1.3. Мета і функції юридичної відповідальності

Для більш глибокого розуміння сутності юридичної відповідальності необхідно з’ясувати її цілі та призначення в суспільстві, адже соціально-політична цінність юридичної відповідальності виявляється у наявності чітко визначеної мети та функціонального призначення.

Загалом, під метою або цілями розуміють кінцевий результат на який спрямоване те чи інше явища, процес, діяльність. В нашому випадку, під метою юридичної відповідальності слід розуміти ті основні результати, яких прагне досягти держава, притягуючи правопорушника до відповідальності.

На думку Є. О. Гіди, мета юридичної відповідальності – це передбачувана та гарантована державою модель майбутнього розвитку суспільних відносин, досягнути якої за допомогою встановлення і застосування юридичної відповідальності прагнуть суб’єкти правотворчої та правореалізаційної діяльності [4, с. 460] .

О. Копєйчиков вважає, що мета юридичної відповідальності – вияв її соціальної необхідності та ефективності.

Варто зазначити, що мета (ціль) юридичної відповідальності – це насамперед категорія, яка характеризує її призначення. Значення мети полягає у тому, що вона: забезпечує пізнання сутності та природи юридичної відповідальності; визначає взаємодію відповідальності та суспільства; характеризує результати відповідальності; визначає засоби та характер дій, спрямованих на досягнення результату; це прояв загальних цілей права; обумовлює існування регулятивної та охоронної функцій права; є засобом ефективного функціонування механізму правового регулювання; забезпечує важливі гарантії законності; визначає зміст функцій відповідальності.

Цілі юридичної відповідальності можна поділяти на такі, що мають загальносоціальне та індивідуальне значення.

Загальносоціальна мета юридичної відповідальності полягає в охороні існуючого ладу та суспільного порядку (забезпеченні порушеного публічного інтересу). Конкретна (щодо правопорушника) мета юридичної відповідальності – державне примушування особи поводитись у будь-яких правових ситуаціях відповідно до встановленого законом правового порядку шляхом покарання винного, визначення правових наслідків для нього.

До загальносоціальних належать цілі, що відображають ставлення суспільства в цілому до правопорушень та певні його очікування. До таких цілей можна віднести:

а) захист правопорядку – направлена на підтримування суспільства як цілісного організму в стійкому стані, в якому його розвиток, динаміка спрямовані відповідно до його головних правових вимог;

б) гарантування (забезпечення) принципу непорушності прав і свобод людини і громадянина;

в) запобігання правопорушуваності (злочинності) як аномальному явищу, її профілактика на загальносоціальному рівні (шляхом правового виховання та правової пропаганди, просвітницької тощо).

До індивідуальних цілей можна віднести :

а) відновлення порушених суб’єктивних прав і свобод суб’єктів права – фізичних і юридичних осіб. Інакше кажучи, мета відповідальності не може бути звужена тільки до відплати правопорушнику за скоєне ним. Головним для особи, чиї права та інтереси, нормальні суспільні зв’язки порушено, полягає в їх поновленні, створенні впевненості людини в тому, що держава, притягуючи до відповідальності правопорушника, гарантує охорону, захист і поновлення порушеного протиправною поведінкою стану особи;

б) компенсація особі завданої їй правопорушенням матеріальної і моральної шкоди;

в) покарання правопорушника. Це завжди державно-примусове, законне обмеження прав винної особи, яке виражається в позбавленні її певних цінностей (особистих, матеріальних), що їй належали. Проте покарання правопорушника не може бути самоціллю суспільства і держави;

г) превенція (попередження) вчинення нових правопорушень конкретною винною особою (приватна превенція). Превентивне значення має якраз покарання, яке виступає засобом попередження вчинення нових правопорушень як притягнутими до відповідальності, так і іншими особами (загальна превенція). Ця мета досягається шляхом впливу на свідомість членів суспільства: доказується неминучість покарання за вчинення правопорушення. Превентивне значення покарання якраз і полягає в невідворотності юридичної відповідальності, а не в жорстокості покарання.

д) виховання як правопорушника, так і інших членів суспільства. Ефективна боротьба з правопорушниками, своєчасне і невідворотне покарання винних вселяють у громадян переконливість в усталеності наявного правопорядку, закріплюють віру в справедливість та міцність державної влади, впевненість у тому, що їх законні права та інтереси надійно захищені.

Враховуючи вищевикладене, доречніше вести мову не лише про одну загальну мету юридичної відповідальності, а про систему цілей останньої.

Необхідно зазначити, що мета юридичної відповідальності виявляється на рівні конкретних галузей права, що містять у собі певні правові можливості реагування на правопорушення.

Наприклад, метою покарання за кримінальним правом є не тільки кара, а й виправлення, тобто такі істотні зміни особи злочинця, що засвідчать про позбавлення негативних настанов і зумовлюють готовність жити, не порушуючи закон.

Мета дисциплінарної відповідальності – забезпечення трудової дисципліни, а доцільність її застосування визначається самим роботодавцем. Заходи дисциплінарної відповідальності є насамперед каральними (наприклад, об’явлення догани працівнику чи звільнення з роботи).

Як бачимо, здебільшого міри юридичної відповідальності спрямовані не на формальне покарання винного, а на те, щоб забезпечити порушений суспільний інтерес, інтерес правомочного суб’єкта, відновити порушені протиправною поведінкою суспільні відносини. Тому юридична відповідальність має на меті відшкодування суспільно небезпечних наслідків правопорушення, якщо вони мають оборотний характер.

Соціальне та цільове призначення юридичної відповідальності розкривається в її функціях.

Функції юридичної відповідальності – це основні напрями дії юридичної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб’єктів, правосвідомість і правову культуру, в яких розкриваються її сутність, соціальне призначення та через які досягаються цілі юридичної відповідальності.

Функції юридичної відповідальності за своїм змістом часто дублюють одна одну. Серед них розрізняють, зокрема, такі:

1. Регулятивна – напрям дії юридичної відповідальності на суб’єктів суспільних відносин, що полягає в спонуканні останніх дотримуватися норм права і виражається в їх правомірній поведінці. Способами здійснення регулятивної функції юридичної відповідальності є закріплення в нормах права зразків правомірної поведінки шляхом встановлення заборон, дозволів, заохочень тощо;

2. Каральна (штрафна, репресивна) – напрям дії юридичної відповідальності на суб’єктів правопорушень, що полягає в осуді, позбавленнях (втратах) особистого, майнового та організаційного характеру. Вона здійснюється уповноваженим суб’єктом, з одного боку, шляхом обмеження прав і свобод правопорушника, а з другого – покладення на нього такі нові юридичні обов’язки та обтяження, яких до вчинення правопорушення він не мав (наприклад, перебувати за вироком суду в місцях позбавлення волі, на виправних роботах). Каральна функція спрямована на припинення або зміну правовідносин і встановлення між суб’єктами права конкретного правового зв’язку необхідного для реалізації юридичної відповідальності (правовідносин юридичної відповідальності). Способами здійснення каральної функції юридичної відповідальності є осуд, обмеження майнової сфери, позбавлення суб’єктивних прав, ліквідація колективного суб’єкта правовідносин тощо;

3. Правовідновлююча (захисна, компенсаційна) – протистоїть формальному покаранню винного та спрямована на забезпечення порушеного інтересу і поновлення порушених протиправною поведінкою суспільних відносин. Частіше за все така функція “працює” у випадках притягнення до майнової (матеріальної, цивільно-правової) відповідальності. Стягнення збитків з правопорушника компенсує втрати потерпілої сторони та поновлює її майнові права. Ця функція націлена також на примусове виконання невиконаних обов’язків. Способами здійснення відновлювальної функції є відшкодування завданої шкоди, осуд правопорушника, компенсація матеріальної та моральної шкоди.

4. Превентивна – напрям дії юридичної відповідальності на індивідуальну та суспільну свідомість, що полягає в недопущенні, попередженні розвитку протиправного варіанта поведінки, витісненні, протидії антисоціальній поведінці. Способами здійснення превентивної функції є застосування осуду та покарання. Превентивна функція залежно від видів суспільних відносин і суб’єктів, на яких вона діє, поділяється на підфункції загальної превенції (стосовно всіх суб’єктів права) та приватної (спеціальної) превенції (щодо конкретного правопорушника);

5. Виховна – напрям дії юридичної відповідальності на індивідуальну та суспільну свідомість, внутрішній світ суб’єктів права з метою виховання, ознайомлення з відповідними цінностями, формування правосвідомості, правової культури, мотивації правомірної поведінки, зменшення проявів правового нігілізму, антисоціальної поведінки. Способами здійснення цієї функції юридичної відповідальності є встановлення обов’язків, покарання, осуд, заохочення, правове інформування громадян, відшкодування завданої шкоди [4, с. 437].

Окрім того, в юридичній літературі поряд з розглянутими вище функціями юридичної відповідальності виділяють й інші, наприклад, охоронну – спрямована на захист позитивних суспільних відносин шляхом нормативно-встановлених відповідних механізмів притягнення винних осіб до відповідальності в разі порушення норм права, заохочувальну (стимулюючу) – сфокусована на позитивне ставлення особи до встановлених правил поведінки і бажання виконувати необхідні вимоги права та отримувати відповідні заохочення, передбачені законодавством.

Деякі автори, окрім традиційних, виокремлюють сигналізаційну (інформативну) функцію, змістом якої є визначення моделі поведінки, що суперечить інтересам держави та характеризується як протиправна; аналіз способів впливу на правопорушників та визначення змісту і властивостей конкретних видів відповідальності [14, с. 119]. Обґрунтовується можливість існування організуючої (релятивної) функції відповідальності. Її змістом є забезпечення регулювання суспільних відносин шляхом запобігання правопорушенням, покарання винних у їх скоєнні осіб, відновлення порушених прав і законних інтересів [15, с. 386].

Характерною ознакою функції є їх цільовий характер, адже кожній або декільком функціям відповідає певна суспільно-корисна мета, про яку дбає суспільство, використовуючи юридичну відповідальність як один із засобів її досягнення. Функції юридичної відповідальності тісно пов’язані з функціями права: одна функція права може задавати напрям правового впливу декільком функціям юридичної відповідальності. Наприклад, каральна, превентивна, поновлювальна функції задаються охоронною функцією права.

Усі функції юридичної відповідальності об’єднують такі ознаки: соціальна обумовленість; цільова спрямованість; самостійність та взаємодія; наявність взаємозв’язку з функціями права, які надають впливу функцій юридичної відповідальності певного напряму; взаємозв’язок функцій юридичної відповідальності з функціями її складників; прояв через функції юридичної відповідальності призначення юридичної відповідальності.

Таким чином, важливим та необхідним засобом захисту держави, суспільства, прав і свобод кожної людини та громадянина від правопорушень є юридична відповідальність. Остання є якісним показником реального втілення прав і свобод особи у соціальній дійсності. Зокрема, розрізняють:

Позитивну (перспективну) юридична відповідальність – сумлінне виконання своїх обов’язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.

Ретроспективну (негативну) юридична відповідальність – специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб’єкта правопорушення, покладанням на останнього обов’язку перетерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення.

Юридична відповідальність є особливим різновидом соціальної. Саме її належність до соціальних категорій визначає наявність у юридичної відповідальності всіх ознак соціальної, адже вона здійснюється у суспільстві, забезпечує суспільний порядок, гарантує захист суспільних інтересів та передбачає наявність суспільних суб’єктів. В той же час, специфічність юридичної відповідальності дає змогу говорити про її самостійний характер.

Соціальною сутністю юридичної відповідальності слугує здійснювана “руками держави” природна негативна реакція суспільства (принаймні тієї його частини, волю якої виражає держава) на порушення певних соціальних інтересів, на “пошкодження” певних соціальних чи особистих благ.

Соціально-політична цінність юридичної відповідальності виявляється у наявності чітко визначеної мети та функціонального призначення.

Оскільки юридична відповідальність, так би мовити, “бере участь” у реалізації охоронної функції, то її ціль у загальному вигляді можна визначити як охорону існуючого ладу та суспільного порядку. Відповідальність, що застосовується до конкретного правопорушника, має й більш вузьку мету – покарання винного. Вона висловлює реакцію держави на шкоду, заподіяну правопорушником, та виступає як засіб самозахисту суспільства від порушення умов його існування. Більше того, заходи юридичної відповідальності впливають на суб’єкта правопорушення з метою охорони і захисту прав та інтересів громадян, відновлення порушених прав, запобігання правопорушень у майбутньому шляхом загальної та спеціальної превенції. У цьому виявляються функції юридичної відповідальності, які реалізуються шляхом відповідної діяльності державних органів.

Наявність мети, функцій юридичної відповідальності, її заснованість на системі принципів свідчить про самостійний характер цієї категорії, яка має теоретико-правовий та практично-правовий характер, забезпечуючи порядок у суспільстві.

Отже, юридична відповідальність – це нормативна, гарантована та забезпечена державним переконанням або примусом міра реагування держави на дотримання та виконання норм права, що схвалюється або заохочується державою у правомірній поведінці суб’єктів права, а у випадку порушення норм права – обов’язок правопорушника перетерпіти осуд, певні обмеження прав особистого, матеріального та організаційного характеру.