Морфологія і ультраструктура вірусів.

Аденовіруси не мають ліпопротеїнової оболонки.

 

Аденовіруси

 

За своєю формою вони нагадують ікосаедр (20 триангулярних поверхонь і 12 вершин) діаметром 65-80 нм, отже тип симетрії - квазісферичний (кубічний). Від кожної з вершин відходить структурний компонент, який називається “фібрила” (відросток) з булавоподібним потовщенням на вільному кінці. Його довжина варіює у різних серотипів вірусів (8-30 нм). Білкова оболонка (капсид) діаметром 70-90 нм складається з 252 субодиниць (капсомерів), 240 з яких - гексони, а 12 - пентони. Пентон містить основу пентону на поверхні капсиду, від якої відходить фібрила. Кожний пентон оточений пятьма гексонами, завдячуючи яким він одержав назву “пентон”. Решта капсомерів - гексони, які називать так тому, що кожний межує з шістьма іншими ідентичними структурами. При мякому лізисі часток 10 % піридином можуть бути одержані наномери (групи з 9 гексонів ), при чому кожний наномер відповідає одній з 20 триангулярних поверхонь. Гексони і пентони містять різні вірусні поліпептиди.

 

 

 

Маса лінійної двониткової віріонної ДНК (20-25) х 10⁶ Д незначно варіює в залежності від серотипу вірусів, а її довжина складає приблизно 11 мкм. Вона містить 34 000-36 000 пар нуклеотидів. У її складі виявлено інвертовані кінцеві надлишкові послідовності. У комплексі з внутрішнім білком ДНК аденовірусів є інфекційною: якщо її ввести в культуру клітин, вона здатна спричиняти утворення інфекційного вірусу.

Білки аденовірусів можуть бути поділені на структурні та неструктурні (розчинні), а за часом утворення в клітині - на ранні та пізні. Структурні білки різноманітні за фізико-хімічними властивостями, антигенною специфічністю та представлені білками капсиду і внутрішніми білками. У складі віріонів ідентифіковано 12 поліпептидів молекулярною вагою від 7 500 до 120 000 Д. Внутрішній білок заповнює порожнину, утворену капсидом, взаємодіє з ДНК і створює “серцевину” (англ. - core) віріону. Особливістю його є більш високий в порівнянні з капсидними білками вміст аргініну, через що він має властивості основного білка і подібний до клітинних гістонів. Його представлено двома поліпептидами - V i VII, з яких останній безпосередньо взаємодіє з ДНК. При мякій дезінтеграції АВ саркозилом одержана серцевина середнім діаметром 66-67 нм має сферичну форму, представляє собою правильно організовану структуру з 12 петель, напрям яких співпадає з вершинами капсиду таким чином, що на зрізі віріона дезоксирибонуклеопротеїн (ДНП) утворює фігуру, подібну до квітки. Молекули поліпептиду V розміщуються на зовнішнй поверхні петель і повязані з внутрішніми торцями пентонів.

ДНП складається з окремих субодиниць, які називаються нуклеосомами. Кожна нуклеосома містить 200 пар нуклеотидів, зєднаних з шістьома молекулами поліпептиду VII і однією молекулою поліпептиду V. Подібну структуру мають хромосоми клітин еукаріотів і ДНП деяких інших вірусів (SV-40), тому прийнято термін “хромосома” вірусів.

 

Класифікація аденовірусів. Аденовіруси належать до родини Adenoviridae, яка поділяється на два роди: Mastadenovirus (понад 90 серологічних типів) i Aviadenovirus (14 серологічних типів). Хоча існують широкі антигенні перехрести за гексоновими комплементзвязуючими антигенами всередині кожного роду, немає загального антигену, який би характеризував родину в цілому. Рід Mastadenovirus включає в себе віруси людини, мавп, великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, собак, опосумів.

За характером гемаглютинації (ці властивості має білок фібрил), онкогенним потенціалом для тварин, було визначено такі групи, які включають всі відомі аденовіруси людини.