Предмет бухгалтерського обліку і його об’єкти. Класифікація об’єктів обліку за матеріальним і правовим аспектами (складом і розміщенням, джерелами їх фінансування).
Бухгалтерський облік як наука має свій предмет і метод, які забезпечують систематичне та взаємозв’язане відображення господарських операцій. Предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерелами їх фінансування, а також господарські процеси, які відбуваються під час виробничої діяльності. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення, тобто виробництво, розподіл, обіг і споживання. Він поєднує в собі економічний і правовий аспекти.
Предметом бухгалтерського обліку є його об’єкти , які витікають з аспектів господарювання суб’єктів діяльності.
Усі господарюючі суб’єкти мають два аспекти господарювання: продуктивний аспект (засоби виробництва, засоби праці, предмети праці, гроші) і правовий аспект (власний та позиковий капітал). У бухгалтерському обліку продуктивний аспект групування засобів та процесів господарювання називають активом, а правовий аспект-пасивом.
Активи ( відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності) - – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до одержання економічних вигод у майбутньому.
До активів відносяться необоротні і оборотні активи.
Необоротні активи – це активи, які використовуються в процесі господарської діяльності більше одного року ( або більше операційного циклу, якщо він перевищує один рік), неодноразово використовуються у процесі виробництва не змінюючи своєї натуральної форми, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на виготовлений продукт або виконані роботи (послуги). Вони є засобами праці на підприємстві, до яких відносять основні засоби (будівлі, споруди, машини, обладнання тощо), нематеріальні активи (права користування майном, природними ресурсами, на комерційне найменування, авторське право тощо) і інші необоротні активи тощо. (рис. 1.3)
До оборотних активів відносять кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або для використання протягом операційного циклу (або протягом 12 місяців після дати складення балансу). Тобто, якщо розглядати оборотні активи через призму економіки, то воно є нічим іншим як предметами праці та засобами обігу (використовуються у виробництві одноразово, повністю переносячи свою вартість на новостворений продукт).
Окремим об’єктом обліку є витрати майбутніх періодів, тобто витрати, що мали місце в поточних або попередніх звітних періодах, які відносять до майбутніх періодів (наприклад, витрати по освоєнню нових видів продукції, оплачена наперед орендна плата, передоплата на періодичні видання та ін.) і можуть включатися відповідно як до складу оборотних, так і необоротних активів.
Разом оборотні і необоротні активи є господарськими засобами, а отже активами.
Пасиви – це джерела фінансування господарських засобів підприємства, які поділяються на дві групи:
власні джерела
позикові джерела фінансування господарських засобів.
До власних джерел фінансування відноситься власний капітал: зареєстрований капітал (статутний, пайовий), додатковий капітал, нерозподілений прибуток тощо.
До позикових джерел фінансування господарських засобів відносяться довгострокові зобов’язання і поточні зобов’язання .
Зобов’язання відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, сприятиме зменшенню ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
До зобов’язань відносяться кредити банків, заборгованість постачальникам, робітникам тощо.
Розглянуті класифікації господарських засобів - активів підприємства (за складом і розміщенням засобів) і пасивів (за джерелами їх формування) характеризують майновий стан підприємства. При цьому, оскільки кожний вид засобів має певне джерело утворення, загальні результати першого і другого групування повинні бути рівні між собою. А=П. Ця рівність є підставою для упорядкування бухгалтерського балансу.
Починаючи з першого етапу життєвого циклу – створення, підприємства – головним управлінським завданням постає питання щодо формування зареєстрованого (статутного) капіталу. Цей вид капіталу може бути сформовано з необоротних та оборотних активів у розмірі вказаному в установчих документах і обов’язково має бути погашений протягом року з дня його реєстрації.
Відповідно до НПСБО1«Загальні вимоги до фінансової звітності» власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
Під
час здійснення господарської діяльності
активи та зобов’язання підприємства
будуть змінюватися та впливати на розмір
капіталу, але балансове рівняння
залишиться незмінним. Це співвідношення
активів, капіталу та зобов’язань
називають балансовим рівнянням
.
Крім того, класифікація господарських засобів та їх джерел значною мірою визначає організацію системи поточного обліку і характер одержуваної інформації про стан і рух майна й упорядкування фінансової звітності.
До об’єктів бухгалтерського обліку відносяться також процеси, до яких належать процес закупівлі сировини, матеріалів і інших активів, процес виробництва і процес надання послуг, процес реалізації , процес розподілу і процес визначення фінансових результатів. На підприємствах готельно-ресторанного господарства одним із цих об’єктів обліку є використання номерного фонду.
Об’єкти бухгалтерського обліку в підприємствах готельно-ресторанного бізнесу можна подати у вигляді схеми (рис. 1.3.):
