28. Міжнародні продуктові стратегії та їх сутність.

Міжнародна товарна стратегія — розробка товарного асортименту підприємства на тривалий період з урахуванням особливостей зарубіжного ринку та етапу розвитку підприємства.

Виділяють три види міжнародної товарної стратегії.

1. Стратегія стандартизації розглядає товар як константу, а місце її реалізації як змінну величину. При виході на ринок зі стандартизованим товаром зазвичай мають місце такі економічні результати: виробництво зосереджене в одному місці, а не в декількох країнах, що дозволяє використати ефект масштабу; витрати на розробку розподіляються на більший обсяг виробництва.

1. Стандартизація товару зменшує складські витрати; витрати на просування товару зменшуються, тому що можливе забезпечення комплектуючими від головного підприємства; економія на уніфікованій технології; забезпечення високих прибутків завдяки стабільному попиту та спільності смаків на однорідних ринках.

2. Стратегія адаптації Види:

- залежно від особливостей обслуговування або симпліфікація– різновид адаптації товару до зарубіжного ринку сутністю якої є спрощення несуттєвих характеристик ( якостей) товару з метою пристосування його до особливостей використання/обслуговування зарубіжними споживачами.

- залежно від сприйняття символів або перцепційна адаптація – зміна другопорядних характеристик товару (колір, назва, пакування тощо) згідно особливостей їх сприйняття (перцепції) на зарубіжному ринку;

- залежно від витрат або вимушена адаптація товару – зміна фізичних характеристик згідно вимог міжнародних, або існуючих на зарубіжному ринку стандартів та технічних норм.

- залежно від фізичних характеристик продукту (обов'язкова або необхідна адаптація– зміна фізичних характеристик, деяких параметрів згідно вимог споживачів, традицій споживання тощо.

3. Стратегія розробки нового товару. Види:

- на новий ринок з новим товаром;

- створення експортного товару;

- створення "піонерного" товару;

- створення товару ринкової новизни.

Продуктова стратегія - це розробка напрямків оптимізації товарної номенклатури та визначення асортименту товарів, найбільш пріоритетним для успішної роботи на ринку і забезпечує ефективність діяльності підприємства в цілому.

Товарну стратегію неможливо відокремити від реальних умов діяльності підприємства, специфіки зовнішньої маркетингової середовища. Істотний вплив на маркетингову товарну стратегію надає життєвий цикл товарів.

Концепція життєвого циклу може бути сформульована таким чином: кожен товар знаходиться на ринку обмежений час; товар, як і все живе, народжується, живе і вмирає. Життєвий цикл товару на ринку можна представити у формі відрізка часу, розділеного на п'ять певних стадій: впровадження, зростання, зрілість, насичення і спад.

Виділяють п'ять стратегій стимулювання товару та адаптування до зарубіжного ринку. Фірма може або повсюдно користуватися стратегією стимулювання, застосовуваної нею на вітчизняному ринку, або міняти цю стратегію в розрахунку на кожен місцевий ринок; пристосування товару передбачає внесення у цей товар змін відповідно до місцевих умов або уподобаннями. Поширення в незмінному вигляді означає, що при випуску товару на закордонні ринки в нього не вносять жодних змін.

29. Сегментація міжнародного споживчого ринку. Ідентифікація людей з аналогічною поведінкою дозволяє так адаптувати продукт, упаковку, комунікації та інші елементи маркетингу, щоби задовольняти специфічні потреби цих цільових груп, тим самим збільшуючи їх споживацький потенціал.

Сегмент ринку – це група споживачів зі схожими потребами та поведінкою, що відрізняються від потреб та поведінки від іншого ринку.

Сегментація ринку – процес виділення людей, схожих за поведінкою між собою, але таких, що відрізняються від інших груп.

Необхідність сегментації обумовлена різницею людей між собою.

Характеристики споживачів

• Демографічні:

Вік, стать, етнографічна причетність, національність, віросповідання, рід занятть, освіта, рівень доходу, сімейне положення, розмір сім*ї, етап життєвого циклу сім*ї, житлові умови.

• Психографічні: діяльність, інтереси, думки.

• Поведінкові: переважні місця покупки, частота покупок; засоби інформації, що використовуються; чутливість до ціни, лояльність до бренду; вигоди, що відшукуються; спосіб використання продукту; швидкість використання.

Метою дослідження сегментів є розподіл людей за категоріями таким чином, щоби звести до мінімуму відмінності всередині груп та максимізувати міжгрупові відмінності.

Виділення ринкових сегментів з аналогічною поведінкою надає можливості розробляти продукті, які безпосередньо відповідають уподобанням тієї чи іншої групи

Стратегії охоплення сегментів рінку:

• Недиференційований маркетинг – компанія виходить на весь ринок з єдиною пропозицією та ігнорує розбіжності між сегментами.

• Диференційований маркетинг – компанія орієнтується на декількох сегментах ринку та розробляє для кожного з них окремі пропозиції.

• Концентрований маркетинг – компанія спрямовує зусилля в найкрупнішу частину одного або декількох субринків.

Критерії обирання сегменту

Оцінка та вибір сегменту будується за 4-ма критеріями:

• Вимірюваність – це можливість отримання інформації про розмір, прирду та поведінку сегменту ринку.

• Досяжність (доступність) – ступінь охоплення ринкового сегменту, ступінь можливості впливати на сегменти за допомогою цільової реклами та комунікаційних програм або через різні форми роздрібної торгівлі.

• Грунтовність, прирдність (основательность) – достатній розмір ринку., що виправдовує витрати компанії на розробку, виробництво та розподіл продукту. Ступінь можливого розроблення маркетингової програми, яка спрямована на залучення та обслуговування споживачів;

• Порівнянність представників сегменту (значущість) – Ступінь, до якого сегмент може вважатися досить великим або прибутковим. ступінь порівняності в межах сегменту тих характеристик або поведінки, які корелюють зі споживацькою поведінкою. Чим більш однорідний сегмент, тим більш ефективними виявляються розроблені для нього продукт, стратегія стимулювання попиту та канали розподілу.

30. Базові принципи торговельної політики СОТ. Секретаріат СОТ виділяє наступні ключові принципи міжнародної торговельної системи:

недискримінація;

вільна торгівля;

передбачуваність;

справедлива конкуренція;

сприяння розвитку та економічним реформам.

Принцип торгівлі без дискримінації реалізується шляхом застосування режиму найбільшого сприяння, при якому країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, та національного режиму, при якому імпортовані товари не можуть піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку країни. Таким чином, принцип недискримінації досягається на двох рівнях: між країнами-членами СОТ (через режим найбільшого сприяння) та між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку (через національний торговельний режим).

Зрозуміло, що режиму найбільшого сприяння недостатньо для забезпечення недискримінаційної торгівлі внаслідок того, що рівні умови доступу на ринок країни можуть бути нівельовані національним режимом по відношенні до іноземних експортерів. А тому основним змістом національного режиму згідно домовленостей СОТ є недискримінація іноземних товарів, послуг або елементів інтелектуальної власності на внутрішньому ринку.

З національного режиму, як і з режиму найбільшого сприяння можуть бути зроблені певні виключення, порядок застосування яких регламентується відповідними документами і домовленостями СОТ.

Принцип вільної торгівлі реалізується в СОТ шляхом проведення раундів багатосторонніх торговельних переговорів з метою ліквідації існуючих торговельних бар’єрів і створення умов для більш вільної торгівлі. Раніше зазначалось, що з моменту заснування ГАТТ в 1947 році було проведено вісім раундів таких переговорів, а їх безпосереднім результатом було зниження ставок мита на товари, середній рівень яких зараз становить приблизно 5% від вартості товару. Крім того, більш вільній торгівлі сприяли і домовленості про вільний (тобто з нульовою ставкою мита) доступ багатьох товарів на внутрішні ринки країн-членів. Лібералізації світової торгівлі сприяло також збільшення частки адвалорних тарифів, які є більш справедливими з точки зору міжнародної торгівлі порівняно зі специфічними і комбінованими, в загальній кількості застосовуваних тарифів. На сьогодні майже 90% ставок тарифів, що застосовуються членами СОТ, є адвалорними.

Розвитку більш вільної торгівлі сприяє і домовленість країн-членів про заборону застосування кількісних обмежень (імпортних квот, ліцензій). Єдиною сферою застосування кількісних обмежень у вигляді тарифних квот на сьогодні залишається сільське господарство.

Застосування заходів з лібералізації торгівлі є, як правило, поступовим. Для впровадження взятих на себе зобов’язань надається певний період. Він є більш довгим для країн, що розвиваються.

Передбачуваність розвитку міжнародної торгівлі досягається двома шляхами: зв’язуванням тарифів по тарифних позиціях та забезпеченням прозорості національної торговельної політики.

Коли країни-члени СОТ в результаті торговельних переговорів домовляються відкрити свої внутрішні ринки для іноземних товарів і послуг, то вони “зв’язують” себе відповідними зобов’язаннями. В першу чергу це стосується, звичайно, рівня імпортних тарифів по тарифних позиціях. Зв’язування тарифу означає, що країна, яка взяла на себе таке зобов’язання, повинна:

• не підвищувати ставку тарифу вище “зв’язаного” рівня;

• протягом визначеного терміну (для більшості країн вік становить 5 років) поступово знизити ставку мита до мінімально узгодженого рівня.

Передбачуваності розвитку торговельних процесів сприяє і вимога прозорості національної торговельної політики. Така прозорість досягається як інформуванням відповідних структурних підрозділів СОТ про зміни в законодавстві та намірах застосування певних інструментів торгової політики, оприлюдненням відповідних нормативних актів в засобах масової інформації, так і шляхом застосування механізму огляду торговельної політики. Вимоги прозорості торговельних заходів містяться в усіх секторальних угодах СОТ: Генеральна угода з тарифів і торгівлі; Генеральна угода про торгівлю послугами; Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Принцип справедливої конкуренції не можна буквальному розумінні цього слова підтвердити якимось одним з положень угод СОТ. Однак сукупність цих угод якраз і спрямована на створення умов для справедливої конкуренції. Це і положення щодо режиму найбільшого сприяння та національного режиму, і антидемпінгові процедури та заходи, і положення про субсидії і компенсаційні заходи тощо. СОТ не слід сприймати як інститут, єдиною метою якого є вільна торгівля. В розпорядженні країн залишається достатня кількість захисних заходів, але вони повинні застосовуватися без порушення умов доброчинної конкуренції.

Принцип сприяння розвитку та економічним реформам є найбільш дискусійним в оцінці діяльності організації. З одного боку, дійсно, членство в СОТ надає можливості користування перевагами режиму найбільшого сприяння, системою розв’язання суперечок, що стимулює національний експорт та об’єктивно прискорює розуміння необхідності проведення серйозних економічних реформ. З іншого боку, лібералізація внутрішнього ринку та взяті країною зобов’язання ускладнюють, як правило, соціально-економічну, а іноді і політичну ситуацію в країні, що унеможливлює здійснення необхідних реформ. Само по собі членство в СОТ не вирішує проблеми розвитку та реформування економіки країни, а тільки створює умови для використання урядами країн-членів потенційних переваг участі у міжнародній торговельній системі.

31. Фактори впливу на цінові аспекти міжнародного маркетингу. Цінова політика фірми на зовнішніх ринках полягає у встановленні оптимальної ціни на товари та постійному її уточненні з урахуванням змін внутрішнього та зовнішнього середовища міжнародного маркетингу. Такі уточнення та зміни ціни здійснюються з метою досягнення кінцевих результатів, обумовлених підприємницькою діяльністю взагалі та реалізацією міжнародного маркетингу зокрема.  Задачі, які вирішуються при реалізації цінової політики на зовнішніх ринках: - визначення важливості цінової політики в конкурентній боротьбі на кожному із зарубіжних ринків; - формування обґрунтованої ціни на нові товари; - обґрунтування доцільності встановлення єдиної базової ціни для усіх зарубіжних країн чи необхідності наявності різних базових цін для кожної з країн; - встановлення та постійне уточнення позицій товару та фірми на зовнішніх ринках; - забезпечення гнучкості у встановленні та зміні рівня цін;  - здійснення вчасного врахування в ціні змін внутрішнього та зовнішнього середовища міжнародного маркетингу; - забезпечення своєчасної реакції на зміни цін конкурентами - здійснення своєчасного врахування часового фактору при формуванні ціни в залежності від життєвого циклу товару; - у випадку необхідності встановлення та підтримка контактів органами управління зарубіжних держав, які здійснюють регулювання підприємницької діяльності взагалі та цін зокрема.  Основними факторами, які впливають на рівень ціни є: 

• величина витрат на виробництво, доставку та продаж товару на кожному зовнішньому ринку;

• поведінка конкурентів;

• наявне співвідношення між попитом та пропозицією на певний товар.

Витрати на виробництво, доставку та продаж товару визначають нижню межу ціни. Існуючий на певному зовнішньому ринку попит на товар визначає максимальний рівень ціни. Аналіз цін конкурентів дозволяє визначити реальну (оптимальну) вартість товару. Базова ціна – це ціна одиниці товару на місці його походження чи перепродажу. Існують два підходи до визначення базової ціни: - вільне встановлення ціни в процесі безпосередніх переговорів між продавцем та покупцем; - визначення ціни з використанням існуючих методів ціноутворення та зазначення її в прайс-листах, прейскурантах, каталогах та проспектах, які пропонуються потенційним покупцям