2. Отруєння протиепілептичними засобами похідними бензодіазепіна (карбамазепин (тегретол, фінлепсин), клоназепам)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період триває, в середньому, 0.5-1годину від моменту вживання препарату.

1.2.Середнього ступеня ваги – сонливість, дезорієнтація, збудження, запаморочення, головна біль, гіперрефлексія, порушення зору, дизартрія, сухість у роті (у дітей грудного віку - посилене слиновиділення), нудота, блювота, посилена бронхіальна секреція, тахікардія, артеріальна гіпотензія іноді гіпертензія, знижений діурез.

1.3.Важкого ступеня – галюцинації, атаксія, порушення свідомості, коматозний стан, мідріаз, гіпорефлексія, клоніко-тонічні судоми, гіпотермія, утруднення дихання, набряк легень, зупинка серця, затримка сечі, периферійні набряки.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

● порушення функції ШКТ (посилене або знижене слиновиділення, нудота, блювота);

● порушення функції ЦНС (загальна слабість або збудження, запаморочення, психічні розлади, порушення свідомості, атаксія, мідріаз, клоніко-тонічні судоми, гіпотермія, утруднення дихання);

● порушення функції серцево-судинної системи (тахікардія, артеріальна гіпотензія або гіпертензія, набряк легень, зупинка серця);

● порушення діяльності нирок (затримка сечі, набряки);

● тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 5-7 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівня креатінфосфокінази у БАК;

● підвищений рівень глюкози крові;

● гіпонатріємія у БАК;

● знижений лужний баланс крові - метаболічний ацидоз;

● порушення провідності з розширенням комплексу QRS.

4.Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3):

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих при отруєнні середньої ваги тяжкості:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові (у вікових дозах);

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах).

4.5.Лiкування постраждалих при отруєнні тяжкої ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● при глибокій комі – обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретикiв в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;

● інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові (у вікових дозах);

● при низькому артеріальному тиску – інфузія плазмозамiсних розчинів (Рефортан або Реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4-8 мл/кг/год., при необхідності – розчин Норадреналіну в дозі 0.5-5.0 мг/кг/хв.

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу: відновлююча терапія курсом до 2-3 тижнів.

4.7. Антидотна терапія: призначення Флюмазенілу * 0.1-0.2 мг.

: ОТРУЄННЯ БАРБІТУРАТАМИ

Класифiкацiя барбітуратів по тривалості часу дії:

1.Барбітурати середньої тривалості дії – барбамил, гексобарбітал, етамінал-натрію (нембутал), циклобарбітал.

2.Барбітурати тривалої дії – барбітал (веронал), барбітал-натрію (мединал), фенобарбітал (люмінал).