Лекція 6. Тема: політична система суспільства.

Навчальна мета: дати студентам інформацію про політичну систему суспільства, формуючи розуміння її специфіки, призначення та основних теоретичних рефлексій.

Час: 80 хв.

Метод: Лекція

Місце: Навчальна аудиторія

Навчальні питання:

1. 20 хв.

2. 20 хв.

3. 30 хв.

4. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).

Матеріально-технічне забезпечення: навчальні карти, хрестоматії, схеми, збірники документів і матеріалів, першоджерела.

Джерела і література: 4, 10, 19, 20, 25, 34, 38, 42, 50.

ПЛАН:

1. Поняття і модель політичної системи.

2. Суть і аспекти політичної системи.

3. Структура політичної системи.

1. Поняття і модель політичної системи.

Суспільна влада функціонує, утворюючи складну мережу взаємозв'язків і взаємозалежностей, основою пізнання яких є вивчення політичної системи. Полі­тична система може виступати в різних видах: з одного боку, вона є об'єктивно існуючою системою, що розвивається у політичному просторі й часі, у певному суспільному середовищі і є підсистемою суспільства як цілого. З іншого боку, вона може виступати і як теоретична модель, що є адекватним відображенням об'єктивно існуючої системи в мисленні. Ефективність функціонування політичної системи суспільства значною мірою залежить від рівня теоретичного пізнання її, а змістовність концепції політичної системи визначається зрілістю політичного життя, послідовністю використання у науковому пізнанні системного методу.

Пізнати політичну систему означає розкрити її сутність і якісну специфіку, структуру і функції, зв'язки із зовнішнім середовищем, історію виникнення, розвитку й занепаду, а також вивчити інтегративні, системні фактори, що забезпечують її цілісність, стабільне функціонування і саморозвиток. Отже, при аналізі політичної системи слід застосовувати такі аспекти системного підходу, як компо­нентний, структурний, функціональний, інтегральний, комунікаційний.

Система — це впорядкована сукупність взаємодіючих компонентів, яка виникає і функціонує для досягнення певної мети і володіє інтегративними якостями, що не властиві окремим компонентам, які її утворюють.

Однією з найскладніших систем (або полісистемним комплексом) є суспільство. Як система воно функціонує і розвивається на основі саморегулювання (а не внаслідок діяльності якоїсь сили, що стоїть над або поза суспільством). Тому суспільство повинно мати спеціальну підсистему, призначену для саморегулювання. Нею якраз і є політична система, що перебуває у складних структурно-функціональних взаємозв'язках з іншими підсистемами: економічною, соціальною, духовною. На іншому рівні аналізу кожна з цих сфер виступає цілісною системою і до неї можна застосовувати системний метод. Великий внесок в його опрацювання зробили американські вчені: основоположник структурно-функціонального аналізу в політології Т. Парсонс та його послідовники в політології Д. Істон, Г. Алмонд, У. Мітчелл, К. Дейч та ін. Побудову першої теоретичної моделі політичної системи пов'язують з ім'ям Д. Істона та його працею "Політична система" (1953).