3. Практичне завдання на створення діаграми у середовищі табличного процесора.

Білет № 7

1. Основні поняття бази даних. Типи даних, що зберігаються в базі даних. Проектування бази даних і створення структури бази даних.Основні команди для роботи з таблицями

Визначення бази даних, основні властивості реляційної моделі бази даних див. у білеті № 6(1)..

База даних (БД) — в Access це файл, який служить для зберігання даних, об'єктів та настроювань СУБД. Зазвичай БД створюється для однієї конкретної прикладної задачі.

Таблиця — основний об'єкт БД, сховище інформації.

Запит (на вибірку) — засіб відбору даних з однієї або декількох таблиць за допомогою певного користувача умови. Запити дозволяють створювати віртуальні таблиці, які складаються з полів, що обчислюються, або полів, узятих з інших таблиць. В Access існує кілька типів запитів (див. білет №17(2)).

Форма — засіб відображення даних на екрані й управління ними.

Звіт — засіб відображення даних при виведенні на друк.

Запис — аналог рядка в таблиці. Запис є стандартним блоком для зберігай-, ня даних у таблиці, вибірці даних у запиті, формі, що виводиться на екран, і т. д.

Поле — стовпець у таблиці. В Access полю надається ряд властивостей, які визначають можливості БД.

Ключове поле _щ—поле, значення якого служать для однозначного визна­чення запису в таблиці.

Ключ — одне або кілька ключових полів, які дозволяють ідентифікувати записи таблиці або організувати зв'язки між таблицями.

Конструктор — режим визначення властивостей об'єктів БД (таблиць, запитів, форм, звітів, макросів, модулів). Конструктор має своє вікно, у яко­му розташована таблиця для завдання властивостей об'єкта — бланк. Режим конструктора є альтернативою режиму перегляду даних.

Майстер — програма, націлена на розв'язання певної вузької задачі. Майстри ведуть діалог із користувачем, у процесі якого додаток одержує необхідні відомості для розв'язання задачі. Для зручності робота Майстра складається з декількох етапів або кроків. Користувач у разі необхідності може повернутися до попереднього кроку або пропустити непотрібний. Включення в програму Майстрів — один із засобів модернізації програмних продуктів.

Вдала розробка БД забезпечує простоту її підтримки. Дані слід зберігати в таблицях, причому кожна таблиця має містити інформацію одного типу, наприклад відомості про замовників. Тоді достатньо буде обновити конкретні дані, такі як адреса, тільки в одному місцЦщоб обновлена інформація відоб­ражалася у всій БД.

Правильно спроектована БД зазвичай містить різноманітні запити, що дозволяють відображати потрібну інформацію. Перш ніж приступити в Microsoft Access до фактичної розробки таблиць, запитів, форм та інших об'єктів, рекомендується попередньо спланувати структуру на папері.

Розробка БД розподіляється на такі основні етапи;

• розробка й опис структур таблиць даних;

• розробка схеми даних і завдання системи взаємозв'язків між таблицями;

• розробка системи запитів до таблиць БД і (за необхідності) їхня інтеграція в схему даних;

• розробка екранних форм уведення/виведення даних;

• розробка системи звітів;

• розробка програмних розширень для БД, що вирішують специфічні зада­чі з опрацювання інформації, яка міститься в ній, за допомогою інстру­ментарію макросів і модулів;

— розробка системи захисту даних, прав і обмежень щодо доступу. Приклад проектування бази даних див. у білеті № 19(3). Створення БД Microsoft Access. В Microsoft Access підтримуються два

способи створення БД. Можна скористатися майстром БД для створення всіх необхідних таблиць, форм і звітів для БД обраного типу — це найпростіший спосіб початкового створення БД. Є також можливість створити порожню БД, а потім додати до неї таблиці, форми, звіти й інші об'єкти — це найбільш гнучкий спосіб, але він вимагає окремого визначення кожного елемента БД. В обох випадках створену БД можна в будь-який час змінити й розширити.

Microsoft Access дозволяє управляти всіма відомостями з одного файлу БД. У рамках цього файлу використовуються такі об'єкти: таблиці для збе­реження даних; запити для пошуку й вилучення тільки необхідних даних; форми для перегляду, додавання й зміни даних у таблицях; звіти для аналізу й друку данихоу певному форматі; сторінки доступу до даних для перегляду, відновленняй аналізу даних з БД через Інтернет або інтрамережу.

Основним структурним компонентом БД є таблиця. У таблицях зберіга­ються значення, що вводять. Якщо записів у таблиці поки немає, то її струк­тура утворена тільки набором полів. Змінивши склад полів базової таблиці (або їхньої властивості), можна змінити структуру даних і, відповідно, одер­жати нову БД.

Таблиця містить набір даних за конкретною темою. Використання окремої таблиці для кожної теми означає, що відповідні дані збережені лише один раз, що робить БД більш ефективною й знижує число помилок під час уведен­ня даних. Способи створення таблиць, заповнення й редагування даних див. у білеті № 20(2).

Кожному полю відповідає певний тип даних. Його можна вибрати зі спи­ску стовпця Тип даних, що розкривається. Access розрізняє такі типи даних: текстовий, поле Мето, числовий, дата/час, грошовий, лічильник, логічний, поле об'єкта OLE, гіперпосилання.

Для виділеної таблиці можна виконати команди, надані в контекстному меню. Таблицю можна відкрити в режимі таблиці й конструктора; вивести на друк; подивитися на екрані, як вона буде виглядати на папері; вирізати; ско­піювати; зберегти як таблицю, форму, звіт, сторінку доступу; експортувати в інші формати БД, як книгу Excel; видалити; перейменувати; ознайомитися з її властивостями.

Відкриту таблицю можна формату вати, змінити шрифт, висоту й ширину стовпця, оформлення таблиці, перейменувати стовпці, сховати, відобразити стовпці. До записів таблиці можна застосувати фільтр, впорядкування (див. білет № 11(2)). І Можна видалити запис, стовпець таблиці, вставити підтаблицю.

В Access можна задати три види зв'язків між таблицями: Одиндо-багатьох, Багато-до-багатьох і Один-до-одного.

Зв'язок Одиндо-багатьох — найчастіше використовуваний тип зв'язку між таблицями, у такому зв'язку кожному запису в таблиці А може відповідати кілька записів у таблиці В (поля із цими і записами називаються зовнішніми ключами), а запис у таблиці В не може мати більше ніж один відповідний їй запис у таблиці А.

У випадку зв'язку Багато-до-багатьох одному запису в таблиці А може відповідати кілька записів . у таблиці В, а одному запису в таблиці В — кілька записів у таблиці А. Така схема реалізується тільки за допомогою третьої (зв'язаної) таблиці, ключ і якої складається принаймні із двох полів, одне з яких є спільним із таблицею А, а інший — спільним із таблицею В.

У випадку зв'язку Один-до-одного запис у таблиці А може мати не більше і від одного зв'язаного запису в таблиці В, і навпаки. Цей тип зв'язку використовують не дуже часто, оскільки такі дані можуть бути поміщені в одну і таблицю. Зв'язок з відношенням Один-до-одного застосовують для розподілу дуже широких таблиць, для відокремлення частини таблиці з метою її захи­сту, а також для збереження відомостей, які належать до підмножини записів у головній таблиці.

Висновки. Створення реляційної БД за допомогою СУБД починається із визначення структури таблиць. Потім створюється схема даних, у якій установлюються зв'язки між таблицями. Завершується створення БД про­ цедурою завантаження (заповненням таблиць конкретною інформацією).

2. Загальні принципи створення компۥютерної презентації.