7

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет

імені В. В. Докучаєва

Факультет: Захисту рослин

Кафедра: зоології та ентомології

КУРСОВА РОБОТА

З сільськогосподарської ентомології

На тему: «Захист ріпаку від ріпакового квіткоїда, ріпакового пильщика, хрестоцвітних блішок»

Виконав: студент 5 курсу ІПО

спеціальності «Захисту рослин»

Ліпатніков О. А

Перевірив: Євтушенко М. Д.

Оцінка

Харків 2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….4

1. Видовий склад основних шкідників ріпаку та їх шкодочинність……....6

2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи на ріпаку……………………………………………………..……14

2.1. Ріпаковий квіткоїд ………………………………………..……………..14

2.1.1. Систематичне положення ріпакового квіткоїда………………..…...14

2.1.2. Поширеність ріпакового квіткоїда ……………………………….….14

2.1.3. Діагностичні ознаки ріпакового квіткоїда ……………………….....14

2.1.4. Біологічні та екологічні особливості ріпакового квіткоїда ……..….16

2.1.5. Фенологічний календар розвитку ріпакового квіткоїда ……….…...17

2.1.6. Характер пошкоджень і шкодочинність ріпакового квіткоїда ….....18

2.1.7. Заходи захисту ріпаку від ріпакового квіткоїда …………….………18

2.2. Хрестоцвітні блішки………………...…………………………………..19

2.2.1. Систематичне положення хрестоцвітих блішок .…………………..19

2.2.2. Поширеність хрестоцвітих блішок …..……………….………….…..19

2.2.3. Діагностичні ознаки хвилястої блішки ..……………..…………..…20

2.2.4. Біологічні та екологічні особливості хвилястої блішки......……..….22

2.2.5. Фенологічний календар розвитку хвилястої блішки.....………….....23

2.2.6. Характер пошкоджень і шкодочинність хвилястої блішки…...……24

2.2.7. Заходи захисту ріпаку від хвилястої блішки.. ……..…….………….25

2.3. Ріпаковий пильщик ……………………………………….……………25

2.3.1. Систематичне положення ріпакового пильщика……………………25

2.3.2. Поширеність ріпакового пильщика ……………………………….....25

2.3.3. Діагностичні ознаки ріпакового пильщика ………………………....26

2.3.4. Біологічні та екологічні особливості ріпакового пильщика ……………………………………………………...……….……..27

2.3.5. Фенологічний календар розвитку ріпакового пильщика ……………………………………………………………………..29

2.3.6. Характер пошкоджень і шкодочинність ріпакового пильщика ………………………………………………………….………….30

2.3.7. Заходи захисту ріпаку від ріпакового пильщика ……………….…..30

3. Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур …………………………………………31

4. Захист ріпаку від шкідників………………...………………….………...33

   0. 4.1. Суть методів захисту сільськогосподарських культур від шкідників………………………………………………………………………....33

   1. 4.2. Система заходів для захисту ріпаку від шкідників ………...……........39

   2. 4.3. Робочий план захисту ріпаку від шкідників …………...………….......43

Висновок ………………………………………………………………………...45

Бібліографічний список…………………………………...…………………….46

Вступ

Незважаючи на кризу світової економіки, ріпак в українському сільському господарстві не здає своїх позицій, залишаючись однією з найрентабельніших культур. Відтак інтерес до технологічних аспектів вирощування ріпаку не зменшується, стосується це й системи захисту його від шкідливих організмів. (Фокін, 2009)

Озимий ріпак серед олійних культур родини капустяних займає перше місце за вмістом олії в насінні (45-50 % слабовисихаючої олії з йодним числом 94-112), Крім того, в насінні міститься до 20 % білка і понад 17 % вуглеводів. У складі ріпакової олії є значна кількість шкідливої для організму ерукової кислоти, яка знижує її харчові якості. Останнім часом виведено сорти озимого ріпаку, в олії яких майже зовсім немає ерукової кислоти, а вміст олеїнової кислоти доведено до 60-70 %, що значно підвищує її харчові властивості і наближає за якістю до соняшникової олії.

Ріпакову олію безерукових сортів широко використовують у їжу, а також у кондитерській, консервній, харчовій промисловості; олію звичайних сортів ріпаку лише після рафінування. її застосовують у миловарній, текстильній, металургійній, лакофарбовій та інших галузях промисловості.

З ріпакової олії виробляють пальне - біодизель, який є більш екологічнішим ніж продукти переробки нафти.

Макуха і шрот озимого ріпаку - високобілковий концентрований корм для тварин. Шрот безерукових сортів ріпаку містить до 0,5 % шкідливих глюкозинолатів (замість 6-7 % у звичайних сортів) і кормовими якостями прирівнюється до соєвого. Макуху і шрот звичайних сортів також згодовують тваринам невеликими дозами; 1 кг макухи прирівнюється до 1 корм. од.

Озимий ріпак як високоврожайну культуру з коротким вегетаційним періодом широко використовують для вирощування раннього зеленого корму. В 100 кг його зеленої маси міститься до 4 кг протешу, 14-16 корм. од. На 1 корм. од. в зеленій масі ріпаку припадає 180-190 г протешу.

Озимий ріпак - добрий медонос, з 1 га його посіву можна отримати до 100 кг меду. Він мало висушує ґрунт і рано звільняє поле, тому є добрим попередником для озимих і ярих зернових культур. Кореневі рештки ріпаку; після мінералізації залишають у ґрунті 60-65 кг/га азоту, 32-36 фосфорної кислоти і 55-60 кг/га калію. Проте слід ураховувати, що він може засмічувати поля падалицею.

У зв'язку з тим, що озимий ріпак рано достигає (особливо при використанні на зелений корм), його вирощують як озиму проміжну і післяжнивну культуру. (Лихочвор, 2004)

Ріпак у культурі був відомий за 4 тис. років до н. є. Батьківщина його середземноморські країни, звідки він розповсюдився в Азію, а в XIV ст. в Західну Європу, де й понині є однією з головних олійних культур. Припускають, що в Україну ріпак завезено в середині XVIII ст. Нині його світові посіви становлять понад 12 млн. га. Як озиму культуру ріпак вирощують у Франції, Голландії, Бельгії, Англії, Швеції, Польщі. В Україні посіви озимого ріпаку зосереджені переважно в правобережній частині Лісостепу.

Перспективним є вирощування озимого ріпаку на зрошуваних землях півдня України як в основних, так і в проміжних посівах. (Зінченко, 2001)

Захист посівів ріпаку від шкідників — це складова технології отримання високих його врожаїв кращої якості. Найефективнішими є інтегровані системи захисту, що раціонально поєднують організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні й біологічні заходи. (Круть, 2003)

1. Видовий склад основних шкідників ріпаку та їх шкодочинність

На ріпаку мешкає близько 50 видів шкідників, з яких найбільшої шкоди завдають багатоїдні (озима совка, капустянка та ін.), а також комплекс олігофагів, що живляться на капустяних культурах та бур’янах.

Найбільш небезпечними шкідниками ріпаку є: хрестоцвіті попелиця (Brevicoryne brassicae L.), ріпаковий квіткоїд (Meligethes aeneus F.), капустяний стручковий прихованохоботник (Ceuthorrbynchus assimilis Payk.), капустяний стеблової прихованохоботник (Ceuthorrhynchus quadridens Panz), хрестоцвіті блішки (Pbyllotreta undulata Kutsch., Ph.nemorum L. та ін), капустяна міль (Plutelia maculipennis Curt.), капустяна білянка (Pieris brassicae L.), ріпаковий шшшицік Uthalia colibri Christ.), капустяна муха (Delia brassicae Bouche). (Довгань, 2009)

Багато шкоди посівам ріпаку завдає капустяна попелиця. Пошкодження під час цвітіння призводять до повної втрати врожаю.

Сходи й молоді рослини озимої форми в осінній період пошкоджує ріпаковий пильщик. Його личинки інколи повністю об’їдають листя, залишаючи самі жилки й черешки. На цьому етапі розвитку культури шкодять також капустяні (хрестоцвіті) блішки та інші комахи-фітофаги.

Навесні значної шкоди ярому ріпакові завдають капустяні блішки (за масової появи вони зріджують сходи), а також матовий мертвоїд.

Протягом вегетації листя ріпаку пошкоджують гусениці капустяного й ріпакового біланів, личинки ріпакового пильщика, жуки й личинки ріпакового листоїда. У стеблах живуть личинки капустяного прихованохоботника.

Украй небезпечними є шкідники генеративних органів. Бутони й квітки пошкоджують ріпаковий квіткоїд, квіткові бруньки — жуки ріпакового прихованохоботника. Стручки й насінини пошкоджуються личинками стручкової (опаленої) вогнівки, капустяної стручкової галиці.

Значної шкоди завдає ріпакові бурякова нематода. За значного зараження нею грунту врожай знижується на 50 і більше відсотків.

Останніми роками на посівах озимого і ярого ріпаку в господарствах країни найбільш поширеними й шкодочинними були капустяні блішки, ріпаковий квіткоїд, ріпаковий пильщик, стебловий капустяний прихованохоботник, чисельність яких часто перевищувала економічні пороги шкодочинності. Траплялися й капустяні (хрестоцвіті) клопи, які в господарствах Вінницької, Київської, Чернігівської, інших областей заселяли від 5 до 60% рослин, пошкоджуючи їх у слабкому та середньому ступенях. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Чернівецькій областях також виявлялися пошкодження культури капустяною стручковою галицею — 6–14% рослин, 5–25% стручків за чисельності 5–10 личинок у стручку. В цих умовах, поза сумнівом, мали місце значні недобори врожаю умовах, поза сумнівом, мали місце значні недобори врожаю насіння. (Круть, 2003)

Таблиця 1

Видовий склад основних шкідників ріпаку

Пор №	Назва (українська російська та латинська)			Шкодочинна стадія	Ушкодженні органи рослин	Характер пошкодження
	Вид	Родина	Ряд
1	2	3	4	5	6	7
1.	Капустяна попелиця Капустная тля Brevicoryne brassicae	Афіди Афиды Aphididae	Рівнокрилі, Равнокрылые, Homoptera	Імаго, личинки	Листя, стебла, квітконосні пагони	Висмоктують сік, вводять в рослини ферменти слини
2.	Блішка хвиляста Блошка полосатая Phyllotreta undulata	Листоїди Листоеды Chrysomelidae	Твердокрилі, Жесткокрылые, Coleoptera	Жуки	Листя	Вишкрібають маленькі виразочки та ямки, можуть також знищувати точку росту
3.	Ріпаковий листоїд Рапсовый листоїд Entomoscelis adonidis	Листоїди Листоеды Chrysomelidae	Твердокрилі, Жесткокрылые, Coleoptera	Імаго, личинки	Листя, стручки, квітки	Обгризають
4.	Ріпаковий квіткоїд Цветоед рапсовый Meligethes aeneus	Блищанкові Блищанковые Nitidulidae	Твердокрилі, Жесткокрылые, Coleoptera	Личинки, жуки	Бутони, квітки,	Вигризають пиляки, тичинки, маточки й пелюстки
5.	Стебловий капустяний прихованохоботник Скрытнохоботник стеблевой капустный Ceuthorrhynchus quadridens	Довгоносики Довгоносики Curculionidae	Твердокрилі, Жесткокрылые, Coleoptera	Жуки, личинки	Листя, черешки	Жуки рогризають у черешках і товстих жилках епідерміс, а потім виїдають м’якуш у вигляді невеликих камер, навколо яких розростається тканина і утворюються здуття — «бородавки». Личинки прогризають ходи
6.	Ріпаковий, або насіннєвий, прихованохоботник Скрытнохоботник рапсовый семенной Ceuthorrhynchus assimilis	Довгоносики Довгоносики Curculionidae	Твердокрилі, Жесткокрылые, Coleoptera	Імаго, личинки	Стебла, квітконіжки, насінники	Імаго вигризають у стеблах, квітконіжках і бутонах невеликі заглиблення. Личинки обгризають насінники зовні або вгризаються усередину
7.	Зелений бруквяний барид Барид зелёный Baris coerulescens	Довгоносики Довгоносики Curculionidae	Твердокрилі, Жесткокрылые, Coleoptera	Жуки, личинки	Стебла, листки, верхівкові бруньки	Вигризають отвори
8.	Капустяна міль Моль капустяная Plutella maculipennis	Серпокрилі молі Серпокрылые моли Plutellidae	Лускокрилі Чешуекрылые Lepidoptera	Гусениця	Листки	Вигризають невеликі ділянки у вигляді «віконець»
9.	Капустяна вогнівка Огнёвка крестоцветная полевая Evergestis forficallis	Лучні вогнівки Луговые огнёвки Pyraustidae	Лускокрилі Чешуекрылые Lepidoptera	Гусениця	Листя	Скелетують листки, а пізніше вигризають у листі наскрізні отвори
10.	Стручкова (обпалена) вогнівка Крестоцветная опаленная огневка Evergestis extimalis	Лучні вогнівки Луговые огнёвки Pyraustidae	Лускокрилі Чешуекрылые Lepidoptera	Гусениця	Насіння	Прогризають у них отвори і стягують павутинками
11.	Білан капустяний Белянка капустная Pieris brassicae	Білани Белянки Pieridae	Лускокрилі Чешуекрылые Lepidoptera	Гусениця	Листя	Скелетують та грубо об’їдають листя
12.	Ріпний білан Репная белянка Pieris rapae	Білани Белянки Pieridae	Лускокрилі Чешуекрылые Lepidoptera	Гусениця	Листя	Прогризають у листках невеликі неправильної форми отвори, у старшому віці вони знищують листок цілком, у тому числі й товсті жилки.
13.	Капустяна совка Совка капустная Mamestra brassicae	Совки Совки Noctuidae	Лускокрилі Чешуекрылые Lepidoptera	Гусениця	Листя	Скелетують, вигризають отвори неправильної форми
14.	Ріпаковий пильщик Рапсовый пилильщик Athalia rosae	Справжні пильщики Настоящие пилильщики Tenthredinidae	Перетинчастокрилі Перепончастокрылые Hymenoptera	Личинка	Листя	Личинки перших віків скелетують, доросліші об’їдають листки, залишаючи тільки товсті жилки.
15.	Шкідлива довгоніжка Долгоножка вредная Tipula paludosa	Комарі довгоніжки Комары долгоножки Tipulidae	Двокрилі Двукрылые Diptera	Личинки	Листя, кореневу шийку	Скелетують, підгризають кореневу шийку
16.	Весняна капустяна муха Муха капустная весенняя Delia brassicae	Квіткові мухи Цветочные мухи Anthomyidae	Двокрилі Двукрылые Diptera	Личинки	Корінь	Вгризаються всередину головного кореня або об’їдають його та дрібні корінці зовні

Щоб порахувати відсоток ураження кожного ряду необхідно скласти співвідношення всієї кількості шкідників до кожного ряду окремо. Таким чином ми отримаємо:

Із ряду рівнокрилих ріпак пошкоджує 6 % шкідників, твердокрилих 38 % шкідників, лускокрилих 38 % шкідників, перетинчастокрилих 6 % шкідників, двокрилих 13 % шкідників.

2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи на ріпаку

2.1. Ріпаковий квіткоїд

2.1.1. Систематичне положення ріпакового квіткоїда

Тип - Членистоногі (Arthropoda);

Підтип - Трахейнодихаючі (Tracheata);

Клас - Комахи (Insecta);

Підклас - Вищі, або Крилаті (Prerygota);

Ряд - Твердокрилі (Coleoptera);

Родина - Блисщанки (Nitidulidae);

Вид - Ріпаковий квіткоїд (Meligethes aeneus). (Байдик, 2005)

2.1.2. Поширеність ріпакового квіткоїда

Трапляється повсюдно. (Літвінов, 2009)

Мешкає в Європі, Передній і Середній Азії, Північній Африці. На території м. СРСР поширений повсюдно (крім Крайньої Півночі). Найбільша шкодочинність наголошується у ряді областей Центральної смуги європейської частини Росії, Сибіру, ​​Уралу, України, Білорусії, Молдавії. (Мигулин, 1983)

2.1.3. Діагностичні ознаки ріпакового квіткоїда

Жук (Рис. 1) розміром 1,5 – 2,7 мм з плоским довгастим тілом, чорний із зеленим або синім металевим відтінком. Передньогрудь коротка. Надкрила не покривають останнього сегмента черевця, їх поверхня покрита дрібними крапками і ніжними сірими волосками. Вусики булавоподібні, буро-чорного кольору, складаються з 11 члеників, сама булава - з трьох. Ноги короткі. Лапки пятичленикові; гомілки передніх ніг зазубрені, червонувато-бурі або жовтуваті.

Яйце розміром 0,3 мм, біле, гладеньке, видовжено-овальне.

Личинка — до 4 мм, черв’якоподібна, з трьома парами ніг, довжиною до 4 мм, блідо-сіра, вкрита маленькими чорними бородавками, голова бура. Середньогрудний і задньогрудний сегменти мають з обох сторін по бурому роговому щитку.

Лялечка — 3 мм, вільна, приплюснуто-яйцеподібної форми, блідо-жовтого кольору, потім темніє. (Байдик, 2005; Сніжок, 2007)

Рис. 1 Ріпакового квіткоїд

1. Імаго

2. Лялечка

3. Личинка

4Яйце

5. Відкладене яйце