3. Вимоги до водопостачання та каналізації.

Джерела водопостачання та оцінка можливостей їх використання, водопровідні споруди, водогони, зони санітарної охорони групового водопроводу і водопостачання пасовищ повинні відповідати вимогам санітарних норм і правил пожежної безпеки в Україні.

Водопійний майданчик повинен мати тверде покриття з обов'язковим закріпленням його країв. Майданчик повинен мати ухил у бік пониження рельєфу місцевості в межах 0,25⁰ (0,5%)- 5° (10%).

При заборі води для пиття та господарських потреб належить улаштовувати зони санітарної охорони джерел водопостачання.

Питання про забезпечення питною водою обслуговуючого персоналу та тварин на пасовищах повинно вирішуватися за погодженням із місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби. Тварини повинні постійно отримувати чисту, прохолодну воду, в достатній кількості.

Вода, яка використовується на м’ясо- та птахопереробних підприємствах повинна відповідати ГОСТу «Вода питна». Періодично вода повинна досліджуватись на відповідність ГОСТу у держветлабораторії та лабораторії СЕС.

Системи водопостачання повинні бути правильно змонтовані, безпечними в експлуатації та під час ремонту.

Обладнання та експлуатація водопровідних і каналізаційних споруд і мереж повинні відповідати вимогам ВНТП-СГіП-46-1.94.

Стоки з водопійних майданчиків відводяться канавою, довжина якої повинна забезпечувати відведення їх від місця водозабору на відстань понад 100 м на глинистих і не менше 200 м — на піщаних ґрунтах.

Для відведення виробничих стічних вод (стоків від миття обладнання, коренебульбоплодів, цехів переробки продукції, пунктів утримання худоби перед забоєм, санітарного блоку тощо), а також господарсько-побутових стічних вод підприємство потрібно обладнувати каналізацією. Кількість та типи систем каналізації повинні визначатися з урахуванням забезпечення повного знезараження стоків.

Ділянка території тваринницького комплексу (ферми) для приготування робочих рідин пестицидів, проведення обробки тварин, знезараження та знешкодження використаної тари, технічних засобів повинна бути заасфальтована або зацементована і мати ухил в бік бетонованого резервуара для збирання відпрацьованих рідин.

Насосні станції для перекачування гноївки необхідно забезпечити припливно-витяжною вентиляцією з розміщенням пускового пристрою вентилятора зовні станції. На двері насосної для перекачування гноївки встановлюється знак "Обережно. Отруйні речовини".

4. Безпека праці при роботі в каналізаційних колодязях.

Колодязі слід обладнувати міцними кришками. Перед їх відкриванням потрібно встановлювати бар'єрні огородження заввишки не менше 1м або триногу з попереджувальним знаком "Обережно! Можливе падіння".

До робіт у колодязях, гноївкозбірниках, цистернах, ємкостях, допускаються особи не молодше 18 років, що пройшли інструктаж із безпеки праці, навчені застосуванню ЗІЗ, знають правила надання першої допомоги при отруєннях, опіках та інших травмах. Для виконання робіт повинен видаватися наряд-допуск.

Бригада, призначена для роботи в колодязі, має бути не менше ніж з 3 працівників: один — для роботи в колодязі, другий — для роботи на поверхні, третій — для нагляду і, у разі потреби, для надання допомоги працюючому в колодязі.

Працювати в колодязі зі шланговим протигазом можна безперервно не більше 15 хв, після цього необхідно змінити працюючого у колодязі для відпочинку на поверхні не менше ніж на 20 хв.

Для видалення накопичених токсичних газів з колодязів потрібно застосовувати:

— природне провітрювання у разі відсутності вентиляції (не менше 20 хв.) при відкритих кришках сусідніх оглядових колодязів, що розташовані як вище, так і нижче на самопливній каналізаційній лінії. При цьому кришка робочого колодязя залишається закритою;

— примусове нагнітання повітря за допомогою ручного вентилятора або компресорної установки протягом 10 хв.;

— наповнення колодязя водою з подальшим її відкачуванням.

Не дозволяється застосовувати випалювання газу з метою його вилучення.

Для запобігання вибуху в колодязі не дозволяється виконувати роботи, які можуть викликати іскроутворення. Акумуляторні ліхтарі повинні бути опломбовані.

ТЕМА: ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПЕРЕРОБЦІ І

ПРИГОТУВАННІ КОРМІВ.

1. Вимоги ОП при подрібненні кормів.

2. Вимоги ОП при автоклавній обробці грубих кормів.

3. Вимоги ОП при екструдуванні кормів.

4. Вимоги ОП при хімічній обробці кормів.

5. Вимоги ОП при запарюванні та варінні кормів.

6. Вимоги ОП при приготуванні комбінованих кормів та кормо- сумішей.

1. Вимоги ОП при подрібненні кормів.

Дробарки, вальцеві верстати, жорна та інші подрібнювачі встановлюються на фундаментах відповідно до експлуатаційної документації на устаткування.

Під час підготовки до роботи подрібнювачів необхідно перевірити кріплення ножів, молотків і протирізальної пластини, кріплення болтових з'єднань, натяг ременів і ланцюгів, справність і надійність кріплення кришки дробильної камери, наявність захисних огороджень. Не допускаються до роботи подрібнювачі з незбалансованим ротором, незакріпленими ножами і молотками.

Перед пуском подрібнювача потрібно впевнитися у відсутності сторонніх предметів усередині нього і на живильниках.

Подача продуктів у подрібнювач здійснюється тільки після виходу його ротора у робочий режим. Продукт необхідно подавати в машину рівномірно, використовуючи для цього спеціальні дерев'яні подавачі-проштовхувачі з ручкою довжиною не менше 1 м.

Під час завантаження подрібнювачів необхідно слідкувати, щоб у них не потрапляли сторонні предмети і змерзлі грудки технологічного продукту.

Очищати від забивання робочі механізми потрібно тільки при виключеному і повністю зупиненому обладнанні з ужиттям заходів, які запобігають його випадковому пуску (знімання приводних пасів, відключення муфти, навішування на пусковий пристрій попереджувальної таблички "Не вмикати!" тощо).

Не дозволяється перебування працівників на платформі працюючого живильника та в зоні викидання подрібненої маси. Перебування працівників у ямах і траншеях допускається тільки при установленні на подрібнювачах дефлектора і напрямного рукава.

Робочі місця й приміщення, де встановлені подрібнювачі, необхідно щоденно прибирати від пилу й бруду.

2. Вимоги ОП при автоклавній (гідробаротермічній) обробці грубих кормів.

Автоклави встановлюють в окремому приміщенні з температурою повітря не нижче 5 °С. Завантаження сировини в автоклави, як правило, повинно бути механізованим. Перед кожним циклом парової обробки кормів необхідно проводити перевірку автоклава. Максимальний тиск живильного насоса не повинен перевищувати дозволеного робочого тиску автоклава згідно з експлуатаційною документацією.

Перед закриванням автоклава прилеглі поверхні кришок і торців очищаються від часток корму і змащуються графітним мастилом, яке не взаємодіє із гумою прокладок. Для контролю тиску в автоклаві необхідно спостерігати за показаннями манометра на підвідному трубопроводі і не допускати підвищення тиску більше встановленого. Випускання відпрацьованої пари здійснюється в ємкість з водою.

Швидкість розігрівання і охолодження стінок автоклава не повинна перевищувати 2 °С за 1 хв. Автоклави повинні бути забезпечені апаратурою автоматичного запису температури і тиску робочого середовища. Вона встановлюється поблизу пультів для постійного спостереження за показаннями.

Автоклави, їх кришки, трубопроводи і ємкості для води повинні бути теплоізольовані негорючими матеріалами. Температура поверхні теплоізоляції автоклава не повинна перевищувати 45 °С.

Конденсат повинен відводитися в безпечне місце. При його зливанні необхідно переконатися, що навпроти зливного отвору немає людей.

При гідробаротермічній обробці грубих кормів знімати або відкривати кришки устаткування необхідно тільки після припинення подачі пари та повного закриття вентилів.

Під час вивантаження кормів із автоклава потрібно проводити вентиляцію приміщення.