Вірус Епштейна-Барр

 

За морфологічними та іншими фізико-хімічними властивостями він подібний до вірусів простого герпесу та інших герпесвірусів людини. ВЕБ уражає В-лімфоцити, інші клітини лімфоїдної та ретикулярної тканин людини, здатний довго зберігатись у клітинах господаря, що приводить до розвитку латентної інфекції. ВЕБ на відміну від інших герпесвірусів здатний не руйнувати, а стимулювати розмноження інфікованих В-лімфоцитів, водночас він персистує в них і активно розмножується. ВЕБ культивують тільки в лімфоцитах, де розвивається або продуктивна інфекція з утворенням повноцінного вірусу, або абортивна, із синтезом вірусних компонентів і неповних вірусних часток. Повноцінна репродукція вірусу відбувається тільки у В-лімфоцитах.

ВЕБ може уражати епітеліальні клітини слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і травного каналу, а також клітини лімфоїдної та ретикулоендотеліальної тканини, спричиняючи продуктивну інфекцію. В цьому випадку розвивається інфекційний мононуклеоз, в інших, коли уражаються В-лімфоцити, вони трансформуються, стають злоякісними, внаслідок чого розвивається злоякісна лімфома Беркіта або назофарингеальна карцинома. Тобто вірус здатний викликати різні захворювання. В країнах з помірним кліматом - це інфекційний мононуклеоз, а в країнах тропічного поясу - злоякісна лімфома Беркіта, у Південно-Східній Азії - карцинома носоглотки. Поки що не зрозуміло, чому один і той же вірус викликає такі процеси.

У ВІЛ інфікованих людей відбувається активація латентної ВЕБ-інфекції, що приводить до утворення лімфоми або карциноми. В осіб з порушенням імунної системи ВЕБ спричиняє лейкоплакію оболонок язика, порожнини рота, червоної кайми губів, піхви та шийки матки.

Інфекційний мононуклеоз (ІМ, хвороба Філатова-Пфейффера, kiss disease - хвороба поцілунку, моноцитарна ангіна, гострий доброякісний лімфобластоз) - гостре вірусне захворювання, для якого характерні генералізована лімфаденопатія (передусім уражаються шийні лімфатичні вузли), підвищення температури, ангіна, гепатомегалія та спленомегалія, поява в крові атипових мононуклеарів.

Джерелом інфекції є хвора людина з типовими або стертими проявами хвороби.

ВЕБ передається повітряно-крапельними або контактно-побутовим шляхами, а також під час переливання крові, контамінованої вірусом. Вважається, що ІМ - хвороба малоконтагіозна. Основними факторами передавання інфекції є слина, секрет з носоглотки, кров. Вірус виділяється із слиною в продромальний і гострий періоди хвороби, під час періоду реконвалесценції, часто упродовж 6 і більше місяців після видужування.

Вхідними воротами для ВЕБ служить глоткове кільце, рідше вірус проходить через слизову оболнку травного каналу або безпосередньо в кров під час трансфузії. Лімфатичними судинами та гематогенно вірус потрапляє у регіонарні лімфатичні вузли, спричиняючи їх запалення. На цьому процес може закінчитись. В інших випадках розвивається вірусемія, внаслідок якої вірус попадає у віддалені лімфовузи і органи, багаті на ретикулоендотеліальну тканину. Розвивається їх гіперплазія, пригнічується клітинний імунітет. Безпосередня дія вірусу на епітеліальні клітини слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, порожнини рота й глотки спричинює катаральні їх зміни.