Розділ 2. Ознаки юридичної відповідальності

Як уже зазначалося, юридична відповідальність є одним із різновидів соціальної відповідальності. Найбільш суттєві риси та ознаки, які притаманні соціальній відповідальності, властиві і юридичній відповідальності, адже вона здійснюється у суспільстві, забезпечує громадський порядок, гарантує захист суспільних інтересів та передбачає наявність суспільних суб’єктів. Тобто, юридична відповідальність – це соціальна відповідальність, регламентована правовими нормами.

Специфіка юридичної відповідальності полягає і в тому, що вона перш за все завжди оцінює минуле, тобто це відповідальність за дію, яка вже була вчинена. Тим самим юридична відповідальність може відрізнятися від організаційної, політичної, моральної та інших видів відповідальності, які спрямовані у майбутнє. Вона встановлюється за порушення юридичних вимог, а не за їх виконання (тому в законах мають фіксуватися, наприклад, міри відповідальності за невиконання договірних обов’язків, а не за їх виконання) [5, с. 430].

Усе це свідчить про відносну відокремленість та специфічну роль юридичної відповідальності серед інших видів соціальної відповідальності. Однак самостійний характер юридичної відповідальності зумовлює існування і особливих рис, які визначають своєрідність цієї категорії та надають можливість віднести її до правових понять. Характеризується юридична відповідальність такими ознаками:

1. Настає лише за вчинене правопорушення (дія чи бездіяльність) у разі встановлення складу правопорушення. Не можуть бути підставою юридичної відповідальності думки, наміри, переконання, почуття, погляди, соціальні або особисті властивості особи, а також діяння хоча зовні і схожі з правопорушенням, але які не є такими в силу своєї суспільної значимості (наприклад, необхідна оборона, крайня необхідність, професійний ризик).

2. Юридична відповідальність спирається на державний примус, який є специфічним впливом компетентних державних органів та уповноважених осіб на поведінку людей у визначених законом межах. Державний примус пов’язується із досягненням певної мети – переконання, покарання правопорушника та поновлення порушених прав. Особливістю такого примусу є націленість на примусове виконання норм права, нормативна регламентованість його законом, наявність чітко встановлених меж та здійснення лише компетентними державними органами. Однак, потрібно пам’ятати, що державний примус є більш широким поняттям ніж юридична відповідальність, оскільки він може здійснюватися різними способами, не пов’язаними з відповідальністю.

Оскільки в науковій літературі юридична відповідальність та державний примус або ж ототожнюються, або протиставляються, то важливого наукового та практичного значення має визначення їх співвідношення. Як уже зазначалось, юридична відповідальність є одним із примусових засобів, що застосовуються від імені держави уповноваженими на те органами. Проте, юридична відповідальність не є єдиним засобом державного примусу. Окрім юридичної відповідальності, засобами примусового впливу є міри захисту суб’єктивних прав, заходи запобігання, примусові заходи виховного характеру, заходи медичного характеру [9, с. 515].

3. Виражається в настанні негативних юридичних наслідків для правопорушника, зокрема, обов’язку особи зазнавати певних втрат – позбавлення конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади), організаційного (звільнення з роботи) і майнового характеру (конфіскація майна, штраф) за свою вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим, юридичним обов’язком, що не існував до правопорушення.

4. Гарантується державою, безпосередньо пов’язана з державно-владною діяльністю та державно-правовим волевиявленням. Ґрунтуючись на нормах права, юридична відповідальність є формально визначена, володіє чіткістю, деталізованістю та загальнообов’язковістю [4, с. 487].

5. Здійснюється виключно компетент­ними державними органами відповідно до приписів матеріальних і процесуальних правових норм.

6. Наявність правової основи, яку складають правові норми. Саме вони характеризують поведінку як протиправну та у санкції вміщують вичерпний перелік видів відповідальності та засобів, що можуть бути застосовані до порушника. Вказана норма права вміщається у документі, який має форму нормативно-правового акта, що виходить від органу публічної влади.

7. Наявність особливої процесуальної форми покладення та реалізації відповідальності. Вона здійснюється у ході правозастосовної діяльності з обов’язковим дотриманням певного процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом. Поза встановленої процесуальної форми юридична відповідальність неможлива.

Також, маючи нормативне закріп­лення відповідальність виявляється у наявності певних стадій, кожна з яких має певне значення, межі та відповідає певним вимогам.

Так, позитивна юридична відповідальність у своєму розвитку проходить декілька стадій:

1) закріплення в нормах права обов’язку щодо здійснення позитивних вчинків (статика встановлення відповідальності);

2) реалізація цього обов’язку – правомірна поведінка;

3) схвалення або заохочення поведінки особи (динаміка відповідальності).

У свою чергу, стосовно негативної юридичної відповідальності, то її реалізація проходить такі основні стадії:

1) виникнення юридичної відповідальності – розпочинається з моменту скоєння правопорушення та продовжується до виявлення його компетентними органами держави чи посадовими особами. Змістом цієї стадії є право держави на застосування заходів юридичної відповідальності, реалізація яких можлива на наступних стадіях юридичної відповідальності;

2) конкретизація юридичної відповідальності – починається з моменту виявлення компетентними органами чи посадовими особами правопорушника та закінчується вступом у законну силу правозастосовного акта, що визнає факт правопорушення, скоєного конкретною особою;

3) реалізація конкретних заходів юридичної відповідальності – розпочинається з моменту набуття законної сили правозастосовним актом, що визнає скоєне діяння правопорушенням, встановлює вид і міру юридичної відповідальності та закінчується за загальним правилом тоді, коли призначене покарання реалізовано [4, с. 493].

8. Наявність визначеного суб’єкта – фізичної чи юридичної особи, що в силу вікового та психічного стану може власноруч відповідати за вчинене. Тому такий суб’єкт повинен володіти певними характеристиками, а вчинене правопорушення має пов’язуватись із наявністю вини, тобто психологічним ставленням до скоєного. Саме це і визначає можливість покладення відповідальності та впливає на її види і форму.

9. Пов’язана з осудом суспільством і державою поведінки правопорушника, тобто відносно особи, що вчинила правопорушення, компетентний державний орган приймає відповідний правозастосовний акт. Одночасно особа, порушуючи норму права, порушує і відповідну норму моралі. Тому поряд із юридичною відповідальністю перед державою вона несе і етичну відповідальність перед суспільством, яка виражається у суспільному осуді. Однак, в деяких випадках наслідками юридичної відповідальності можуть бути не тільки осуд і покарання, а й державне схвалення і заохочення (при позитивній відповідальності).

10. Метою відповідальності є охорона правопорядку, що здійснюється шляхом примусового поновлення порушених прав, припинення протиправного стану чи покарання правопорушника. Дієвість цього інституту забезпечує реальну можливість безперешкодного здійснення суб’єктивних прав та можливість досягнення правового результату правомірною поведінкою суб’єктів суспільних відносин. Своєчасне засто­сування відповідальності забезпечує можливість перевихо­вання правопорушника та реалізацію виховної функції у суспільстві.

Вказані ознаки юридичної відповідальності є обов’язковими і відсутність хоча б однієї з них свідчить про відсутність юридичної відповідальності та можливість застосування певного різновиду не правової соціальної відповідальності. У змісті цих ознак поєднані властивості, що характеризують як добровільну, так і державно-примусову форми реалізації юридичної відповідальності.

Більше того, ознаки юридичної відповідальності дають змогу глибше зрозуміти не лише сутність, зміст та природу юридичної відповідальності, а й порядок і спосіб її реалізації, правові основи її здійснення, наслідки, що виникають в результаті застосування відповідальності, а також співвідно-шення з іншими видами державного примусу.

Таким чином, юридична відповідальність є багатоаспектною категорією, сутність якої може бути визначена як варіант (спосіб) правового регулювання шляхом покладення заборон, засіб зміцнення законності, засіб виховання законослухняних громадян, метод підвищення рівня правової свідомості та правової культури, принцип діяльності правової держави, засіб охорони та відновлення порушених суб’єктивних прав.

Природа інституту юридичної відповідальності має правовий характер і полягає у застосуванні до винної особи, яка скоїла правопорушення, засобів публічно-правового примусу, передбачених санкцією порушеної норми у чітко визначеному процесуальному порядку. Це самостійний правовий інститут, що є підставою охоронних правовідносин.