2.2.6. Характер пошкоджень і шкодочинність хрестоцвітих блішок

Пошкоджують хрестоцвіті блішки переважно листя, дуже рідко черешки листків і ще рідше квітки та стручки. Найінтенсивніше жуки живляться вдень з 10 до 13 год, а потім - з 16 до 18 год. На листках блішки вишкрібають маленькі виразочки та ямки, зазвичай по краях листків, можуть також знищувати точку росту. В цих місцях пошкоджена тканина підсихає, викрашується, і в результаті утворюються невеликі отвори. Найбільші пошкодження рослини переносять легко, але при високій чисельності шкідника пошкоджені листя засихають, рослини затримуються в рості, часто спостерігається масова загибель рослин, особливо якщо блішки знищують молоді середні листочки та точку росту. Активність та прожерливість блішок весною особливо численні при жаркій та сухій погоді при температурі повітря понад 12 °С. При понижених же температурах та наявності опадів жуки малоактивні. Найбільшої шкоди жуки завдають у весняний період. Особливо небезпечні пошкодження сходів у посушливий період весни.

При відповідних погодних умовах блішки можуть за 1 - 2 дні знищити сходи хрестоцвітих культур на великій площі. Молоді сходи також нерідко гине від блішок. В послідуючому шкідливість блішок поступово знижується та, хоч період їх додаткового живлення становить від 40 до 60 днів, ущерб, який вони наносять розвинутим рослинам, невеликий. Жуки молодого покоління суттєвих пошкоджень рослинам не наносять. Жуки живляться на рослинах до міграції на зимівлю (Мигулин, 1983; Байдик, 2005;Літвінов, 2009).

2.2.7. Заходи захисту ріпаку від хвилястої блішки

Жуків хрестоцвітих блішок знищують їздці з родини Braconidae підродини Euphorinae та кліщі з групи Trombidiidae. На личинках паразитують два види їздців: діоспілюс — Diospilus morosus Reinh (Hymenoptera: Braconidae) і еулофус Eulophus sp. (Hymenoptera: Eulophidae).

Заходи захисту. Знищення бур’янів з родини капустяних. При заселенні 10% рослин двома-трьома жуками рекомендується обробка сходів або висадженої в ґрунт розсади капусти інсектицидами (Байдик, 2005)

2.3. Ріпаковий пильщик

2.3.1. Систематичне положення ріпакового пильщика

Вид – ріпаковий пильщик (Athalia rosae)

Родина – листоїди (Chrysomelidae)

Ряд - Жуки (Coleoptera)

Клас - Комахи (Insecta)

Підтип - Трахейнодихаючі (Tracheata);

Тип - Членистоногі (Arthropoda) (Бей-Биенко, 1980)

2.3.2. Поширеність ріпакового пильщика

Трапляється ріпаковий пильщик повсюдно, найчисленніший у степовій зоні й Криму. (Байдик, 2005)

Мешкає в Європі, Азії, Африці, Північній Америці. На території м. СРСР широко поширений від Північного-Заходу до Владивостока. Шкодить частіше у степовій і лісостеповій зонах України, Молдовії, Європейській частині Росії і Закавказзя. (Мигулин, 1983)

2.3.3. Діагностичні ознаки ріпакового пильщика

Імаго ріпакового пильщика (рис.3) розміром 6 – 8 мм, яскраво-оранжевий, блискучий, голова й вусики чорні, на спині дві ромбоподібні чорні плями; дві пари прозорих крил із жовтуватою основою; черевце рудуватожовте, коротке, заокруглене на верхівці у самця і загострене у самки. Яйце розміром 0,8 – 1,0 мм, овальне, світложовте, напівпрозоре. Несправжньогусениця завдовжки 20 – 25 мм, 22 нога, тіло поперечнозморшкувате, бруднозелене, без шипів і щетинок, по спині й боках проходять поздовжні синьобурі смуги (рис. 4). Лялечка розміром 7 – 8 мм, жовтуватобіла, розміщена в бурому коконі циліндричної форми. (Секун, 2009)

Рис. 3 Імаго ріпакового пильщика

Рис. 4 Личинки ріпакового пильщика