Тема 4. Первинне спостереження –
Документація та інвентаризація,
Вартісне вимірювання – оцінка та калькуляція
Методичні рекомендації
Тема передбачена для самостійного вивчення. У ній необхідно розглянути документацію та інвентаризацію як метод первинного спостереження та засіб для реєстрації фактів господарської діяльності, без якого неможливе ведення бухгалтерського обліку. При вивченні цієї теми необхідно використати Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інші нормативно-правові акти, в яких визначені вимоги до складання первинних документів, порядок їх зберігання та відповідальність за несвоєчасне складання документів та проведення інвентаризації.
Оцінка – є важливим елементом методу бухгалтерського обліку і важливою складовою Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, без яких неможливе оцінювання майна, капіталу та зобов’язань підприємства. А калькулювання - є основою для оцінки продукції, для відображення і узагальнення витрат, пов’язаних з господарським процесом. Тому, є важливим усвідомлення значення цих елементів методу бухгалтерського обліку.
Студентам також необхідно ознайомитись з формами бухгалтерського обліку як способом накопичення інформації на рахунках бухгалтерського обліку.
Перелік питань
1. Документація та її значення
2. Інвентаризація, її завдання та види
3. Оцінка і калькуляція, їх значення в визначенні вартості об’єкта обліку
4. Облікові реєстри – як спосіб накопичення інформації
1. Документація та її значення
З метою контролю за інформацією, яка відображає господарські процеси її необхідно оформити документально і первинний документ стає основним носієм інформації. Саме з моменту його оформлення починається бухгалтерський облік. Тільки документи є підставою для записів на рахунках бухгалтерського обліку і від їх якості значною мірою залежить якість самого бухгалтерського обліку.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996–ХІV, затверджений 16.07.99 р. та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. визначають порядок створення, прийняття і відображення інформації у бухгалтерському обліку та загальні вимоги щодо складання документів. Відображення об’єктів обліку у первинних бухгалтерських документах називається документацією.
Документи складаються на бланках типових форм, затверджених Державною службою статистики України та на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України, або виготовлених самостійно бланках, які повинні обов’язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм, згідно з вимогами:
з обліку основних засобів (наказ Міністерства статистики України від 29.12.1995 p. № 352);
з обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (наказ Міністерства фінансів України від 22.11.2004 р. № 732);
з обліку сировини і матеріалів {наказ Міністерства статистики України від 21.06.1996 p. № 193);
з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (наказ Міністерства статистики України від 22.05.1996 p. № 145);
з обліку праці (наказ Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489);
з обліку касових документів (постанова Національного банку України від 29.04.2009 р. № 252)
Записи в первинних документах виконуються темним чорнилом чи пастою кулькових ручок, за допомогою принтерів тощо. Вільні рядки в них підлягають обов’язковому прокресленню. Підпис особи, що складає документ, може бути проставлений вручну особисто, за допомогою факсиміле, штампа, символа чи іншим механічним або електронним способом. У разі складання документів за допомогою комп’ютерної техніки чи інших засобів оргтехніки підпис осіб замінюється паролем або іншим способом авторизації.
Бухгалтерські документи, що використовуються для оформлення господарських операцій, на практиці класифікують за різними ознаками: за ступенем узагальнення господарських операцій; за способом використання; за місцем складання; за призначенням; за характером задокументованих операцій; за кількістю позицій (записів); за технікою складання та опрацювання тощо (рис. 4.1.). Після того як документи складено на місцях або прийнято від сторонніх організацій, вони потрапляють до бухгалтерії у порядку й строки, встановлені керівником підприємства.
Для забезпечення управління підприємством
Державним комітетом по стандартизації, метрології та сертифікації розроблена управлінська документація (Державний класифікатор управлінської документації ДК 010-98 N 1024 від 31.12.98)
Державний класифікатор управлінської документації (ДКУД) є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
ДКУД розроблено відповідно до змін у складі та змісті організаційно-розпорядчої, первинно-облікової, банківської та звітно-статистичної документації внаслідок реорганізації системи державного управління в Україні.
ДКУД є номенклатурним переліком назв уніфікованих форм документів (УФД) з унікальними кодовими позначеннями.
ДКУД використовується під час збирання та оброблення документів за відповідними уніфікованими формами усіма органами державного і господарського управління та підвідомчими підприємствами й організаціями в процесі виконання відповідних управлінських функцій згідно з чинним законодавством.
Класифікатор орієнтовано на однозначне визначення (ідентифікацію) УФД, їх облік та систематизацію, контроль складу та змісту УФД у кожному класі документації, організацію ведення відповідних класів документації, забезпечення автоматизованого пошуку потрібних УФД. Кожному класу документації відповідає певна уніфікована система документації (УСД).
Об'єктом класифікації є безпосередньо УФД, які використовуються під час виконання управлінських функцій згідно з чинним законодавством.
ДКУД орієнтовано на забезпечення оброблення інформації із застосуванням засобів комп'ютерної техніки та прогресивних інформаційних технологій.
ДКУД містить такі класи:
1) організаційно-розпорядча документація (код 02);
2) первинно-облікова документація (код 03);
3) банківська документація (код 04);
4) фінансова документація (код 05);
5) звітно-статистична документація (код 06);
6) планова документація (код 07);
7) ресурсна документація (код 08);
8) торговельна документація (код 09);
9) зовнішньоторговельна документація (код 10);
10) цінова документація (код 13);
11) документація з праці, соціальних питань і соціального захисту населення (код 15);
12) документація з побутового обслуговування населення (код 17);
13) бухгалтерсько-облікова документація (код 18);
14) документація з Пенсійного фонду (код 20);
15) словниково-довідкова документація (код 21).
Ідентифікація УФД здійснюється через ієрархічну класифікацію з трьома ступенями. Кодове позначення складається з семи цифрових десяткових знаків (рисунок 1).
ХХ ХХ ХХХ
---- ---- -----
Клас форми ----------------- | |
Підклас форми ---------------------- |
Реєстраційний комер форми ---------------------------
Рисунок 1 - Структура кодового позначення УФД
У кодовому позначенні УФД відображено: перший та другий знаки (клас) - належність УФД до відповідної УСД; третій та четвертий знаки (підклас) - належність УФД у межах класу до відповідного підкласу; п'ятий, шостий і сьомий знаки - реєстраційний номер УФД підкласу.
Ведення ДКУД здійснює Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки Національного агентства з питань інформатизації при Президентові України. Актуалізація ДКУД здійснюється один раз на рік.
Із введенням в дію державного класифікатора управлінської документації нової редакції припиняється чинність ДК 010-96.