомфорту, викликаного невизначеністю або незавершеністю якоїсь діяльності.