- •1. Мовний етикет
- •2. Роль словників у професійному мовленні
- •3 Моделі та стилі спілкування
- •4 Спілкування і комунікація
- •5 Основні ознаки функціональних стилів
- •6.Невербальні компоненти спілкування
- •7.Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •8. Мовні засоби наукового стилю
- •9. Конспект є важливим засобом організації розумової діяльності
- •10. Види публічного мовлення
- •11. Реферат – жанр академічного письма
- •12. Мовний етикет науковців
- •13.Стаття – самостійний науковий твір
- •14.Роль термінології у професійному спілкуванні
- •15. Основні закони спілкування
- •16.Вимоги до проведення дискусії
- •17.Термін. Способи творення термінів
- •18. Функції та види бесід
- •19.Види, типи, форми професійного спілкування
- •20.Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •21. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки
- •22. Мовні засоби
- •23. Мозковий штурм
- •24.Види публічного мовлення
- •25.Збори – колективна форма обговорення проблеми
- •26.Мовні засоби переконання
- •27. Професійна сфера
- •28.Комунікативні ознаки культури мови
13.Стаття – самостійний науковий твір
Стаття - 1) науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті; 2) самостійний розділ, параграф у юридичному документі, описі, словнику.
Наукова стаття - один із видів наукових публікацій, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження, висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого, накреслюються перспективи подальших напрацювань. У ній поєднуються аналіз, опис, критичне осмислення стану дослідження проблеми. У тексті статті робляться покликання на використану літературу. Обсяг наукової статті - 6-22 сторінки, тобто 0, 35-1 др. арк. (10-40 тисяч знаків).
Необхідними елементами мають бути:
o постановка проблеми у загальному вигляді, її зв'язок з науковими чи практичними завданнями;
o аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення певної проблеми і на які спирається автор;
o виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;
o формулювання мети статті (постановка завдання);
o виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів;
o висновки цього дослідження;
o накреслення перспектив подальших розвідок у цьому напрямку76. Оформлення статті залежить переважно від вимог друкованого
органу, куди її подано.
14.Роль термінології у професійному спілкуванні
Термін (від латин, terminus - межа, кінець) - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.
Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математичну (ділене, дільник, косинус, логарифм, частка), фізичну (молекула, коливання, статика, індукція), мовознавчу (фонема, афікс, парадигма, синтаксис, метатеза), літературознавчу (лейтмотив, верлібр, хорей, сюоїсет, фабула, анапест), філософську (діалектика, гносеологія, абсолют, апріорі, інтенція), фінансову (банк, кредит, лізинг, своп, баланс),хімічну (кисень, іонізація, оксиди, хімічна реакція), біологічну (рецептор, клітика, гомеостаз, мезодерма), музичну (октава, квінтет, акорд, гармоніка), спортивну (ферзевий гамбіт, гросмейстер, аут, тайм, сет, раунд) тощо.
Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові - термінологію і терміносистему.
Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство)', 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.
Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей), називають терміносистемами, або термінологічними системами.
Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру:
o логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);
o мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо}.
Термінологія - це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.
Незважаючи на відмінності й багатогранність сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять, існує низка спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці.
Термінологія виконує такі основні функції - позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців - за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.
Стандартизація термінології - це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов'язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах.
