Родина аренавірусів

До родини Arenaviridae (arena - пісок) входить 12 видів вірусів, серед яких найбільше значення мають збудники лімфоцитарного хоріоменінгіту й хвороби Ласса. Віруси мають дрібні гранули, які нагадують під електронним мікроскопом пісок. Віронуклеон їх складає РНК і білок у вигляді намиста, є зовнішня ліпопротеїнова оболонка. На поверхні оболонки розташовані булавоподібні глікопротеїнові вирости. Вірус чутливий до спирту, ефіру та інших жиророзчинників. Аренавіруси культивуються в ембріональних культурах тканин мишей, курей, амніона людини.

   Лімфоцитарний хоріоменінгіт

Вірус лімфоцитарного хоріоменінгіту належить до родини Arenaviridae, яка відзначається певними особливостями будови віріону. Віріони сферичної форми, їх діаметр становить 110-140 нм. На поверхні суперкапсиду розміщені великі шипи. Під суперкапсидом знаходяться 2 кільцеподібні нуклеокапсиди, які нагадують намисто і складаються з –РНК і капсомерів. Поряд з нуклеокапсидами чітко прослідковуються гранули – комплекси вірусних протеїнів з рибосомами клітини господаря.

 

 

Аренавіруси

Значна кількість первинних і перещеплюваних культур клітин чутливі до вірусу, проте рідко можна помітити в них деструктивні зміни. Найчастіше для культивування вірусу використовують перещеплювані клітини Vero, ВНК-21 і первинні культури курячих фібробластів.

Збудник хоріоменінгіту широко поширений в навколишньому середовищі. Основним резервуаром вірусу є сірі будинкові миші. Основні шляхи зараження людини – повітряно-краплинний та аліментарний при вживанні харчових продуктів, інфікованих виділеннями мишей. Не є винятком можливість проникнення збудника в організм через шкіру, а також трансплацентарна передача.

В оргнізмі вірус уражує оболонки головного мозку і клітини ретикулоендотеліальної системи, викликаючи їх апоптоз.

У людини перебіг хвороби нагадує грип – підвищення температури, головний біль, біль у м’язах, рідше розвиваються симптоми асептичного менінгіту і менінгоенцефаліту. При вродженому лімфоцитарному хоріоменінгіті розвиваються гідроцефалія, дитячий церебральний параліч, хоріоретиніт.

Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження є кров, спинномозкова рідина, мозкова тканина осіб, що загинули. Виділення вірусу проводять шляхом зараження в мозок молодих білих мишей або культури клітин. Ідентифікацію вірусу проводять за допомогою РЗК, РОНГА, РН, ІФА, РІА. Як антиген можна використати культуральну рідину заражених клітин або 10 % суспензію мозкової тканини заражених мишей. Методом імунофлуоресценції досліджують культури клітин або зрізи мозку інфікованих мишей.

Противірусні антитіла можна виявити як у сироватці крові, так і в спинномозковій рідині. З цією метою використовують РЗК, РН, РНГА, ІФА, РІФ, РІА.

Профілактичні заходи включають знищення мишей, ранню госпіталізацію хворих. Вакцин немає.

Вірус Ласса вперше виділено від хворих населеного пункту Ласса (Нігерія). Він викликає геморагічну гарячку Ласса, яка характеризується високою летальністю, виразковим фарингітом, геморагічним синдромом, порушенням функції нирок і центральної нервової системи. Особливо висока смертність спостерігається серед захворілих людей, які приїжджають у західну Африку з інших країн. Джерелом і резервуаром вірусу є африканські гризуни, які переносять хворобу безсимптомно, але виділяють збудник із сечею і слиною. Людина заражається повітряно-краплинним, аліментарним і контактним шляхами як від інфікованих гризунів, так і від хворих людей.

Лабораторну діагностику проводять шляхом виділення вірусу з крові та сечі хворих у період вірусемії, а також за допомогою РІФ, РЗК і РН у режимних лабораторіях.    Для лікування використовують сироватку реконвалесцентів і рибавірин. Специфічна профілактика не розроблена.