Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого»

Кафедра: Цивільного процесу

Індивідуальна робота на тему: «Участь прокурора у цивільному процесі»

Виконав:

Студент3 курсу, 2групи

ІПСК МВС України

Грунін С.С.

Перевірив:

Ас. Ахмач Г.М.

Харків-2014

Вступ

Стаття 121 Конституції України визначає однією з функцій прокуратури представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом. У контексті цивільного судочинства дана конституційна норма має чіткий механізм реалізації, оскільки представництво в цивільному судочинстві - це давно сформований і існуючий інститут. Участь прокурора в цивільному процесі полягає в захисті інтересів держави або прав та законних інтересів громадян. Вона здійснюється шляхом порушення цивільних справ або шляхом участі в уже розпочатому провадженні цивільних справ.

Стаття 34 Закону України „Про прокуратуру" визначає, що прокурор, який бере участь у розгляді справ у суді, дотри­муючись принципу незалежності суддів і підпорядкування їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону по всебічному, повному й об'єктивному розгляду справ і постанові судових рішень, заснованих на законі.

Таким чином, якщо раніше завданням участі прокурора був нагляд за дотриманням законності при розгляді цивільних справ у суді, то нині згідно з чинним законодавством головне його завдання полягає в сприянні суду у виконанні вимог закону в цивільному судочинстві.

Прокурор є самостійним суб'єктом цивільних проце­суальних правовідносин - учасником розгляду цивільних справ. Він не є представником жодної з сторін цивільного процесу, діє самостійно, без повноважень сторони на підставі закону та керуючись тільки законом.

Прокурор виступає як посадова особа державного органу -прокуратури, який на підставі закону реалізує завдання захисту прав і законних інтересів громадян та державних інтересів.

  

          АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/5588/12 Справа №  2/0427/102/12                                                                             

    Головуючий у 1 й інстанції - Соколовська О.М.       Доповідач  -  Ремез В.А.   Категорія  48                                                                                                  

  

11.07.2012

Р І Ш Е Н Н Я

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

        Головуючого -Ремеза В.А.

        Суддів -Пономарь З.М., Прозорової М.Л.,

        при секретарі -Горлаковій Ю.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2012р. за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -        

Встановила:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.02.2012р. позов Новомосковського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задоволено, і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 пеню в сумі 8717,21грн., та на користь держави судовий збір в сумі 51грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і винести по справі ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви прокурора з підстав передбачених п.2, ч.1, ст. 207 ЦПК України посилаючись на те, що прокурор не мав права звертатись до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині розподілу судових витрат скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав.

Розглядаючи справу в частині стягнення з відповідача неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання сина, суд першої інстанції встановив, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, і від шлюбу мають сина ОСОБА_4 1994р.н., на утримання якого відповідач згідно рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.06.2008р. повинен сплачувати щомісяця аліменти в розмірі 450грн., однак відповідач аліменти не сплачував у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 01.04.2009р. в сумі 4862,90грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 р. N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Встановивши зазначені обставини, суд правомірно визначив суму неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_3 за період 07.05.2008р. по 01.04.2009р. в розмірі 8717,21грн., навівши тому відповідний розрахунок, тим самим задовольнив позов Новомосковського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 і колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про незаконність рішення суду з посиланням на те, що прокурор не мав права звертатись до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до ст. ст. 3, 45 ЦПК України (в редакції, що діяла на час звернення прокурора до суду з позовом) у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах, а тому у суду немає підстав для залишення позовної заяви прокурора в інтересах ОСОБА_3 без розгляду

Враховуючи, що відповідач не оскаржує саму суму неустойки, колегія суддів вважає, що самі по собі посилання відповідача про розгляд справи в його відсутність не може бути підставою для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення.

Що ж стосується рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор при зверненні до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 не сплачував судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Враховуючи, що на час ухвалення рішення суду був прийнятий Закон України "Про судовий збір" яким визначено новий порядок стягнення судового збору та непередбачено стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а тому рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь держави судового збору в сумі 51грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору з урахуванням вимог п.1, ч.2, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в розмірі 214,60грн.  

Керуючись ст. ст. 303,304, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -