2.6. Співробітництво в культурно-гуманітарній сфері

Згортання активних робочих контактів між обома країнами негативно вплинуло і на культурно-гуманітарну присутність України в Росії. Спостерігалася тенденція до значного зменшення українського культурного залучення в Росії, скорочення значного числа театрально-концертних гастролей, виставок, поширення друкованих видань.

З березня цього року культурно-гуманітарне співробітництво значно активізувалося: після трирічної перерви відновив свою роботу Підкомітет з питань гуманітарного співробітництва, була підписана низка документів, спрямованих на розвиток двосторонньої співпраці у цій сфері. Україна та Росія спільними заходами відзначили на широкому міжнародному рівні 65-ту річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. У рамках офіційного візиту Президента РФ Д.Медведєва в Україну 17-18 травня ц.р. російський лідер вшанував пам'ять жертв Голодомору.

У Росії вперше видано підручник української мови для студентів гуманітарних факультетів університетів РФ. Згідно з Угодою про першочергові заходи з розвитку науково-освітнього співробітництва на 2010—2012 рр. заплановане проведення в 2011 році Днів освіти та науки України в РФ і в 2012 році — Днів освіти та науки РФ в Україні.

Триває робота з підготовки до спільного відзначення у 2014 році 200-річчя з дня народження Т.Шевченка під патронатом Глав України та Росії.

Наступного року очікуємо запуск ретрансляції на території РФ одного з українських національних телеканалів.

Водночас деякі питання з гуманітарного сектора, які становлять для нас значний інтерес, на сьогодні залишаються невирішеними. Нагальною проблемою на сьогодні є відсутність українських шкіл як у Москві, де проживає понад чверть мільйона українців, так і в інших російських регіонах — місцях компактного проживання вихідців з України, а також підтримка українських громадських організацій. Розуміння необхідності вирішення цих питань в Україні є. Тепер ми намагаємося здобути розуміння і з російського боку.

Останні зміни та зрушення в українсько-російських відносинах, практичні тактичні кроки для забезпечення стратегічної мети — розбудови широкомасштабного і рівноправного партнерства — підтвердили, — модель стратегічного партнерства між Україною й Росією, яка утверджується сьогодні,  є найбільш життєздатною й плідною з точки зору довгострокових інтересів українського й російського народів. Ніякої іншої альтернативи цій моделі просто не існує. Прагматичний підхід України до вирішення двосторонніх питань дозволив сконцентруватися на головних завданнях порядку денного українсько-російських відносин і посилив повагу як російських партнерів, так і світової спільноти до практичних зовнішньополітичних кроків нашої країни. У Росії зміцнюється розуміння того, що Україна - нормальна європейська держава із серйозним потенціалом, але також і зі своїми національними інтересами, які можуть не завжди й не в усьому збігатися з російськими інтересами. Але водночас - що Україна може й готова бути одним із найбільш важливих і надійних міжнародних партнерів Росії. Що об'єднання українського й російського потенціалів на рівноправній і взаємовигідній основі в таких галузях, як авіабудування, космічна сфера, нанотехнології, енергетика, машинобудування, сільське господарство й багато інших сприятиме швидшому й ефективнішому вирішенню спільних для України й Росії завдань модернізації. А це, у свою чергу, допоможе нашим країнам зайняти й утримувати лідируючі позиції у світовому розподілі праці.

Безумовно, саме в такому характері українсько-російських відносин зацікавлена й сама Україна. Але не менш важливим завданням і для Києва, і для Москви є створення умов для забезпечення стабільності та довгостроковості нинішнього характеру двостороннього партнерства. Ніхто не повинен сумніватися в тому, що нинішня атмосфера в українсько-російських відносинах, нинішня обопільна настроєність на всебічний розвиток і зміцнення нашого співробітництва - це всерйоз і надовго. І це — головний здобуток і виграш у нашому стратегічному партнерстві.