43

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Зміст і сутність юридичної відповідальності

1.1. Поняття юридичної відповідальності 6

1.2.Співвідношення юридичної та соціальної

відповідальності 10

1.3. Мета і функції юридичної відповідальності 14

РОЗДІЛ 2. Ознаки юридичної відповідальності 22

РОЗДІЛ 3. Підстави та принципи юридичної відповідальності

3.1. Підстави юридичної відповідальності 27

3.2. Принципи юридичної відповідальності 32

ВИСНОВКИ 40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Питання взаємовідносин держави та особи завжди були важливими для суспільної діяльності. Особливо актуальними є проблеми охорони прав та свобод особи від посягань як з боку інших осіб, так і держави. Важливим засобом забезпечення охоронної функції держави є юридична відповідальність. Інститут цього різновиду соціальної відповідальності є важливим показником реального втілення прав та свобод у соціальній дійсності. Це обумовлено тим фактором, що в процесі реалізації юридичної відповідальності відбувається безпосередній вплив держави на сферу юридично закріплених суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. При цьому виявляються ціннісні орієнтири держави, рівень цивілізованості суспільства, ступінь духовності і культурності населення та наявність законодавчих гарантій механізмів захисту цих прав і свобод. Завдання та цілі юридичної відповідальності, спеціальні юридичні засоби, що забезпечують її справедливість визначають ступінь цінності громадянина для держави.

Правова держава характеризується добросовісним виконанням правових приписів всіма суб’єктами права та їх вмінням визначати власну поведінку, виходячи із її корисності чи шкідливості для суспільства. Саме ця обставина спричиняє важливість дослідження юридичної відповідальності не лише в негативному, а й позитивному аспекті не лише як відповідальності громадян, посадових осіб та організацій перед державою, а й держави перед зазначеними суб’єктами і світовим співтовариством.

Ступінь наукової розробки. В науковій літературі проблемі юридичної відповідальності присвячено чимало робіт. Вона була предметом дослідження таких відомих вчених, як С. С. Алексєєв, Я. М. Брайнін, П. Ф. Базилєв, М. І. Байтін, С. М. Братусь, Ю. О. Денисов, О. С. Йоффе, М. О. Краснов, О. А. Красавчиков, В. А. Курляндський, В. М. Кудрявцев, В. В. Лазарєв, О. Є. Лейст, М. С. Малеїн, О. С. Мордовець, П. О. Недбайло, К. О. Новіков, А. С. Піголкін. А. А. Піонтковський, В. А. Рейхер, І. Ф. Ревко, І. С. Самощенко, М. С. Строгович, Г. І. Тункін, Є. В. Черних, М. Х. Фарукшин, М. Д. Шаргородський, Я. С. Явич та ін.

У вітчизняній юридичній літературі проблемі юридичної відповідальності присвячені роботи С. К. Бостана, С. Д. Гусарєва, Н. М. Пархоменка, Є.O. Гіди, A.M. Завального, М. В. Цвіка, О. В. Петришина, Л. В. Авраменка, В. О. Василенка, О. В. Зайчука, Г. В. Єрьоменко, М. І. Козюбри, В. В. Копєйчикова, В. О. Котюка, П. С. Матишевського, Л. Р. Наливайко, Н. М. Оніщенко, В. Ф. Погорілка, П. М. Рабіновича, С. Б. Раскалея, О. Ф. Скакун, Я. М. Шевченко, Ю. С. Шемшученка, О. В. Шмоткіна та ін.

Мета і завдання дослідження.  Метою роботи є комплексне дослідження юридичної відповідальності, її поняття, ознак, функцій, підстав та принципів з позицій невід’ємних прав людини, формування громадянського суспільства та правової держави.

Для досягнення зазначеної мети були визначені наступні завдання:

• визначення поняття юридичної відповідальності;

• висвітлення співвідношення юридичної та соціальної відповідальності;

• розкриття цілей та функції юридичної відповідальності;

• дослідження основних ознак юридичної відповідальності;

• аналіз підстав юридичної відповідальності;

• розкриття принципів юридичної відповідальності;

• з’ясування ролі юридичної відповідальності в системі засобів охорони, гарантування та захисту прав і свобод людини;

Об’єктом дослідження є юридична відповідальність як один із різновидів соціальної відповідальності та засіб забезпечення прав і свобод людини.

Предметом дослідження є поняття, ознаки, природа, підстави та принципи юридичної відповідальності, наукові праці з цих питань, а також доктринальні дослідження щодо них.

Методи дослідження склала система загальнонаукових і спеціально-наукових методів, що в сукупності забезпечили об’єктивний аналіз предмету дослідження. З урахуванням специфіки теми та поставлених завдань застосовувались наступні методи: діалектичний метод як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ, їх суперечностей, розвитку та змін; філософсько-світоглядові методи надали можливість дослідити ідею юридичної відповідальності у її зв’язку з державно-правовими та суспільними категоріями. Філософський аналіз тісно пов’язаний з дослідженням відповідальності через призму аксіології, що обумовлює цінність відповідальності для людського існування; формально-логічний метод забезпечив формулювання політико-правових ознак юридичної відповідальності, визначення сутності відповідальності та її місця в системі державно-правових інститутів; історичний підхід дав можливість простежити еволюцію самого поняття “відповідальність”; системний метод дав можливість провести комплексне дослідження юридичних, суспільних, соціальних основ відповідальності та одержати системні знання про неї; структурно-функціональний метод застосовано в процесі характеристики елементів структури юридичної відповідальності та визначення її місця в системі соціальної відповідальності; порівняльний метод надав можливість виокремити спільні та відмінні риси таких категорій, як соціальна, юридична відповідальність та державний примус.

Структура курсової роботи зумовлена метою і завданнями дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, п’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 43 сторінки, включаючи список використаних джерел у кількості 27 найменувань.

Розділ 1. Зміст і сутність юридичної відповідальності

1.1. Поняття юридичної відповідальності

Важливим засобом забезпечення охоронної функції права є юридична відповідальність. Остання є якісним показником реального втілення прав і свобод особи у соціальній дійсності. Це зумовлено тим, що у процесі реалізації юридичної відповідальності відбувається безпосередній вплив держави на сферу нормативно закріплених суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. При цьому виявляються ціннісні орієнтири держави, рівень цивілізованості суспільства, ступінь духовності та культурності населення, а також наявність законодавчих гарантій і механізмів захисту прав і свобод особи.

Проблематика юридичної відповідальності займає одне з ключових місць у вітчизняному правознавстві. Однак, незважаючи на тривалий період комплексного вивчення юридичної відповідальності, й досі дискусійною залишається значна кількість аспектів її правової природи.

Поняття “юридична відповідальність” утвердилося в юридичній науці у 60-ті роки XX ст. Тоді панувала зобов’язальна система правового регулювання, коли юридичну відповідальність розглядали як важливий інструмент, що примушує дотримуватися приписів правових норм усіх громадян, посадових осіб тощо (ретроспективний аспект). У 80-90-ті роки минулого століття у зв’язку із демократичними трансформаціями вітчизняні вчені почали приділяти більше уваги дослідженню сутності юридичної відповідальності та розкриттю її глибокого позитивного змісту. Нині більшість із них визнає існування позитивного (перспективного) аспекту форми реалізації у структурі юридичної відповідальності [5, с. 280].

Суть юридичної відповідальності розглядають у вузькому і широкому розумінні.

1. Прихильники вузького розуміння юридичної відповідальності (М. Шаргородський, І. Самощенко, О. Іоффе, Л. Явич, В. Копейчиков, П. Рабінович, В. Котюк, В. Молдован, А. Колодій та ін.) пов’язують юридичну відповідальність із протиправною поведінкою, правопорушенням, що передбачає застосування державного примусу, покарання. Вони вважають, що юридична відповідальність складається лише з одного аспекту – ретроспективного. Правомірні дії суб’єктів у розуміння відповідальності не входять. Ця позиція визначає ретроспективний (негативний) аспект юридичної відповідальності;

2. Прихильники широкого розуміння юридичної відповідальності (Р. Косолапов, С. Лисенков, В. Марков, М. Матузов, П. Недбайло, Н. Слободчикова, О. Скакун, С. Гусарєв, О. Слюсаренко, А. Олійник та ін.) розглядають її не тільки як наслідок негативного явища, реакцію держави на скоєний делікт, а як явище позитивне, що передбачає свідоме, відповідальне ставлення індивідів до своїх вчинків і виключає порушення правових приписів.

На сьогодні багато вчених – фахівців із загальної теорії права й галузевих юридичних наук обстоюють ідею щодо конструювання юридичної відповідальності у широкому плані, яка виходить за межі розгляду її тільки як наслідку правопорушення. З цього приводу М. Строгович зазначив, що юридична відповідальність є насамперед відповідальним ставленням людини до своїх обов’язків, відповідальністю за правильне виконання особою покладених на неї законом обов’язків. У разі його невиконання настає відповідальність в її негативному значенні – примусі, стягненні, покаранні тощо.

Як бачимо, юридична відповідальність є досить складним соціальним явищем і проявляється у таких двох аспектах: у негативному (ретроспективному) і позитивному (перспективному).

Ретроспективна (негативна) юридична відповідальність – специфічні правовідносини між державою і правопорушником унаслідок застосування державно-правового примусу, що характеризується осудом протиправного діяння і суб’єкта правопорушення, покладанням на нього обов’язку зазнавати позбавлень і несприятливих наслідків особистого, майнового, організаційного характеру за скоєння правопорушення.

Загалом, у вітчизняній юридичній літературі сформувалися такі основні підходи до розуміння ретроспективної відповідальності:

• юридична відповідальність – покарання;

• юридична відповідальність – реалізація санкцій;

• юридична відповідальність – міра державного примусу;

• юридична відповідальність – реакція суспільства на правопору-шення;

• юридична відповідальність – обов’язок перетерпіти обмеження;

• юридична відповідальність – оцінка (осуд);

• юридична відповідальність за правопорушення – юридична безвід-повідальність суб’єктів права [4, с. 375].

Перспективна (позитивна) юридична відповідальність – сумлінне виконання своїх обов’язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей і окремою особою. Перспективну юридичну відповідальність прийнято розглядати в таких розуміннях:

• позитивна відповідальність – почуття відповідальності;

• позитивна юридична відповідальність – обов’язок дотримуватися норм права;

• позитивна юридична відповідальність – правомірна поведінка;

• заохочувальна позитивна юридична відповідальність та ін.

Позитивною юридичною відповідальністю є відносини активного характеру, ретроспективна відповідальність настає внаслідок того, що суб’єкт своїми діями порушив відносини юридичної відповідальності, тобто вчинив безвідповідально.

Двох-аспектне розуміння юридичної відповідальності визнають не всі вчені оскільки в суспільній думці відповідальність традиційно пов’язували з відплатою, покаранням. Проблемою відповідальності займалися здебільшого юристи, яких цікавила насамперед кримінальна відповідальність. Це відбувалось тому, що розуміння права у суспільній думці та науці більше було зорієнтовано на зобов’язання, заборони, державно-примусові заходи. Однак праву притаманні не тільки заборонні тенденції, адже розвиток і становлення правової держави надають першочергового значення позитивній відповідальності, яка стимулює соціально корисну активність людей.

Важливим є запобігання правопорушень задля уникнення необхідності карати за них. Цим зумовлена важливість позитивної відповідальності.

Вагомим аргументом на користь добровільної (позитивної) відповідальності є правовий інститут заохочення. Він пов’язаний з добровільним виконанням громадянами своїх обов’язків і є стимулом для вчинення правомірних дій.

Загалом, обидва аспекти юридичної відповідальності діалектично взаємозв’язані і становлять єдине ціле одного соціального явища.

Вчені, які досліджували питання юридичної відповідальності, в кінцевому результаті трактували її по-своєму, беручи за основу той чи інший підхід до її розуміння. Це в свою чергу, зумовило наявність у наукових працях різних визначень даного поняття.

Так, за М. В. Цвіком, юридична відповідальність – це передбачені нормами права і здійснювані в правових відносинах у процесуальному порядку уповноваженими державою суб’єктами засоби державного примусу до особи, яка вчинила правопорушення, що тягне для неї обов’язок зазнавати несприятливих наслідків особистого, майнового або організаційного характеру, вид і міра яких передбачені санкціями правових норм [5, с. 375].

На думку О. Ф. Скакун, юридична відповідальність – передбачені законом вид і міра обов’язку правопорушника потерпати від примусового державно-владного позбавлення благ психологічного, організаційного або майнового характеру в правовідносинах, що виникають між ним і державою із факту правопорушення [6, с. 360].

Як вважає К. Г. Волинка, юридична відповідальність – застосування до особи, що скоїла правопорушення, примусових заходів, передбачених санкцією порушеної норми, у встановленому для цього процесуальному порядку від імені держави і на підставі закону [5, с.196 ].

Юридична відповідальність за П. М. Рабіновичем – це закріплений у законодавстві і забезпечений державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали [8, с. 150].

Вчений С. К. Бостан визначає юридичну відповідальність як усвідомлення суб’єктом права своїх дій у процесі реалізації наданих прав і покладених на нього обов’язків, вольового рішення діяти і власне поведінки (дії чи бездіяльності), що відповідає вимогам закону, а також як можливість зазнавати певних обмежень у разі порушення норм права [5, с. 295].

Підсумовуючи вищенаведені підходи до розуміння юридичної відповідальності, можна дати таке, найбільш узагальнююче визначення:

юридична відповідальність – це нормативна, гарантована та забезпечена державним переконанням або примусом міра реагування держави на дотримання та виконання норм права, що схвалюється або заохочується державою у правомірній поведінці суб’єктів права, а у випадку порушення норм права – обов’язок правопорушника перетерпіти осуд, певні обмеження прав особистого, матеріального та організаційного характеру.