Тема 13. Забезпечення наземного обслуговування повітряних суден. План заняття:

1. Здійснення наземного обслуговування за двома основними схемами.

2. Структура служби обслуговування ПС.

3. Функціональні схеми організації наземного обслуговуванню ПС в аеропорту.

1. Здійснення наземного обслуговування за двома основними схемами.

Як уже наголошувалось, наземне обслуговування повітряних суден надзвичайно складний і відповідальний процес, від якості якого безпосередньо залежить безпе­ка польотів — головна проблема і вимога діяльності цивільної авіації. Нинішній етап розвитку організації і технології наземного обслуговування характеризується тим, що відбувається перехід від колишніх жорстко рег­ламентованих процесів до повітряних технологій, при­йнятих у світовій авіації. Типовою є ситуація, коли аеро­порт обслуговує багато авіакомпаній, які працюють на значній відстані від власних технологічних баз. Тому на­земне обслуговування літаків авіакомпаній здійснюють інші, так звані обслуговуючі компанії. В зв'язку з тим, що в світі існує безліч авіакомпаній, виникла необхідність узгодити в світовій цивільній авіації правила і процедури наземного обслугову­вання, а також розробити стандартні форми відповідних угод. Уперше це бу­ло здійснено 1967 року ІАТА (Міжнародна авіатранспортна асоціація) у ви­гляді стандартної угоди наземного обслуговування (RСНА), яку включили до Керівництва ІАТА з наземного обслуговування в аеропортах (АНМ). Вказані документи отримали статус 1 988 року, коли була утворена Рада ІАТА з на­земного обслуговування (ІСНС), що об'єднала представників авіакомпаній, незалежних компаній, які виконують наземне обслуговування, адміністра­тивні органи аеропортів та інші організації, що безпосередньо здійснюють наземне обслуговування.

Характерно, що прийняті документи постійно оновлюються і вдоскона­люються новими редакціями або додатками, оформлюються у вигляді стан­дартів (схема 1 6). Серед них (схема 1 7):

АНМ 801 — вступ до стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування;

АНМ 802 — коментарі до стандартної угоди;

АНМ 803 — рекомендований текст — Меморандум про взаєморозуміння;

АНМ 804 — система оцінки стандартів аеропортових послуг (АНS 1000);

АНМ 810 — стандартна угода ІАТА про наземне обслуговування;

АНМ 814 — стандартна угода щодо послуг із бортхарчування;

АНМ 815 — угода ІАТА щодо оформлення перевізної документації;

АНМ 817 — стандартна угода про навчання персоналу.

Основна угода між перевізником і компанією, яка здійснює наземне об­слуговування, встановлює:

• перелік разових послуг;

• конфіденційність;

• порядок видачі субпідрядів на виконання послуг;

• вимоги до обслуговування;

• оплату послуг;

• відповідальність сторін і відшкодування збитків;

• порядок арбітражу;

• гербові і реєстраційні збори;

• строк дії і порядок припинення угоди.

Послуги з наземного обслуговування згідно із вказаними міжнародними документами включають в себе:

• надання відомостей про представництво обслуговуючої компанії і її розміщення;

• процедури контролю завантаження ПС, надання засобів зв'язків і ав­томатизованої системи керування вильотом;

• контроль за засобами пакетування вантажів (ІЛЛ));

• обробку багажу і обслуговування пасажирів, вантажів і пошти;

• використання перонних технологій (супроводження, стоянка, зв'язок з екіпажем, завантаження-розвантаження, запуск, переміщення ПС, безпека);

• обслуговування ПС після польоту і перед вильотом (очищення, внутрішнє прибирання, обслуговування туалетів, заправлення водою, кон­диціювання, послуги діайсингу, обслуговування окремих сервісних систем пасажирського салону, внутрішньої екіпіровки);

• заправлення пальним, дозаправлення мастильними матеріалами і спецрідинами;

• технічне обслуговування ПС (транзитне, додаткове, місце в ангарі тощо);

• забезпечення польоту і робота з екіпажами;

• забезпечення спецтранспортом;

• забезпечення бортовим харчуванням;

• здійснення контролю і управління;

• забезпечення охорони і безпеки.

Організаційні форми наземного обслуговування авіакомпаній

Загалом наземне обслуговування здійснюється за двома основними схемами: перша передбачає обслуговування службами аеропорту (служб обслуговування повітряних суден, або так званий перонний комплекс), друга — хендлінговими компаніями. Яскравим прикладом останнього підходу досвід роботи компанії "ІСТ ЛАЙН Хендлінг", яка діє в аеропорту "Домодєдово" (Росія). Підприємство, створене 1998 року, обслуговує близько 190 авіакомпаній Росії, СНД і далекого зарубіжжя, які користуються послугами АП "Домодєдово" — найпотужнішого аеропорту Росії. В 1999 рої фінансовий оборот "ІСТ ЛАЙН" склав близько 1 млрд. доларів. Із них компанія інвестувала в розвиток і реконструкцію АП "Домодєдово" близько 300 млн. доларів. Структурно "ІСТ ЛАЙН" складається з кількох комплексі і виконує такі функції:

• контроль за якістю і оперативністю аеропортових послуг, виконання технологічних графіків наземного обслуговування і розгляд усіх претензій авіакомпаній до аеропорту;

• перспективне і оперативне планування рейсів, контроль і супровід планів польотів;

• укладання договорів на наземне обслуговування з авіакомпаніями контроль взаємозаліків між підприємствами аеропорту.

Наземне обслуговування, яке здійснює ця хендлінгова компанія, характеризується широким застосуванням сучасних інформаційних технологій супутникового зв'язку, що використовуються, наприклад, для підвищення безпеки руху або контролю за обслуговуванням ПС.

Як правило, служба обслуговування повітряних суден (СОПС) входить до складу виробничо-технічного комплексу аеропорту (служба пасажирського обслуговування, служба поштово-вантажного обслуговування, служба обслуговування ПС) і виконує такі основні завдання:

—згідно із добовим планом польотів і заявками перевізників планує об­сяг робіт із наземного обслуговування, необхідні трудові і технічні ресурси;

• забезпечує і контролює готовність необхідного обладнання;

• організовує дотримання технологічних графіків наземного обслугову­вання, координує дії наземних служб за нестандартних обставин;

• організовує і контролює розрахунки за виконані роботи;

• здійснює додаткові послуги, такі як доставка екіпажів, бронювання го­телю, забезпечення засобами зв'язку;

• виконує конкретні роботи із обслуговування згідно зі стандартними угодами;

— формує аварійно-рятувальний підрозділ, провадить його навчання. Необхідною умовою успішної дії вказаних підрозділів є постійний кон­троль за якістю виконання робіт. Він складається із:

— загального контролю за технологією наземного обслуговування згідно з діючими стандартами;

• щомісячного аналізу якості за прийнятою схемою;

• постійного вдосконалення технологій і обладнання;

• щоденного виконання всіх параметрів обслуговування;

• постійного підвищення кваліфікації працівників. Функціонально служба СОПС працює так:

перед прибуттям ПС агент з організації наземного обслуговування отримує у диспетчера з організації і виконання наземного обслуговування завантажувальну телеграму, уточнює час прибуття і вильоту ПС, встанов­лює необхідні технічні і людські ресурси. Після прибуття ПС зустрічає пред­ставника перевізника — члена екіпажу, уточнює перелік необхідних назем­них послуг, викликає необхідні засоби наземного обслуговування — спецмашини, механізми тощо; організовує і контролює виконання технологічно­го графіка обслуговування.

Після обслуговування агент підписує у представника перевізника "Карту на наземне обслуговування" з переліком виконаних послуг. У завантажу­вальній відомості й карті міститься встановлений розмір оплати за надані послуги.

Після відправлення ПС вказані дані відповідним чином обробляються і перевізнику передається рахунок на оплату.

Кожна із вказаних схем організації наземного обслуговування має свої переваги і недоліки. Застосування схем має бути економічно обґрунтова­ним і відповідати принципові "ціна — якість", при безумовному збереженні вимог авіаційної безпеки і безпеки польотів.

2. Структура служби обслуговування ПС.

3. Функціональні схеми організації наземного обслуговуванню ПС в аеропорту.