4. Облік капітальних інвестицій

Під капітальними інвестиціями розуміють витрати на спорудження, виготовлення або придбання основних засобів, а також реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств.

Джерелами фінансування капітальних інвестицій можуть бути як власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, бюджетне фінансування, фінансування сторонніх організацій в порядку пайової участі у будівництві та ін.), так і залучені кошти (банківські кредити та інші позикові кошти).

Капітальні роботи можуть виконуватися або підрядним способом (тобто спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями на договірних засадах), або господарським способом (тобто самим підприємством).

Порядок обліку капітальних інвестицій регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Синтетичний облік витрат на капітальні інвестиції (незалежно від способу виконання робіт) ведеться на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» (рис. 5.8).

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об’єктами капітальних вкладень (інвентарними об’єктами).

Бухгалтерські проведення з обліку капітальних інвестицій детально розглянуті в питанні 2 та 3 цієї теми.

5. Облік довгострокових фінансових інвестицій та інших необоротних активів

Для ефективного використання тимчасово вільних коштів субєкти господарювання можуть вкладати їх в активи інших підприємств, здійснювати фінансові інвестиції.

Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 квітня 2000 р. № 91, П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. № 176 та П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 р. № 163.

Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою:

• одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння;

• набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або контролю над їх діяльністю;

• набуття майбутніх вигод від зростання вартості здійснених інвестицій.

Залежно від мети здійснення фінансових інвестицій підприємство може отримувати дохід, набувати контроль над об’єктом інвестування та мати інші вигоди. Дохід від інвестицій – це отримання процентів або дивідендів. Вплив здійснюється з метою отримання і нематеріальних вигід – доступ до технології або гудвілу, якими володіє підприємство-об’єкт інвестування, вплив на його фінансову, комерційну та господарську діяльність. Воно може також володіти стратегічними запасами сировини, необхідної інвестору, або знаходитися в інвестиційно привабливому економічному середовищі та т. ін. Інвестиції можуть здійснюватися також і з метою отримання майбутніх вигід, як, наприклад, зростання вартості акцій.

Відповідно до п.4 П(с)БО 2 фінансові інвестиції – це: активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Оцінка довгострокових фінансових інвестицій може здійснюватись за допомогою методів відображених в таблиці 5.16:

Таблиця 5.16

Методи оцінки фінансових інвестицій

№ з/п	Методи оцінки	Сутність методів оцінки
1	2	3
1	За собівартістю (справедливою вартістю)	вартість придбаних акцій, комісійних винагород, мито, податки, збори, обов’язкових платежів та інших витрат, пов’язаних з їх придбанням. При цьому суми податку на додану вартість, сплачені або нараховані, до складу первісної вартості не відносяться, а включаються до складу податкового кредиту. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій
2	За справедливою вартістю	поточна ринкова вартість на фондовому ринку, а за її відсутності – експертна оцінка. Вартість фінансових інвестицій, отриманих в обмін на власні папери, в загальному випадку не дорівнюватиме номінальній вартості переданих цінних паперів.

Продовження табл. 5.16

3

За методом участі в капіталі.

відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об’єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об’єктом інвестування. Балансова вартість збільшується або зменшується на частку інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об’єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок чистого прибутку (збитку) із включенням (виключенням) цієї суми до іншого додаткового капіталу інвестора або до додаткового вкладеного капіталу).

Залежно від терміну, протягом якого підприємство очікує володіти фінансовими інвестиціями, вони поділяються на поточні та довгострокові.

Довгостроковими є фінансові інвестиції, які утримуються протягом терміну, який перевищує 12 місяців або операційний цикл., а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Залежно від виду відносин між інвестором та об’єктом інвестування вони поділяються на:

• інвестиції, що засвідчують відносини позики;

• інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні підприємства.

Інвестиції, які засвідчують відносини позики, придбаваються підприємством із метою отримання відсотків від надання в тимчасове користування вільних активів. Документами, які засвідчують факт здійснення таких інвестицій, є облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати.

Інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні іншого підприємства, здійснюються як з метою отримання дивідендів від володіння часткою майна іншого підприємства, так і для набуття контролю або вигідних відносин з інвестиційно привабливим підприємством. Документами для підтвердження факту володіння часткою майна є акції, приватизаційні папери.

Облік фінансових інвестицій, що надають право власності залежить від ступеня впливу інвестора на об'єкт інвестування. Ступінь впливу інвестора, залежить від частки, якою він володіє в статутному капіталі об'єкта інвестування(табл….).

Таблиця …

Методи оцінки та обліку інвестицій, що надають право

власності

Частка в статутномукапіталі об'єктаінвестування, (%)	Рівень впливуінвестора	Метод оцінки та облік інвестицій
До 20	Не має суттєвого впливу або контролю	Інвестиції відображаються за справедливою вартістю
20 - 50	Суттєвий вплив, але не здійснює контроль	Інвестиції в асоційовані компанії та спільні підприємства відображаються в обліку: за методом участі в капіталі; за справедливою вартістю
Більше 50	Здійснює контроль	Інвестиції обліковуються за методом участі в капіталі. Фінансові звіти консолідуються

Довгострокові Фінансові Інвестиції з правом власності поділяються на такі види:

1. Фінансові інвестиції в асоційовані підприємства ² .

2. Фінансові інвестиції в спільну діяльність (спільні підприємства) ³ .

3. Фінансові інвестиції в дочірні підприємства ⁴ .

4. Фінансові інвестиції в підприємства, на які інвестор не має суттєвого впливу ⁵ .

² За національними стандартами, асоційоване підприємство - це підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

³ В даному випадку, спільна діяльність - це господарська діяльність зі створенням юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними. Під спільним контролем слід розуміти розподіл контролю між двома або більше сторонами (підприємствами-інвесторами) за господарською діяльністю об’єкта інвестування відповідно до угоди про ведення спільної діяльності. Визначення терміну "контроль" наведене в П(с)БО 19. Згідно п.4 П(с)БО 19, контроль - це вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод (прибутку, дивідендів тощо) від його діяльності.

⁴ Відповідно до п.4 П(С)БО 19, дочірнє підприємство - це підприємство, що перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства. В свою чергу, материнське (холдингове) підприємство (тобто підприємство-інвестор) здійснює контроль дочірніх підприємств. Зазвичай підприємство-інвестор контролює, наприклад, АТ, якщо володіє більше 50% випущених акцій з правом голосу.

⁵ Відповідно до п.3 П(С)БО 12, суттєвий вплив - це повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об’єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Тобто підприємство-інвестор має суттєвий вплив, якщо володіє, наприклад, 25-50% акцій, що дають право голосу на загальних зборах акціонерів об’єкта інвестування. Крім того, свідченням наявності суттєвого впливу з боку контрольного учасника може бути: представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі спільного підприємства; та/або участь у прийнятті рішень; та/або взаємообмін управлінським персоналом; та/або забезпечення спільного підприємства необхідною технічною інформацією.

Залежно від рівня впливу (суттєвий, незначний, контрольний) інвестора на об’єкт інвестування та наведеної класифікації ДФІ з ПВ визначається метод оцінки та обліку інвестицій на дату балансу. В П(С)БО 12 визначено два методи оцінки та обліку довгострокові Фінансові Інвестиції з правом власності на дату балансу, а саме: за справедливою вартістю і за методом участі в капіталі.

Згідно П(с)БО 12, довгострокові Фінансові Інвестиції з правом власності обліковуються у підприємства-інвестора на дату балансу за справедливою вартістю, якщо:

а) вони придбані в асоційованого, дочірнього, або спільного (із створенням юридичної особи) підприємства та утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати їх придбання;

б) асоційоване, дочірнє, або спільне (із створенням юридичної особи) підприємство веде діяльність в умовах, що обмежують його здатність передавати кошти інвестору (учаснику спільного підприємства) протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців;

в) підприємство-інвестор, що здійснило інвестицію в спільне (із створенням юридичної особи) підприємство, не є контрольним учасником;

г) підприємство-інвестор не має суттєвого впливу (наприклад, менше 25% голосів акціонерів)

Для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном призначений рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» – активний, балансовий, розрахунковий (рис. 5.8).

Однією з основних ознак, яка зумовлює відмінності в обліку фінансових інвестицій є вид відносин, які складаються між інвестором та об’єктом інвестування, – відносини позики або власності.